Перитонеального синдрому
Загальні принципи і причини розвитку
ПЕРИТОНІТИ
К55.0 Гостре порушення кровообігу в судинах тонкої і товстої кишок
Макет клінічного діагнозу: Гостре {Вх,} порушення кровообігу {в Lх кишці} внаслідок {Ех} {у стадії Fх}, {з Qх мезентеріального кровообігу}
Вид порушення кровообігу:
B1- оклюзійне
B2- неоклюзійне
Локалізація:
L1- тонка кишка
L2- товста кишка
L3- тонка і товста кишки
Причина:
E1- артеріальний тромбоз
E2- венозний тромбоз
E3- емболія
E4- травма судин
Стадія процесу:
F1- ішемія кишки
F2- інфаркт і некроз кишки
F3- перитоніт
Клінічні прояви:
Q1- компенсація
Q2- субкомпенсація
Q3- декомпенсація
10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А)Гостре оклюзійне порушення кровообігу в тонкій кишці внаслідок артеріального тромбозу в стадії інфаркту і некрозу кишки з декомпенсацією мезентеріального кровообігу.
Б) Гостре неоклюзійне порушення кровообігу в тонкій і товстій кишках внаслідок травми судин брижі, у стадії ішемії кишки.
11. Лікування мезентеріального тромбозу:
А) Консервативна терапія(ефективність низька і є, як правило, підготовкою до операції):
- купірування больового синдрому;
- антикоагулянти і фібринолітики;
- поліпшення реологічних властивостей крові;
- кардіотонічна терапія;
- поповнення дефіциту ОЦК;
- детоксикаційна терапія;
- протизапальна терапія.
Б) Показання до операції:
- перитоніт;
- неефективність консервативної терапії;
- паралітична непрохідність кишок.
В) Хірургічна тактика:
- при фатальній ішемії або некрозі кишки - резекція кишки;
- при тотальному некрозі операція завершується лапаротомією.
(перитонеальний синдром)
Перитонеальний синдром характеризується залученням у запальний процес очеревини з розвитком каскаду ендотоксичних гіперзапальних реакцій, здатних призвести до недостатності життєво важливих органів і систем.
Виникнення перитонеального синдрому вимагає термінової госпіталізації в ургентуюче хірургічне відділення для проведення термінової операції.
Найбільш частими причинами перитонеального синдрому є перфорація виразки шлунка і ДПК, перфорація тонкої і товстої кишок, запально-деструктивні процеси в органах черевної порожнини і їх травматичне ушкодження.
1. Визначення:Перитонеальний синдром - загальне системне захворювання організму, що виникає в результаті хімічного, травматичного або мікробного впливу на очеревину, яке проявляється важкими порушеннями гомеостазу, обмінних процесів з розвитком поліорганної недостатності.
2. Актуальність проблеми:
А)Поліетіологічність виникнення перитонеального синдрому визначає труднощі діагностики основного захворювання.
Б)Стан хворого відрізняється важкими патологічними змінами, які швидко розвиваються в організмі.
В) Висока летальність (у реактивній стадії - 4-10%, у токсичній - до 40% і в термінальній - 98-100%).
3. Анатомічна будова очеревини:
А) Очеревина - серозна оболонка, що вистилає внутрішню поверхню черевної стінки (парієтальна очеревина) і вкриває органи черевної порожнини (вісцеральна очеревина).
Б) Загальна площа очеревинного покриву становить від 15000 до 20000 см2.
В) Складається із семи шарів, а в піддіафрагмальному просторі - із трьох шарів.
4. Функції очеревини:
А)Покривна функція:
- забезпечує механічний захист;
- полегшує переміщення петель тонкої і товстої кишок при перистальтиці.
Б)Резорбтивна функція:
- всмоктування води, електролітів, мікроелементів, антибіотиків, мікробних токсинів і тіл, кристалоїдів;
- не всмоктуються великодисперсні білки, фібрин, формені елементи крові;
- найбільшою резорбтивною функцією володіє очеревина діафрагми.
В) Транссудативна функція:
- за добу через очеревину може виділятися і всмоктуватись до 120 літрів рідини;
- ексудація збільшується при запаленні.
Г)Пластична функція:
-склеювання відбувається через 1,5-2 години після подразнення очеревини різними агентами;
- склеювання листків очеревини призводить до відмежування вогнища запалення.
Д)Захисна функція - антимікробні та антитоксичні властивості:
- клітини мезотелію;
- великий чепець;
- нейтрофільні лейкоцити (до 2,5 х 109/л);
- відмежування запального вогнища шляхом склеювання і утворення спайок;
- бактерицидна дія за рахунок антитіл, що утворюються.
5. Етіологічні фактори розвитку гострого запалення очеревини:
А)Мікробний перитоніт:
- бактеріальна контамінація очеревини поліморфними асоціаціями мікробів (аеробна, анаеробна флора).
Б)Токсично-хімічний(абактеріальний) перитоніт:
- подразнення очеревини агресивними середовищами (кров, жовч, шлунковий сік, сеча, панкреатичний сік);
- приєднання бактеріальної флори через нетривалий час після виникнення абактеріального перитоніту.
В) Особливі форми перитоніту:
- кандидозний;
- паразитарний;
- туберкульозний;
- ревматоїдний.
6. Фактори, які зумовлюють виникнення перитоніту (рис. 3.4.1):
А)Ускладнення гострих запальних захворювань органів черевної порожнини і малого таза (гострі апендицит, холецистит, панкреатит, гостра непрохідність кишок) - до 40%.
Б)Перфоративний перитоніт (перфоративна виразка, перфорація кишки) - 50%.
В)Посттравматичний перитоніт (закриті та відкриті ушкодження органів черевної порожнини) - до 5%.
Г)Післяопераційний перитоніт (виникнення перитоніту після хірургічних втручань на органах черевної порожнини) - до 5%.
7. Патогенез гострого перитонеального синдрому:
А) Синдром болю, зумовлений причинним фактором перитоніту і подразненням рецепторного поля очеревини.
Б)Запальний синдром з тенденцією до поширення по очеревині.
В)Інтоксикаційний синдром, зумовлений дією на організм хворого мікробного фактора, біогенних амінів, недоокислених продуктів обміну речовин, що призводить до волемічних порушень і гіпоксії.
Г)Розвиток поліорганної недостатності.
8. Характер патогенетичних змін залежно від стадії перитоніту:
А) Реактивна стадія (до 24 годин з часу виникнення перитоніту):
- подразнення очеревини агресивними агентами та мікробними факторами;
- больові та запальні прояви, виражені біля осередку виникнення перитоніту;
- напруження захисних факторів;
- токсичні, волемічні розлади, порушення гомеостазу, обмінних процесів і порушення функцій органів у початковій стадії не виражені.
Б) Токсична стадія (24-72 години з часу виникнення перитоніту):
-запальні зміни поширюються по всій очеревині;
- зростають інтоксикація, волемічні розлади;
- порушується обмін речовин;
- зростають нейрорегуляторні та гуморальні порушення;
- розвиваються функціональні та морфологічні розлади органів і систем організму.
В) Термінальна стадія (більше 72 годин з часу виникнення перитоніту):
- зростання запальних і токсичних впливів на органи і системи;
- виникають глибокі морфофункціональні зміни всіх органів і систем;
- відбувається глибоке пригнічення життєво важливих функцій (поліорганна недостатність).