Історія Польщі
К.
Рис.60. Генрик Юзевеький, волинський воєвода, колишній міністр в уряді УИР С Петлюри.
схилялися до орієнтації на гітлерівську Німеччину, яка в ході ліквідації "версальської системи" погодиться на утворення Української держави. Осередки ОУН в Польщі посилили терористично-саботажні дії в східних районах країни. Власті відповіли новою "пацифікацією" українських сіл Тернопільщини. Українсько-польські стосунки в 1938-1939 pp. різко загострилися.
Занепокоєння польського уряду викликали процеси серед німецької меншини в Польщі. Хоча в листопаді 1937 р. було підписано польсько-німецьку Декларацію про взаємний захист прав меншин, ревізіоністські настрої серед німців у Польщі поширювалися, їх провідником була Молодонімецька партія (Jungedeutsche Partei), що діяла за взірцем гітлерівської НСДАП. Отримуючи кошти з Берліна, прогітлерівські сили вели націоналістичну пропаганду, надавали соціальну допомогу німецькому населенню. Центром поширення націонал-соціалістських ідей став Ґданськ, де НСДАП перемогла на виборах і стала правлячою. Проте гітлерівцям не вдалось утворити в Польщі згуртованої "п'ятої колони".
Зміна національної політики польського уряду позначилася на становищі білорусів. Практично було ліквідовано білоруську школу, обмежено сферу культурного життя. Після розпуску КПП і КПЗБ посилилися радикальні тенденції серед білоруських християнських демократів. У 1936 р. вони утворили Білоруське національне об'єднання (БНО), яке виступило з програмою утворення незалежної об'єднаної Білоруської держави. Однак вплив БНО серед білоруських селян був незначним.
На тлі загострення соціальних і національних суперечностей, посилення антисанаційної опозиції в таборі пілсудчиків тривали суперечки про методи правління. Керівник ОЗН А. Коц виступав за подальше посилення тоталітарних методів, розпуск політичних партій і запровадження диктатури. Ходили чутки про підготовку ним державного перевороту, в ході якого передбачалося фізичне усунення опозиційних політиків, організація акції на зразок "Варфоломіївської ночі". Йому протистояла "група Замку", яка схилялася до пом'якшення методів правління і порозуміння з опозицією. Вирішальну роль у спорі відіграли впливові військові, які не підтримали диктаторських намірів А. Коца. Проти нього виступили також діячі санаційного Союзу поліпшення республіки (Звьонзку направи Жечипосполітей, ЗНР), які представляли ліберальне крило табору (С. Буковєцький, М. Гражинський). У січні 1938 р. А. Коц подав у відставку з посади голови ОЗН, його місце посів більш поміркований ген. С. Скварчинський. Незабаром програма Озону зазнала модифікації: у ній були приглушені націоналістичні моменти, а на перший план поставлені практичні завдання модернізації господарства, поліпшення соціальної інфраструктури країни тощо. Керівництво ОЗН робило кроки, щоб нав'язати контакти з опозицією, насамперед людовцями і соціалістами.
Не останню роль у злагодженні політики правлячого табору відіграла економічна ситуація. Поліпшення господарської кон'юнктури дозволило до 1937 р. подолати кризові явища в промисловості і сільському господарстві. Однак Польща за багатьма показниками відставала від розвинених європейських країн. Уряд був змушений шукати шляхів подолання відставання, осучаснення господарської структури. Нову програму економічного розвиткузапропонував віце-прем'єр Е. Квятковський на засіданні сейму в червні 1936 р. Програма передбачала виконання чотирирічного плану розвитку продуктивних сил шляхом збільшення державних капіталовкладень у будівництво промислових об'єктів. План передбачав, що впродовж чотирьох років держава виділить до 1,8 млрд. злотих на розбудову промислових підприємств, електростанцій, шляхів у центральних районах Польщі, що дозволить оновити господарський потенціал, зміцнити обороноздатність, створити нові робочі місця. Одночасно почалася реалізація шестирічного плану модернізації польської армії. На початку 1937 р. уряд оголосив план