Клас Саркодові

Саркодові налічують близько 10 тис. видів найпростіших (Саркоджгутиконосців за новою класифікацією), 80 % яких живе в морях. Деякі пристосувались жити у прісних водоймах, у грунті і мохах, на торф'яних болотах і в лісах. До паразитичного способу життя пристосувались приблизно 1,3% видів цього класу. Тіло саркодових складається із цитоплазми, вкритої однією тонкою мембраною. В дорослому стані саркодові пересуваються завдяки несправжнім ніжкам (псевдоніжкам), або псевдоподіям.

Амеба звичайна(рис. 1) – живе в прісній воді канав, невеликих ставків і боліт. Може жити в акваріумі. Культуру амеби звичайної можна легко розводити влабораторних умовах. Це найбільша із вільноживучих амеб, що досягає 50 мкм у діаметрі і видима неозброєним оком.

Під мікроскопом видно, що амеба звичайна утворює псевдоніжки, в які переливається цитоплазма тварини. В момент утворення псевдоніжки в неї прямує цитоплазма, яка на периферичних ділянках ущільнюється і перетворюється на ектоплазму. А в цей час на протилежній частині тіла ектоплазма частково перетворюється на ендоплазму. Таким чином, в основі утворення псевдоніжок лежить зворотне явище перетворення ектоплазми в ендоплазму і навпаки.

Пересуваючись, амеба наштовхується на різні дрібні об'єкти: одноклітинні водорості, бактерії, дрібніші найпростіші і т. п. Якщо об'єкт малий, амеба обтікає його з усіх боків і він разом з невеликою кількістю води виявляється всередині цитоплазми найпростіших.

Рис. 1. Амеба:

а – схема будови: 1 – ендоплазма; 2 – ектоплазма; 3 –псевдоподії, що охоплюють їжу; 4 – травна вакуоля; 5 – пульсуюча вакуоля; 6 – ядро; 7 – псевдоподії; б – захоплення (фагоцитоз) харчових часток; 811 – амеба поглинає цисту; 1214 – амеба поглинає нитчасту водорость.

Таким чином, в ендоплазмі утворюються травні вакуолі, всередину яких із ендоплазми надходять травні ферменти і відбувається внутрішньоклітинне травлення. Рідкі продукти травлення всмоктуються в ендоплазму, вакуоля з неперетравленими рештками їжі підходить до поверхні тіла і вони викидаються назовні (екзоцитоз).

Крім травних вакуолей в тілі амеби знаходиться і так звана скоротлива, або пульсуюча, вакуоля. Це – міхурець водянистої рідини, який збільшується в міру надходження в нього продуктів обміну і води, і, досягнувши певного розміру, виштовхує свій вміст назовні. Основна функція скоротливої вакуолі – регуляція осмотичного тиску всередині тіла. В зв'язку з тим що концентрація речовин у цитоплазмі амеби вища, ніж у прісній воді, створюється різниця осмотичних тисків всередині і зовні тіла найпростішого. Внаслідок цього прісна вода проникає в організм амеби, але її кількість залишається в фізіологічних межах, оскільки пульсуюча вакуоля «відкачує» надлишок води із тіла. Це підтверджується тим, що пульсуючі вакуолі є лише у прісноводних найпростіших. У морських вона або відсутня, або скорочується дуже рідко.

Скоротлива вакуоля крім осморегуляційної функції частково виконує і видільну функцію, виводячи разом з водою в навколишнє середовище продукти обміну речо­вин. Проте основна функція виділення здійснюється безпосередньо через зовнішню мембрану. Певну роль відіграє, імовірно, скоротлива вакуоля і в процесі дихання, оскільки вода, що надходить у клітину осмотичним шляхом, містить кисень, а з вмістом пульсуючої вакуолі виводиться вуглекислий газ.

У амеби звичайної є крупне ядро, яке розташоване приблизно в центрі тіла тварини. Воно має ядерний сік, хроматин і вкрите оболонкою з численними порами. Вільноживучі амеби при несприятливих умовах, вкриваючись подвійною оболонкою білкової природи, утворюють цисту,

Розмножуються амеби поділом. При цьому спочатку ядро, а потім цитоплазма поділяються надвоє. Нові, дочірні особини починають рухатись, живитись і швидко досягають розмірів материнської амеби.