Історія Польщі

налаштовуватися на уважне вивчення суспільних процесів в Польщі і комуністичному таборі, щоб сприяти поширенню серед населення країн радянського блоку тих настроїв, які згодом забезпечать поступові демократичні зміни. Тому Радіо "Вільна Європа" підтримало (ненадовго) В. Гомулку. Є. Ґєдройць і редакція паризької "Культури" у 50-х роках розробили концепцію створення "нейтральної смуги" між Заходом і Сходом, до якої б увійшли європейські країни радянського блоку і який би став підсумком розрядки міжнародної напруженості. Надалі передбачалася еволюція цих країн на засадах "третього шляху", який би провадив до демократичних змін в дусі "соціалізму з людським обличчям". Поступово ідеологи "Культури" і Радіо "Вільна Європа" дійшли висновку про необхідність ерозії комуністичної системи зсередини через пропаганду і поширення західних демократичних цінностей серед населення. У 60-х роках публіцисти "Культури" висунули ідею утворення незалежних держав з радянських республік України, Білорусі та Литви, що повинно було стати запорукою утвердження демократії, свободи і безпеки на європейському континенті. У зв'язку з цим один з провідних ідеологів "Культури" Юліуиі Мєрошевський писав: "Оскільки згода і єдиний фронт поневолених народів становить основну умову ліквідації (...) російського імперіалізму, [ми] повинні не тільки запевнити українців і литовців, що не претендуємо на повернення Вільна і Львова, але й не вдамося до збройного захоплення цих міст, якщо б навіть за даних умов обставини нам сприяли" (1974 p.).

Політика ПОРП.Роки "відлиги" означали відхід від крайнощів сталінізму, системи репресій і переслідувань за інакомислення. Проте устрій і система управління не зазнали суттєвих змін: політичні важелі залишилися в руках ПОРП, яка керувала суспільством, визначала моральні орієнтири загалу, місце і роль країни на міжнародній арені. Водночас під тиском обставин змінилися методи керівництва правлячої партії, яка намагалася демонструвати "національний характер" польського соціалізму, вдаючися до "м'яких" форм примусу невдоволених - погроз, арештів, цензури, висилки за межі країни. Після тяжких репресій і залякування населення в часи сталінізму новий період сприймався більшістю населення як "відлига" і "відродження", які провіщали кращі перспективи. Страх перед репресивною системою, з одного боку, і надія на ліпше майбутнє - з другого, спричинили той факт, що в цей період не виникло жодних опозиційних системі організацій. Погляди творчої інтелігенції були спрямовані передусім на осмислення шляхів можливої мирної трансформації устрою при збереженні загального "меценату" держави.

Католицька церква, обнадіяна поступками з боку держави, зайняла позиції "лагідної опозиції", не маючи конкретних цілей в сфері політики. Примас С. Вишинський врешті одержав з рук папи кардинальські інсиґнії. У 1957 р. костел оголосив наступні десять років "Мілленіумом (Тисячоліттям) Хрещення Польщі", присвятивши їх зміцненню серед вірних моральних і національних цінностей. Це рішення занепокоїло партійне і державне керівництво країни. На початку 1958 р. ПОРП і уряд розпочали новий наступ на костел. У лютому сейм ухвалив постанову про організацію відзначення Тисячоліття Польської Держави, яке повинно було стати противагою заходам костелу. Постанова передбачала урочисте відзначення на державному рівні низки історичних дат (130-річчя повстання 1830-1831 pp., 40-річчя утворення ПНР та ін.), впорядкування міст і сіл, будівництво "тисячі шкіл Тисячоліття". Партійні органи розпочали ідеологічну кампанію з метою перейняти ініціативу в церкви. У липні 1958 р. мали місце провокації органів влади проти костелу: працівники МВС і прокуратури Катовіц провели ревізію примасівського Інституту присяги нації в монастирі на Ясній Гурі, під час якої потрощили бібліотеку і видання церкви. На початку нового навчального року (1958/1959) було

В умовах комуністичного експерименту

проведено акцію усування хрестів з усіх шкіл, а від 1959 р. запроваджено нові податки на костел.

У березні 1959 р. пройшов IIIз'їзд ПОРП,який підбив підсумки проведення нового політичного курсу. Він констатував зміцнення при владі в партії та державі групи "центру", очолюваної В. Гомулкою, підтвердив курс ПОРП на будівництво соціалізму в союзі з СРСР та іншими країнами радянського блоку. Документи з'їзду наголошували на перевагах соціалістичного устрою, піддавали нищівній критиці "ревізіонізм", погрожували рішучою протидією всім "антисоціалістичним" і "антидержавним" силам, застерігали католицьку церкву від протидії партії та поширенню її ідеології. Підкреслювалася потреба господарської "соціалістичної перебудови", посилення зв'язку приватного сектору з державними структурами. З'їзд обрав нове керівництво ПОРП, яке очолив В. Гомулка. У ньому не було деяких представників "натолінців" (Ф. Юзьвяка, Ф. Мазура), натомість з'явилися "угодові" фігури 3. Клішка і Е. Терека. Назагал III з'їзд засвідчив подолання кризи в партії та суспільстві, зміцнення при владі групи поміркованих діячів, котрі дотримувались ортодоксальних прорадянських поглядів на соціалізм, застерігаючи лише "національні особливості" його будівництва. Зробивши наголос на ідеологічних питаннях, з'їзд встановив рамки можливих реформ устрою, котрі не могли підважувати політичної влади та ідеологічної гегемонії ПОРП, централізованої системи державного управління економікою і соціальними стосунками, міжнародних позицій країни. Це означало, що період реформ закінчився і подальший розвиток проходитиме за схемою, основні елементи якої будуть визначатися потребами радянського блоку.

З'їзд ухвалив також директиви нової п'ятирічки на 1961-1965 pp., яка, за радянським взірцем, передбачала повернення до індустріалізації з метою збільшення економічного потенціалу країни, а також "зменшення дистанції^-", яка відокремлювала Польщу від розвинутих країн Європи. Творці плану сподівалися досягти високих економічних показників (близько 50 % зростання промислової продукції, 22 % сільськогосподарської) переважно за рахунок інтенсивних чинників - піднесення продуктивності праці через запровадження нових технологій, вдосконалення організації виробництва, ефективне використання коштів. Однак існуюча система не дозволяла реалізувати економічні плани в повному обсязі. Після з'їзду партійне керівництво посилило контроль за суспільством. В економіці відновлювалося функціонування централізованої адміністративно-розподільчої системи, що ґрунтувалася на встановленні планових показників підприємствам і галузям, регламентації коштів і матеріальних ресурсів. Економічну раду 1961 р. було ліквідовано. У 1959 р. розпочався зворот в економічній політиці, пов'язаний із збільшенням коштів на нагромадження. Частка акумульованих коштів досягла 22 % національного доходу (1956-1958 pp. -4-Ю %).

Економіка розвивалася переважно за рахунок екстенсивних факторів, темпи економічного зростання уповільнилися (в 1959-1964 pp. в середньому 5,6% щорічного приросту). Восени 1959 р. розширено повноваження Комісії планування Ради міністрів, а на провідні посади в ній повернулися прихильники адміністративно-розподільчої системи Т. Ґеде, Е. Шир, Ю. Токарський. Найкраще розвивалася важка промисловість, пов'язана з виробництвом зброї, забезпеченням сировиною та її переробкою. Були освоєні нові поклади бурого вугілля в районі Белхатова, сірки - коло Тарнобжега, мідної руди - біля Лєґніци. У 1963 р. увійшов до ладу нафтопровід "Дружба", який постачав нафту з СРСР; для її переробки побудовано великий хімічний комбінат у м. Плоцку. Біля м. Конін виріс промисловий округ, який включав дві електростанції і підприємство з виробництва алюмінію. Удвічі зросло виробництво вантажних автомобілів, суден та продукції машинобудування. Почали діяти перші підприємства з виробництва побутової