Абревіатури та графічні скорочення у документах

Відмінку при звертанні

Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному

В українські мові форми звертання виражаються у кличному відмінку.

Іменники чоловічого та жіночого роду І та ІІ відміни мають в однині кличний відмінок.

І відміна:

- тверда і мішана група –о: Галино, Катерино, Миколо, сестро, Солохо;

- м'яка і мішана - е(-є), - ю: Маріє, Насте, Галю, воле, надіє, земле, Софіє.

II відміна:

Закінчення –у мають:

а) іменники мішаної групи з основною на шиплячий ч, ш (крім ж): викладачу, укладачу, глядачу, товаришу;

б) іншомовні імена з основою на г, к, х: Джеку, Людвігу, Генріху;

в) іменники: діду, сину, тату, дядьку, батьку;

- ю мають іменники м'якої групи: Геннадію, вчителю, лікарю, Андрію.

- е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: Іване, Петре, Степане, козаче.

б) ім. твердої групи із суфіксами -ист, -тор, -атор, -ер, -ир: радисте, директоре, ректоре, адміністраторе, бригадире.

в) іменники мішаної групи – власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на ж, р: друже, стороже, Довбуше, тесляре.

III відміна. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення : радосте, смерте, Нінеле, Любове.

Для імен по батькові характерні закінчення –оу жіночих і –ув чоловічих: Галино Іванівно; Петре Васильовичу.

Звертання, що складаються з кількох назв, мають такі правила вживання:

1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені і по батькові), обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Василівно, Петре Михайловичу.

2. У звертаннях, що складаються із загальної назви і прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі Н. відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, депутате Ткаченко, добродію Назаров.

3. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, клич­ний відмінок обов'язково має перше слово, а друге може виступати як у формі Н., так і у формі Кл. відмінка: добродію секретар (секре­тарю), пане голово (голова).

4. У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму Кл. відмінка має загальне слово, а власне ім'я може мати і форму Кл. відмінка і форму Н. відмінка: друже Ярославе (друже Ярослав), пане Максиме (пане Максим).

 

Дотримуючись вимоги максимально стислого письма під час укладання ділових паперів, на позначення понять чи значень широко користуються загальноприйнятою системою стандартних скорочень.

Розрізняють два основні види скорочень:

1. Лексичні (абревіатури) – складноскорочені слова, утворені шляхом вилучення частини літер, що входять до їхнього складу, або з частин слів: ПДВ (податок на додану вартість), заввідділу (завідувач відділу), міськком (міський комітет), райвиконком (районний виконавчий комітет).

2. Графічні, які використовуються на письмі для скороченого позначення слів: обл. (область), кв. (квартира), екз. (екземпляр), арк. (аркуш).

Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як самостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й використовуються лише на письмі. На відміну від абревіатур, графічні скорочення обов’язково розшифровуються і читаються повністю.

Розрізняють такі типи лексичних скорочень:

1. Ініціальні скорочення – утворені з початкових літер слів й означають поняття. Вони поділяються:

а) буквені – читаючи їх, треба вимовляти літери: КЗпП (Кодекс законів про працю), ЖБК (житлово-будівельний комплекс);

б) звукові – читаючи їх, вимовляють звуки: ВАК (вища атестаційна комісія);

в) літерно-звукові (змішані) – частина слова вимовляється за літерами, частина – звуками: ЖЕК (житлово-експлуатаційна контора).

2. Складні слова – утворені з частин складів слів: завгар, райком.

3. Частково скорочені слова – утворені з частини або частин слів і повного слова: Донвугілля, Укрнафта, госпрозрахунок, заввідділу, техпрацівник.

4. Усічення: зам (замісник), зав. (завідувач), акад. (академік), доц.(доцент). Слово скорочується до першого приголосного або до останнього у складі, якщо це дозволяє правильно розгорнути скорочення у повне слово: філософ. – філософський, філол. – філологічний, висотн. – висотний.

5. Змішаного типу (комбіновані): НДІторгмаш, ХарБТІ.

Розрізняють декілька типів графічних скорочень:

- крапкові – ст. (станція, старший, стаття, століття), див. (дивись), ім. (імені), с. (сорт, село, сторінка), м. (місто), д. (дім), ін. (інший), кв. (квадратний, квартал, квартира), сел. (селище), тис. (тисяча), ц.р. (цього року);

- дефісні – р-н (район), т-во (товариство), ф-ка (фабрика), ін-т (інститут);

- дробові – р/р (розрахунковий рахунок), п/с (поштова скринька), п/р (поточний рахунок), б/у (який був у вжитку), а/с (абонентська скринька).

- нульові – на позначення фізичних величин, валюти (лише після цифрових назв і без крапки): г (грам), кг (кілограм), л (літр), га (гектар), мм (міліметр), Р (рентген), см (сантиметр), т (тонна), млрд (мільярд).

Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становлять: рр. (роки), пп. (пункти).

Використовуючи абревіатури і графічні скорочення, слід дотримуватися таких вимог:

1. Скорочення повинно бути зрозумілим, загальноприйнятим. Бажано використовувати стандартні скорочення.

2. Скорочення не повинно збігатись за формою зі словом або скороченням, уже наявним у мові: ДонДу (Донецький державний університет), ДДУ (Дніпропетровський державний університет).

3. Скорочене слово чи словосполучення повинно зберігати однакову форму в одному тексті: скорочуючи слово пан один раз формою п., другий пан, порушується однотипність документа.

4. Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями.

5. Не можна скорочувати імена та імена по батькові (крім ініціалів): Ол-др Петров; псевдоніми: П.Мирний – Панас Мирний, Л.Українка – Леся Українка; подвійні прізвища: К.-Карий – Карпенко-Карий.