Спроби порятунку Речі Посполитої
Історія Польщі
Рококо в архітектурі було поширене головним чином в сакральному будівництві. До пам'яток цього типу відносяться костели - Домініканський у Варшаві, у Тшемєшні, Колі, Будславі, монастирський комплекс у Борунах та ін. Єдиною значною світською спорудою цього стилю був палацовий комплекс магната Єжи Вандаліна Мнішека, зведений у Дуклі. Перебудові був підданий інтер'єр Уяздовського королівського замку у Варшаві, що його здійснили за проектами Якуба Фонтана (1710-1773), Домініко Мерліні (1730-1797), Ефраїма Шрьодера (1727-1783).
Рис. 29. Південний фасад Палацу на воді у варшавських Лазєнках. 1784 р. (сучасний вигляд)
Поширення класицизму в архітектурі відбувалося під впливом французького і, меншою мірою, англійського зодчества. У 1772-1790 pp. в садах Уяздовського замку під керівництвом Домініко Мерліні був зведений ансамбль будівель і парку, названий Лазєнками. Найвизначнішою спорудою ансамблю є палац, де розміщені картинна галерея і Столова зала, в якій проходили четвергові обіди у короля. Інтер'єр палацу зроблено за проектом Яна Хрістіана Камзетцера (1753-1795). До будівель ансамблю належать також Білий дім, Велика офіцина (флігель), амфітеатр, оранжерея. Парк включав у себе стави, водяний каскад, триарковий міст, на котрому встановлено пам'ятник Янові III. У стилі класицизму було споруджено, особливо у Варшаві, чимало магнатських палаців, міщанських домів, а в провінції- шляхетських осель. Цей же стиль захопив певною мірою і сакральне будівництво. Так, у Варшаві Шимоном Ботумілом Цугом був зведений протестантський собор за взірцем давньоримського Пантеону.
У галузі скульптури відзначилися Андре ле Брун, автор більшості скульптур, виконаних у королівській майстерні, та Якуб Мональді (1730-1798), якому належать композиції, створені на замовлення короля та інших осіб.
Живопис був представлений кількома визначними іменами. Марчелло Баччіареллі (1731-1818) керував королівською малярською майстернею, був автором 22 портретів правителів Польщі, багатьох портретів Станіслава Августа, його родини та сучасників. Спільно з Яном Бохумілом Плершем (1732-1817) він розписав Лазєнківський палац. Живописцем Варшави йменують Бернардо Белотто, званого також Каналетто (1721-1780), автора понад 20 реалістичних полотен, виконаних після 1768 р. й експонованих
1777 р. в Королівському замку. Полотна подають панораму Варшави, зображують її палаци, костели, повсякденне життя її вулиць.
За характером творчості близьким до Каналетто був Ян Пйотр Норблін (1745-1830), який майстерно малював сцени з життя Варшави, містечок і сіл, історичні й сучасні йому події, зокрема пов'язані з Чотирирічним сеймом, Торговицькою конфедерацією і повстанням під проводом Т. Костюшка.
Якісно новий етап розвитку переживав театр.Провідну роль у тевтральному житті відігравав Національний театр, створений за ініціативою Станіслава Августа. Його діяльність мала яскраво виражений дидактичний, антисарматський характер: завданням театру було викривати консервативні шляхетські пересуди, спрямовувати глядачів на усвідомлення необхідності суспільних перемін, відображати останні. Першим директором театру був Францішек Богомолец (1720-1784), який ставив й власні вистави, що контрастно протиставляли позитивних і негативних героїв. Від 1783 р. театром керував (з перервою у 1785-1789 pp., коли він очолював власний театр) Войцєх Богуславський (1757-1829), прозваний "батьком польського театру". Він був автором багатьох драматичних творів, які здебільшого були переробками з іноземної літератури. Йому також належить лібретто опери Позірне диво, або краков'яни і ґуралі. Опера на музику Яна Стефані (1746-1829) - чеха-пражанина, котрий від 1771 р. жив у Варшаві, - була поставлена 1794 р.
Першим відомим оперним лібретто польською мовою був текст опери Філософ, що змінився, поставленої гетьманом великим литовським Міхалом Казімєжем Оґінським (1730-1800) у місті Слонімі 1771 p., який написав до неї музику. 1778 р. у Варшаві була поставлена опера Ощасливлені злидні на музику Мацєя Камєнського (1734-1821), словака за походженням. Він же написав музику ще для кількох опер. У 1790-х роках Міхал Клеофас Огінський (1765-1833) створив свої перші полонези, що здобули велику популярність у цілій Європі; писав він також мазурки, марші, вальси, вокальні твори, поклав початок польській повстанській пісні, перші зразки якої створив 1794 р.