Оцінювання винахідницького рівня

Винахідницький рівень— це той критерій, за допо­могою якого патентоспроможний винахід виокремлюють із звичайних інженерних розробок або об'єктів, до яких не пред'являються подібні вимоги. Відповідність заявленого технічного рішення «винахідницький рівень» означає, що дане рішення є творчим упровадженням ідеї і становить перехід на новий технологічний рівень. Винахідницький рівень ще називають винахідницькою діяльністю, винахід­ницьким кроком, неочевидністю. Так, у патентних законах Великобританії, Канади, США та інших країн, а також у міжнародних угодах критерій «винахідницький рівень» безпосередньо визначається через поняття «неочевидність» або «очевидність» залежно від формулювання статті. Наприк­лад, у Патентному законі США вимоги творчого характеру виражаються через вимогу неочевидності і зазначається, що патент не може бути отриманим, якщо відмінності між заявленим рішенням і відомим рівнем техніки такі, що вони були очевидними звичайному спеціалістові на момент створення винаходу. Відповідно до вимог Європейської па­тентної конвенції винахід вважається заснованим на вина­хідницькій діяльності, якщо він не випливає звичайним способом для спеціаліста із рівня техніки, а в Договорі про патентну кооперацію з цього приводу зазначається, що заяв­лений винахід відповідає винахідницькому рівню, якщо він не є очевидним для спеціаліста даної галузі з урахуван­ням рівня техніки на відповідну встановлену дату.

Отже, для виявлення винахідницького рівня головне значення має зміст понять «очевидність»і «спеціаліст».

Розглянемо детальніше ці поняття.

Поняття «очевидність»відповідно до Директиви про проведення експертизи в Європейській патентній конвенції означає те, що не виходить за межі нормального прогресу в технології, як очевидне або як логічний висновок, що виті­кає із рівня техніки та не передбачає використання майстер­ності або винахідницького таланту, який виходив би за межі передбачуваного рівня спеціаліста у визначеній галузі техніки.

Очевидність винаходу, що патентується, визначається спеціалістом даної галузі техніки. Ним зазвичай виступає спеціаліст-практик середньої кваліфікації, що володіє за­гальними знаннями в галузі техніки і має доступ до рівня техніки загалом. Інколи під поняттям «спеціаліст»для пев­них областей галузі техніки вважається група спеціалістів.

Оцінювання винахідницького рівня може бути виконане за допомогою низки допоміжних критеріїв. Так, винахід роз­глядається як відповідний винахідницькому рівню, коли:

- не зважаючи на необхідність, протягом тривалого часу спеціалісти не змогли знайти необхідного рішення, хоча й неодноразово робили невдалі спроби вирішити проблему;

- існуючі винаходи не можуть задовольнити потребу, що виникла;

- мали місце значні технічні складові, котрі необхідно було подолати під час створення винаходу.

Вихідною базою для визначення як новизни, так і ви­нахідницького рівня технічного рішення є рівень техніки на дату подання заявки на патент або дату пріоритету.

Однак, до визначення обох критеріїв підходять по-різ­ному.

Так, новизна оцінюється порівнянням заявленого тех­нічного рішення з конкретним протиставним джерелом (прототип винаходу), а для оцінювання винахідницького рівня використовується весь обсяг теоретичних і практичних знань, накопичених у будь-якій галузі техніки (так званий збірний прототип). Крім цього, критерій «винахідницький рівень» за обсягом менший критерію новизни, оскільки, досліджуючи винахідницький рівень, до рівня техніки не включають подані раніше та не відізвані заявки на винахід і корисні моделі, а також патенти на винахід і корисні моделі, якщо відомості про них не опубліковані. Таке обмеження зумов­лене вимогами загальнодоступності на вказану дату відомос­тей, якими керується спеціаліст під час оцінювання відпо­відності технічного рішення критерію «винахідницький рівень», що заявляється.