Змішана непрохідність кишок.

Странгуляційна непрохідність.

1. Визначення:Порушенняпросування харчових мас і кишкового вмісту внаслідок стискання просвіту кишки та судинно-нервового пучка брижі.

2. Види странгуляційної непрохідності кишок (рис. 3.3.3).

3. Механізм розвитку странгуляційної непрохідності кишок:

А) Механізм розвитку странгуляції кишки:

- стискання кишки і судин брижі або однієї брижі зрощеннями, що утво­рилися в черевній порожнині.

Б) Механізм розвитку завороту кишки:

- спостерігається у відділах кишки, де є брижа (найчастіше тонка і сиг­мо­по­дібна кишки);

- відбувається закручування кишки з її брижею уздовж поздовжньої осі (рис. 3.3.4).

В) Механізм розвитку вузлоутворення:

- один відділ кишки обкручується нав­коло іншого (найчастіше тонка кишка утворює вузол із сигмопо­дібною киш­кою), що призводить до стискання як кишки, так і судин брижі.

4. Клінічні прояви странгуляційної непро­хідності кишок:

А)У першій стадії:

- виражений синдром болю, який має нападоподібний характер;

- нудота, блювання, що не приносить полегшення;

- шкірні покриви бліді, ціаноз губ, страждальницький вираз обличчя;

- язик сухий;

- пульс частий, слабкого наповнення, АТ знижений;

- спочатку захворювання візуально посилена перистальтика;

- аускультативно - посилені перистальтичні шуми;

- позитивні патогномонічні симптоми непрохідності кишок;

Б)У другій стадії:

- клінічні прояви стають менш виразними;

- перистальтика кишок знижується;

В)У третій стадії - клінічні ознаки перитоніту (інтоксикація, здуття живота, позитивні симптоми, патогномонічні для перитоніту).

5. Діагностика странгуляційної непрохідності кишки- оглядова рентгеноскопія і рентгенографія черевної порожнини.

6. Хірургічна тактика при странгуляційній непрохідності кишок:

- ліквідація спайкового процесу, який формує гостру непрохідність кишки, заворот або вузло­утворення;

- при некрозі кишки - її резекція;

- при наявності перитоніту і важкому стані хворого - формування зовнішніх кишкових стом після резекції кишки.

1. Визначення:Особливий вид гострої непрохідності кишок представлений інвагінацією однієї кишки в іншу, що призводить до обтурації кишки та стискання судин інвагінованої брижі.

2. Механізм розвитку змішаної непрохідності кишки (інвагінації) (рис. 3.3.5):

- низхідна інвагінація (вищерозташована ділянка кишки впроваджується у нижчероз­ташовану);

- висхідна інвагінація (нижчероз­ташована ділянка кишки упровад­жу­ється у вищерозташовану);

- в інвагінаті виділяють головку і тіло.

3. Клінічні прояви інвагінаційної непро­хід­ності кишок:

•за характером перебігу:

- гостра форма;

- підгостра форма;

- хронічна форма.

4. Діагностика змішаної непро­хідності кишок:

А) Клінічні дані:

а) скарги;

б) анамнез захворювання;

в) об’єктивні дані (виявлення при паль­пації ковбасоподібного тісту­ватого болісного утво­рення).

Б) Інструментальні методи дослід­ження:

а) оглядова рентгенографія че­рев­ної порожнини (чаші Клой­бера);

б) контрастне рентгенологічне дослід­ження (дефект напов­нення із чітки­ми контурами, що має вид кокарди, двозубця або напівмісяця).

5. Хірургічна тактика при змішаній не­про­хідності кишки:

- дезінвагінація кишки;

- резекція кишки з інвагінатом.