Відношенні
В акушерському
Жіночий таз
З акушерського погляду дуже важливим є поділ таза на дві частини: великий і малий таз. Межею між ними є проміжна лінія , мис — ззаду, гребені лобкових кісток і лобковий симфіз —спереду. Уявна площина, проведена через ці орієнтири, називається площиною входу в малий таз.
Великий таз є тільки напівкільцем і не може завдати будь-яких перешкод під час пологів. Проте за його розмірами можна деякою мірою робити висновок про розміри малого таза, який є мало доступним для вимірювання.
Визначають такі параметри великого таза:
1/ міжостьова дистанція (сііаїапгіа іпсегзріпоза) — відстань між передніми верхніми клубовими остями, яка становить 25—26 см;
2) міжгребенева дистанція (сІізїапНа іпгегсгізіаііз) — відстань між найвідда-ленішими точками клубових гребенів, становить 28— 29см;
3) міжвертлюгова дистанція — відстань між найвіддаленішими точками кульшових ямок, що становить 31—32 см;
4) зовнішня кон`югата (сопага ехіегпа), зовнішня акушерська кон`югата (кон`югата Боделока) — це зовнішній прямий передньо-задній розмір та, від ямки, утвореної остистими відростками останнього поперекового хребця і пертпоги крижового, до точки симфізу, що найбільше випинається, становить 20—21 см.
Малий таз є кістковою частиною пологового каналу. Задню стінку малого таза утворюють крижова кістка і куприкова, бічні — сідничі кістки, передню — лобкові кістки з лобковим симфізом.
Розрізняють верхній отвір таза, обмежений спереду верхнім краєм лобкового симфізу, лобковими гребенями, ззаду — мисом крижової кістки, з боків — проміжними лініями.
Клінічно розрізняють 4 класичні площини порожнини малого таза
Площина входу до малого таза обмежена спереду верхньовнутрішнім краєм лобкового симфізу і верхньовнутрішнім краєм лобкових кісток, ззаду і з боків — так само, як площина зовнішнього отвору.
Ця площина має форму поперечно звуженого овалу. В ній визначають З діаметри: прямий, поперечний і косий (правий і лівий)
Справжня кон`югата (акушерська) є прямим діаметром площини входу до малого таза. Це відстань від верхньовнутрішнього краю лобкового симфізу до мису крижової кістки, становить 11 см . Відстань між верхнім краєм симфізу і мисом крижової кістки називається анатомічною кон`югатою, становить 11,5 см .
Поперечний діаметр — це відстань між найвіддаленішими точками проміжної лінії (13—13,5 см).
Косий діаметр — це відстань між крижово-клубовим суглобом з одного боку і клубово-лобковим підвищенням — з протилежного (12—12,5 см). Правий косий діаметр вимірюється від правого крижово-клубового суглоба, лівий — від лівого.
Площина широкої частини порожнини малого таза спереду обмежена серединою внутрішньої поверхні лобкового симфізу, з боків — серединою
кульшових западин, ззаду — сполученням II і III крижових хребців. У широкій частині малого таза визначають прямий діаметр (пряму кон`югату) ( 12,5 см ) і поперечний ( 12,5 см ).
Площина вузької частини порожнини малого таза обмежена спереду нижнім краєм лобкового симфізу, з боків — остями сідничних кісток, ззаду — крижово-куприковим суглобом. У цій площині також розрізняють прямий діаметр ( 11,5 см ) і поперечний (між остями сідничних кісток — 10,5 см ).
Площина нижнього отвору таза (виходу я малого таза) спереду обмежена нижнім краєм лобкової дуги, з боків — сідничими горбами, ззаду — верхівкою куприкової кістки. Прямий діаметр цієї площини становить 9,5 см , але під час просування плода пологовим каналом за рахунок відхилення куприка він може збільшуватись на 1,5—2 см і досягати 11 — 11,5 см . Поперечний діаметр — відстань між внутрішніми поверхнями сідничних горбів становить 11 см .
Таким чином, у площині входу в малий таз найбільшим є поперечний діаметр, у широкій частині — прямий і поперечний діаметри є однаковими, а у вузькій частині порожнини малого таза і в площині виходу найбільшими є прямі діаметри (кон`югати).
Тазова вісь, або провідна лінія таза — це лінія, яка поєднує середини прямих діаметрів усіх площин малого таза (мал. 23). Вона ввігнута у бік крижової і куприкової кісток.
Кут, утворений площиною входу в малий таз з горизонтальною лінією у вертикальному положенні вагітної жінки називається кутом нахилу таза і становить 45—60° (у невагітної він не перевищує 45—46°). Малий кут нахилу таза не перешкоджає фіксації голови плода; великий кут нахилу таза може спричинювати аномалії вставлення голови. Змінюючи нахил таза шляхом зміни положення тіла роділлі під час пологів, можна деякою мірою керувати перебігом пологів. Нахил таза можна зменшити шляхом підняття верхньої частини тулуба роділлі , згинання її ніг у колінних і кульшових суглобах і приведення їх до живота, а також підкладавання валика (польстера) під крижі.