Захворювання нервової системи
Епілепсія спостерігається у 0,5 % вагітних і характеризується пароксиз-мальними змінами чутливості, пізнавальної здатності, емоційної або психомоторної функції внаслідок розладів діяльності мозку. Епілепсія може бути спричинена травмою нервової системи, ураженням мозку або ідіопатичними причинами. Під час вагітності підвищення рівня естрогенів збуджує центр па-тологічної активності, тим часом як зростання концентрації прогестерону нейтралізує цей ефект. Внаслідок цього епілептична активність не змінюється у 50 % пацієнток, зростає — у 40 % і знижується у 10 % вагітних. Частота виникнення епілептичних нападів до вагітності є найкраще вираженою ознакою епілептичної активності протягом гестаційного періоду.
Ризик природжених аномалій у дітей, народжених пацієнтками з епілепсією, у 3-4 рази вищий (6-10 %), ніж у загальній популяції. Але, зважаючи на те, що більшість стандартних протису-домних засобів справляють тератогенний ефект, ця залежність точно не доведена. У дітей, народжених матерями, хворими на епілепсію, також зростає частота подібних розладів (1/30). Протягом нападу у матері збільшується ризик гострої плацентарної недостатності.
Фенітоїн (дилантин) є стандартним протисудомним засобом для лікування хворих на епілепсію. Його вживання під час вагітності може призводити до розвитку у плода специфічного синдрому, який охоплює мікроцефалію, дисмор-фію, вади кінцівок, дистальну гіпоплазію фаланг і нігтів. Застосування фенобарбіталу може спричинити формування у плода розколини губи і піднебіння. З цієї причини під час вагітності для припинення нападів використовують реланіум. Більшість протисудомних засобів спричиняє супресію кісткового мозку і пригнічення вітамін-К-залежних факторів зсідання крові. Внаслідок цього зростає ризик кровотечі у плода і новонародженого. Щоб запобігти цим ускладненням, новонародженим додатково призначають фолати і філохінони (вітамін К).
Міастенія — це аутоімунне захворювання вагітних, що характеризується м`язовою слабкістю і легкою стомлюваністю внаслідок циркуляції антитіл проти ацетилхолінових рецепторів. Частота цього ускладнення у вагітних становить 1 на 20 тис. пацієнток. Перебіг хвороби протягом вагітності може
бути варіабельним з тенденцією до погіршення після пологів. Для лікування застосовують антихолестеразні препарати (неостигмін, піридостигмін тощо). Слід враховувати, що вагітним із міастенією протипоказані блокатори нейро-м`язових рецепторів (магнію сульфат), які можуть спричинити криз. Близько 10 % новонароджених мають транзитор-ні міастенічні симптоми внаслідок транспортування материнських антитіл крізь плаценту.
Розсіяний склероз — аутоімунне демієлінізуюче захворювання, яке спостерігається у 5 з 10 тис. вагітних і характеризується різноманітним перебігом протягом вагітності й зростанням утричі рецидивів у післяпологовому періоді. Лікування лише підтримуюче. Новонароджені від хворих матерів мають З % ризик розвитку розсіяного склерозу порівняно з 0,1—0,5 % ризиком у загальній популяції.