Гніздовий спосіб розташування матеріалу в покажчику

Аналітичний покажчик

Глухий покажчик

Оформлення покажчиків

 

Покажчик – 1. Пошуковий компонент апарату видання, який розташований у кінці видання та містить список згадуваних в основному тексті вокабул (термінів, власних назв, дат) із посиланням на сторінки.

Види покажчиків: а) за змістом: предметні (термінологічні), іменні, іменні авторські, бібліографічні, дат, назв (рослин, сполук, мінералів, географічних об’єктів); б) за способом розташування матеріалу: алфавітні, систематичні, хронологічні, комбіновані (гніздові); в) за структурою запису: прості (глухі), анотовані / коментовані.

 

  Авантитул 173 Автор 161 Автореферат дисертації 101 Авторське право 38-39  

 

  Авантитул – перша сторінка подвійного титульного аркуша 173, 199 Автор – фізична особа, творчою працею якої створено твір 161 Автореферат дисертації – вид наукового видання 101 Авторське право 38-39  

 

 

Авантитул 173 Автор 161 Автореферат дисертації 101 Авторське право 38-39 Закон про авторське і суміжні права 37 Історія авторського права 38 Авторський аркуш 50  

 

 

ДОДАТОК 3 Основні правила складання та верстання

Правила верстання:

- Принципи верстки в усьому виданні мають бути однаковими

- Верстка має бути привідною (рядки тексту непарної сторінки мають розміщуватися навпроти відповідних рядків парної; це правило дозволяє уникнути просвічування рядків звороту сторінки)

- Уникати «висячих» рядків у кінці та на початку колонок, сторінок, навколо ілюстрацій. («Висячий» рядок – перший або останній рядок абзацу, відірваний від основного тексту абзацу на початку чи в кінці сторінки / колонки)

- Допустима кількість переносів поспіль – не більше 4; тут багато залежить ще й від шрифту: наприклад, у широких шрифтах і знак переносу буде досить великим, отже допустиму кількість переносів варто буде зменшити до двох-трьох.

- Наприкінці більш як 4 рядків поспіль не повинні повторюватись однакові розділові знаки ( . ; : − « »)

- Недопустимим є перенос в останньому рядку непарної сторінки.

- Розділові знаки не повинні починати рядок (тире на початку рядка допускається як виняток у журнальній та газетній верстці, якщо колонки занадто вузькі, а тире в тексті багато)

- Розміри апрошів та напівапрошів у тексті мають бути однаковими. Занадто «втягнений» або «розігнаний» текст, та ще й нерівномірно в межах різних абзаців, – помилка.

- Грубою помилкою є утворення «коридорів» у тексті, коли в кількох рядках поспіль на одній вертикалі збігаються проміжки чи однакові літери

- Під час поєднання тексту та ілюстрацій слід уникати утворення «чобітків» (це відбувається, коли в межі колонки втягується ілюстрація, трохи вужча за саму колонку; тоді рядок тексту ліворуч чи праворуч від неї занадто малий, що призводить до розривання слів, утворення великої кількості переносів, збільшення напівапрошів)

- Проміжки між текстом та ілюстраціями / таблицями / заголовками – не меш як 2 мм. Проміжки між ілюстраціями – 2-3 рядки тексту.

- На кінцевій сторінці текст має займати не менш як четверту частину довжини сторінки складання. Повна кінцева сторінка має бути на 3-4 рядки коротша (перехід від одного розділу до іншого має бути видимим, виразним)

- Абзац: 1) абзацні відступи в межах видання мають бути однаковими; 2) абзацні відступи в основному і додатковому текстах (наприклад, примітках) можуть відрізнятися, однак в усіх примітках і в усіх додатках вони повинні теж бути однаковими; 3) величина абзацного відступу залежить від довжини рядка і від кеглю шрифту; 4) останній рядок абзацу має перективати абзацний відступ попереднього абзацу не менш як у 1,5 рази; 5) останній рядок абзацу не має бути повним, він повинен бути коротшим на 1-2 кегельні відстані (так увиразнюється кінець абзацу); 6) якщо абзац складено без абзацного відступу, показником меж абзаців є тільки останній рядок, тому він має бути коротший за всі рядки не менш як на 9 мм (1/2 кв)

- Колонцифри не ставлять: 1) нижні на кінцевих сторінках; 2) верхні на спускових сторінках; 3) на титульних сторінках; 4) на сторінках, які повністю зайняті ілюстраціями чи інфографікою (таблицями, схемами, діаграмами)

- Примітки: 1) у примітках кегль знижений зазвичай на 1-2 пункти; 2) нумерація приміток може бути наскрізною для всього видання та посторінковою; індексною (1,2,3… а,b,c…) та символьною – зазвичай, з використанням * (символьну нумерацію варто використовувати, якщо є не більш як 3 примітки на сторінці; у випадках ***** краще використовувати індексну нумерацію)

- Підписи під ілюстраціями: 1) довжина підпису під ілюстрацією має бути не більшою за ширину самої ілюстрації.

Правила складання:

- Цифри і числа: 1) числа від 1 до 9 , особливо в непрямих відмінках, краще подавати словами (за винятком одиниць величин – 1 кг; і переліків цифрової інформації); 2) багатозначні числа подаються цифрами (винятки: художня література; при збігах кількох цифр, наприклад: 25 дев’ятиповерхових будинків); 3) період між числами зазначається так: 11 … 156 (у технічній літературі); 11 — 156 ( у технічній літературі); 11−156 (у літературі гуманітарного профілю); 11-15 (якщо значення неточне чи період між числовими значеннями незначний); «один − п’ятнадцять»; 1995 – 1996; 4) століття позначаються римськими цифрами; 5) десяткові дроби подаються через кому: 0,9; інколи в технічній літературі – з крапками; звичайні дроби подаються з проміжком між цілим числом і часткою: 2 3/4

- Символи: 1) символи №, §, % , ‰ (проміле), ©, * відділяються від тексту проміжком; 2) символи + (плюс) / - (мінус)/ = (дорівнює) / ̋ (секунди)/ ° (градуси) НЕ відділяються від тексту проміжком (винятки: у формулах знаки відділяються проміжками; якщо до символу ° додається позначення шкали, то запис буде таким: 10 °С)

- Розділові знаки: 1) « / . / , / : / ; / ? / ! не відділяються від слова проміжком; 2) у прямій мові крапка і кома подаються без проміжку після лапок, а знак запитання й знак оклику перед лапками і крапка після лапок не ставиться; 3) знак «три крапки» на початку речення не відділяється проміжком; 4) лапки переважно використовуються друкарські – «»; лапки інших видів – “ ” – використовуються для виділення окремих слів у фрагментах тексту, які вже взяті в друкарські лапки; такі ж лапки використовуються в дитячих виданнях.

- Скорочення: 1) розд. 1; п. 3; 2) 1990 р.; 1990 – 1996 рр.; 3) т. п.; т. зв.; до н. е.; 4) Т. Г. Шевченко; 5) млн / млрд / дол / грн /; 6) вид-во; с. г. (сільське господарство), але с.-г. (сільськогосподарський).

ДОДАТОК 4 Одиниці вимірювання обсягу рукопису та видання

Авторський аркуш – одиниця обчислення обсягу авторської праці в рукописі чи виданні.

1 авт. арк. = 40 000 знаків із проміжками / або 700 рядків віршованого тексту / або 3000 см2 площі ілюстрацій / або 22 сторінки тексту (Word; гарнітура Times; кегель 14, інтервал між рядками 1,5; поля 3:2:1,5:2)

Задача: у статті 23 000 знаків із проміжками. Обчислити кількість авторських аркушів.

23 000 : 40 000 = 0,575 авт. арк.

 

Обліково-видавничий аркуш – одиниця обчислення праці автора і редакторів у виданні.

Те саме, що й авторський аркуш, однак підраховуються ще й знаки в текстах, доданих видавництвом (у колонтитулах, анотації, передмові, покажчиках, вихідних відомостях тощо).

Задача: обсяг авторського рукопису – 15 авт. аркушів; кількість знаків у колонтитулах, анотації…. – 60 000 знаків (60 000 : 40 000 = 1,5 авт. арк.). Обчислити кількість обліково-видавничих аркушів.

15 + 1,5 = 16,5 обл.-вид. арк.

 

Друкований аркуш (фізичний) −площа поверхні одного боку паперового аркуша, призначеного для друкування видання. Одна із одиниць вимірювання обсягу видання. Ця одиниця потрібна переважно для переведення величини обсягу в умовні друковані аркуші.

 

Задача: формат видання (див. на кінцевому титулі) 60х84/16, сторінок у виданні 256. Скільки друкованих аркушів вийде?

256 : 16 = 16 др. арк.

 

Умовний друкований аркуш (приведений) – міжнародна одиниця вимірювання обсягу видання.

Умовний друкований аркуш (еталон) – це аркуш 60х90 (його площа – 5400 см2).

Він потрібен для 1) обчислення складання кошторису витрат видавництва; 2) обчислення обсягу виданої видавництвом продукції за певний період часу.

 

Задача: формат 60х84/16, сторінок у виданні 256. Визначте кількість умовних друкованих аркушів.

 

1) Визначимо кількість друкованих аркушів: 256 : 16 = 16 др. арк.

2) Визначимо площі нашого друкованого аркуша та умовного друкованого аркуша:

60 х 84 = 5040

60 х 90 = 5400

3) Визначимо коефіцієнт для переведення друкованого аркуша в умовний:

5040 : 5400 = 0,93

4) Помножимо кількість друкованих аркушів на коефіцієнт:

16 х 0,93 = 14, 8 умовних друкованих арк.

ЗАПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

1. Коректура як навчальна дисципліна: значення, завдання, зв’язок із іншими навчальними дисциплінами редакційно-видавничого циклу.

2. Поняття «коректура». Види і основні завдання коректури.

3. Коректорат: його види і функції. Коректорські фахи в історії та сучасності.

4. Історія становлення і розвитку коректури як фахової діяльності.

5. Проблеми й тенденції розвитку сучасної коректури.

6. Коректурний відбиток. Види коректурних відбитків. Вимоги до коректурних відбитків.

7. Види, принципи і способи коректорського читання.

8. Методи читання коректури. Переваги й недоліки кожного з методів.

9. Коректурне виправлення. Види коректурного виправлення.

10. Копіювальна помилка. Види помилок копіювання.

11. Основні правила складання і верстки, які зобов’язаний виправити коректор.

12. Особливості коректури книжкового видання.

13. Проблеми стандартизації видів і правил застосування коректурних знаків.

14. Особливості журнальної коректури.

15. Особливості газетної коректури.

16. Порівняльний аналіз книжкової, журнальної та газетної коректур.

17. Поняття руху коректур. Рух коректур у виданнях різних видів.

18. Аналіз коректором елементів побудови та оформлення видання (оформлення скорочень, цитат, класифікаційних списків (переліків), підписів під ілюстраціями).

19. Особливості комп’ютерної коректури: недоліки й переваги.

20. Рух коректур і виробнича документація для забезпечення ефективного руху коректур.

21. Сигнальний примірник і «пруфи». Методика їх опрацювання коректором.

22. Ефективність коректури і умови її досягнення.

23. Список помічених помилок, його призначення і форма.

24. Виробничі норми в коректурі та документація коректурного відділу («Паспорт коректури», «Картка обліку руху коректур»).

25. Охарактеризуйте поняття «феномен помилки», «межі усунення помилок», «помилка коректора».

26. Аналіз коректором елементів побудови та оформлення видання (дотримання правил оформлення бібліографічних записів).

27. Види помилок коректора і причини їх появи.

28. Аналіз коректором елементів побудови та оформлення видання (дотримання правил оформлення титульних сторінок видання).

 

29. Правила використання традиційних коректурних знаків.

30. Сполучні лінії («віжки»). Правила використання сполучних ліній.

31. Знаки заміни: форма, різновиди, порядок застосування.

32. Знаки вставлення: форма, різновиди, порядок застосування.

33. Знаки видалення: форма, різновиди, порядок застосування.

34. Знаки переставлення: форма, різновиди, порядок застосування.

35. Знаки зміни проміжків: форма, різновиди, порядок застосування.

36. Знаки шрифтових виділень: форма, різновиди, порядок застосування.

37. Коректурні знаки для виправлення дефектів складання і верстки.

38. Знак відміни зробленого виправлення. Знак, що вказує на неясність в оригіналі.

39. Комбіновані коректурні знаки. Найпоширеніші випадки застосування комбінованих коректурних знаків.

40. Основні види традиційних коректурних знаків.

41. Структура традиційних коректурних знаків. Функції «прапорця».

42. Історія виникнення традиційних коректурних знаків. Які знаки ми можемо вважати «застарілими» в епоху комп’ютерного складання й офсетного друку?

43. Коректурні знаки службового змісту.

44. Знак відміни зробленого виправлення. Знак, що вказує на неясність в оригіналі.

 

 

Виконайте коректуру тексту, поданого на екзаменаційній картці.