К65 Гострий перитоніт
Макет клінічного діагнозу: Гострий {Rх} {Mх} перитоніт, {Tхступеня важкості},
{в Fхфазі}
Поширеність процесу:
R1- місцевий {(Bх)} (у процес залучена одна топографічна зона)
(B1) - відмежований (процес відмежований від вільної черевної порожнини)
(B2) - невідмежований (запальний процес може прогресувати)
R2- розповсюджений {(Bх)} (у процес залучено кілька топографічних зон)
(B1) - дифузно-розповсюджений (є ділянки черевної порожнини, не охоплені запальним процесом, незважаючи на відсутність перешкод для його поширення)
(B2) - загальний (у процес залучений весь очеревинний покрив)
Морфологічна характеристика:
M1- серозний
M2- серозно-фібринозний
M3- фібринозний
M4- фібринозно-гнійний
M5- гнійний
M6- геморагічний
M7- гнильний
Ступінь важкості:
T1- 1 ст. важкості (перитоніт без ураження інших органів)
T2- 2 ст. важкості (перитоніт з ураженням одного з органів - легені, нирки, печінка)
T3- 3 ст. важкості (перитоніт з ураженням 2-3 органів - легені, нирки, печінка)
Стадія процесу:
F1- реактивна стадія
(тривалість 12-24 години, незначна інтоксикація, пульс до 100 уд/ хв, невиражена гіпертермія)
F2- токсична стадія
(тривалість 2-3 доби, виражена інтоксикація, пульс до 120 уд/хв, гіпертермія 38-39оС)
F3- термінальна стадія
(тривалість більше 72 годин, виражена інтоксикація, пульс більше 120 уд/ хв, знижений АТ, паралітична непрохідність кишок)
7. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А)Гострий місцевий невідмежований серозно-фібринозний перитоніт, 1 ст. важкості, у реактивній стадії.
Б)Гострий розповсюджений (дифузно розповсюджений) фібринозно-гнійний перитоніт, 3 ст. важкості, у токсичній стадії.
8. Лікувальна тактика у хворого з перитонітом залежить від стадії патологічного процесу(лікування комплексне, з обов’язковим застосуванням хірургічних методів):
А)Принципи лікування в реактивній стадії перитоніту:
- спрямовані на лікування основного захворювання, яке повинне бути діагностовано.
Б)Принципи лікуванняв токсичній стадії перитоніту:
- не можна гаяти часу на виконання великого комплексу діагностичних процедур;
- досить виконати мінімум лабораторних досліджень і оглядову рентгенограму черевної порожнини;
- у неясних ситуаціях (особливо при закритій травмі живота або в післяопераційному періоді) необхідно застосовувати лапароскопію.
а) Передопераційний етап:
- інтенсивна інфузійна терапія протягом 2-3 годин за узгодженням і під спостереженням анестезіолога до параметрів: АТсист.90-100 мм рт.ст., ЦВТ 60 - 80 мм вод.ст., кількість сечі 30-40 мл/годину (у відділенні інтенсивної терапії);
- дренування шлунка назогастральним зондом;
- призначення антибіотиків широкого спектра дії в лікувальних дозах, починаючи з передопераційного періоду;
- профілактичне призначення антикоагулянтних препаратів відповідно до показників коагулограми і факторів ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (низькомолекулярні гепарини - фраксипарин, пентасан, нефракціоновані гепарини - гепарин).
б) Iнтраопераційний етап:
- загальне знеболювання з ШВЛ;
- при неясній причині перитоніту - середньо-серединна лапаротомія (дає можливість розширення доступу вгору і вниз);
- видалення ексудату;
- ревізія органів черевної порожнини і діагностика причини перитоніту (особлива старанність необхідна при спайковій непрохідності, відкритих і закритих ушкодженнях органів черевної порожнини);
- ліквідація причини перитоніту;
- санація (промивання) черевної порожнини (до "чистої води");
- назоінтестинальна інтубація і декомпресія тонкої кишки;
- дренування черевної порожнини з 4-6 контрапертур для лаважу або перитонеального діалізу.
в) Післяопераційний етап:
- лікування у відділенні інтенсивної терапії для вирішення завдань з контролю функціонального стану органів і систем, проведення корекції;
- корекція волемічних і гомеостатичних розладів;
- інтенсивна протизапальна терапія;
- проведення медикаментозних і хірургічних методів детоксикації;
- парентеральне і зондове ентеральне харчування (після купірування перитоніту);
- посиндромне лікування поліорганної недостатності;
- програмована релапаротомія або лапаростомія за показаннями.
В)Принципи лікування в термінальній стадії перитоніту:
а) Передопераційний етап:
- інтенсивна інфузійна терапія протягом 2-3 годин за узгодженням і під наглядом анестезіолога до параметрів: АТсист.90-100 мм рт.ст., ЦВТ 60 - 80 мм вод.ст., кількість сечі 30-40 мл/годину (у відділенні інтенсивної терапії);
- дренування шлунка назогастральним зондом;
- призначення антибіотиків широкого спектра дії в лікувальних дозах, починаючи з передопераційного періоду;
- профілактичне призначення антикоагулянтних препаратів відповідно до показників коагулограми і факторів ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (низькомолекулярні гепарини - фраксипарин, пентасан, нефракціоновані гепарини - гепарин).
б) Інтраопераційний етап:
- загальне знеболювання з ШВЛ;
- видалення ексудату;
- ревізія органів черевної порожнини і діагностика причини перитоніту;
- по можливості - ліквідація причини перитоніту з формуванням декомпресійних стом;
- санація (промивання) черевної порожнини (до "чистої води");
- дренування черевної порожнини з 4-6 контрапертур для лаважу або перитонеального діалізу.
в) Післяопераційний етап:
- лікування у відділенні інтенсивної терапії для рішення завдань з контролю функціонального стану органів і систем, проведення корекції;
- посиндромне лікування поліорганної недостатності;
- корекція волемічних і гомеостатичних розладів;
- інтенсивна протизапальна терапія;
- проведення медикаментозних і хірургічних методів детоксикації;
- парентеральне харчування;
- програмована релапаротомія або лапаростомія за показаннями.