Д.І.Дорошенко

С.О.Єфремов

С.Петлюра

В.Винниченко

Ліберально налаштована частина української інтелігенції була об’єднана у лавах Української партії соціалістів-федералістів, до складу якої входили авторитетні діячі українського руху, як С.Єфремов, Д.Дорошенко, О.Лотоцький та ін.

Активно діяло Товариство українських поступовців (ТУП), реорганізований у Союз українських федералістів – автономістів, які перебували на поміркованих позиціях і прагнули створити автономію України на федеративних засадах у складі Росії.

Представницями радикальної течії національного руху вважались Українська народна партія (УНП) та новостворена Українська партія самостійників – соціалістів, ідеалом для яких була «непідлежна Україна-Республіка вільних людей, вільної праці».

Самостійники – радикальної течія українського національний руху, що виступала за створення незалежної української держави

Звернімося до джерел Історики О.С.Рубльов, О.П.Реєнт про політичні сили В Наддніпрянщині напередодні революції Таким чином, в авангарді Української національно-демократичної революції перебували партії, що могли акумулювати революційний потенціал широких верств суспільства, зацікавлених у докорінній зміні національних і соціально-економічних відносин. І тому на першому етапі діяльності Центральної Ради існували реальні підстави для консолідації сил, які уособлювали інтереси всього українського суспільства». Як оцінюють історики політичну ситуацію у Наддніпрянській Україні на початку 1917 року? Чи погоджуєте ви з ними? Чому?