Захворювання дихальної системи
Механічні й гормональні впливи, пов`язані з вагітністю, порушують функціональні характеристики дихальної системи. Більшість жінок у другій половині вагітності відчувають задишку, яка пов`язана з підвищенням внутрішньочеревного тиску внаслідок збільшення матки і зменшення екскурсії діафрагми. Заспокійливий характер бесіди лікаря з вагітною з цього приводу і надання їй рекомендації спати в положенні напівсидячи, як правило, допомагають розв`язанню цієї проблеми.
Пневмонія є нечастим, але дуже тяжким ускладненням вагітності. Спричиняється переважно Стрептококус пневмонія і Мусорлазма рпеимопіае. Для підтвердження діагнозу використовують рентгенографію грудної клітки, визначають вміст газів у крові для своєчасної корекції гіпоксії матері, яка безпосередньо впливає на плід. Лікування передбачає регідратацію, санацію трахео-бронхіального дерева, застосування антибіотиків, протигарячкових засобів і, за показаннями, кисневу терапію для покращення стану плода.
Бронхіальна астма спостерігається приблизно у 1 % вагітних, із яких 15 % мають один або більше тяжких астматичних нападів протягом гестаційного періоду. Вагітність не справляє прямого впливу на клінічний перебіг астми. Вплив бронхіальної астми на вагітність полягає у підвищенні ризику хронічної гіпоксії, ЗВРП і (рідко) внутрішньо-утробної смерті плода. Тому лікування вагітних з бронхіальною астмою має бути спрямоване на зменшення частоти астматичних нападів.
Пацієнткам із нечастими і нетяжкими нападами астми рекомендують уникати фізичного навантаження, зневоднення, контакту з алергенами, мати адекватний відпочинок і вчасно проводити лікування за наявності будь-яких симптомів розвитку інфекційних ускладнень. Жінки з тяжкішим перебігом бронхіальної астми підлягають консультуванню перед заплідненням для визначення можливості виношування вагітності (чутливість до Б-адреноміметиків). Для з`ясування діагнозу у таких хворих додатково може використовуватися рентгенографія грудної клітки з визначенням функції легенів.
Для лікування вагітних з бронхіальною астмою застосовують вибіркові стимулятори Б-адренорецепторів бронхів (тербуталін тощо), ксантинові препарати (теофілін, еуфілін). Останні інгібірують фосфодіестеразу і сприяють скупченню циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), запобігають розвитку бронхоспазму. У випадку тяжких нападів астми внутрішньовенне вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну, 1 мл ефедрину на 200 мл 5 % розчину глюкози і 30-60 мг преднізолону. Глікокортикоїди проникають крізь плацентарний бар`єр і призводять до затримки внутрішньоутробного розвитку плода; ризик цього ускладнення посилюється внаслідок глибокої гіпоксії при тяжкій формі астми.
Вагітні з бронхіальною астмою мають перебувати під наглядом акушерів спільно з пульмонологами. Госпіталізація таких вагітних рекомендується в ранні терміни вагітності для повного обстеження і, якщо немає інших ускладнень, перед пологами для складання раціонального плану їх ведення. Необхідно проводити постійне спостереження за розвитком і діяльністю серця плода.
Пологи проводять переважно природними пологовими шляхами. Для корекції слабкості пологової діяльності не використовують простагландини, які можуть провокувати виникнення астматичних нападів.
Туберкульоз бронхів, легень або плеври є нечастим захворюванням серед вагітних, але він зумовлює підвищення кількості спонтанних викиднів і передчасних пологів. Переривання вагітності в ранні терміни рекомендується у випадках фіброзно-кавернозного туберкульозу легень з утворенням каверн, активного туберкульозу з ураженням кістково-суглобової системи, двобічного туберкульозу нирок.
Для підтвердження діагнозу використовується рентгенографія грудної клітки після 20 тижнів вагітності, одразу після пологів і за 6 місяців після розродження. Лікування включає протитуберкульозні засоби (ПАСК, ізоніазид, тубазид), вітаміни групи В і аскорбінову кислоту. Якщо туберкульозний процес неактивний (позитивні шкірні тести і негативні результати рентгенограми), лікування ізоніазидом триває 1-2 роки. Активний туберкульоз (при позитивних культурах) лікують, як правило, ізоніазидом, рифампіцином і піридоксином протягом 3-5 років.
Пологи проводять переважно природним шляхом, кесарів розтин виконують за акушерськими показаннями.
У випадку закритої форми туберкульозу грудне годування не є протипоказаним.