КОРЕКТУРА
Запитання для самоперевірки
1. В яких одиницях виражають лінійні та кутові розміри?
2. Якої товщини мають бути виносні та розмірні лінії?
3. Які знаки та літери ставлять перед розмірним числом, щоб показати величини діаметрів і радіусів?
4. Які розміри називають габаритними?
5. Чи має виносна лінія виходити за кінці стрілок розмірної лінії?
6. Як розміщують на кресленні розмірні та виносні лінії для вимірювання відрізка, кута, радіуса, дуги?
7. На якій відстані слід проводити розмірні лінії від контуру, одну від одної?
8. Як записувати розмірні числа залежно від нахилу розмірних ліній для лінійних і кутових розмірів?
9. Які правила нанесення розмірних ліній і чисел для діаметрів кіл і для радіусів дуг?
10. Як наносять розміри сфери, квадрата?
11. Які правила нанесення розмірів конусності, похилу?
12. Як позначають розміри однакових елементів?
План вивчення дисципліни
1. Наукові джерела вивчення коректури. Рекомендована література до курсу
2. Поняття «коректура». Види коректури. Завдання коректури. Коректорат. Коректорські фахи.
3. Історія та сучасний стан коректурної справи.
4. Методика коректури. Основні поняття курсу (види коректурних відбитків і вимоги до них; види, принципи і методи коректорського читання; види коректурних виправлень; рух коректур і основна документація коректорату; умови ефективної коректури; специфіка газетної, журнальної та книжкової коректур).
5. Типологія помилок і феномен помилки (помилка коректора і її причини; види копіювальних помилок і причини їхньої появи; види орфографічних і пунктуаційних помилок; види помилок верстання і складання).
6. Техніка коректури. Види коректурних знаків і правила їх використання.
7. Аналіз коректором елементів побудови та оформлення видання:
- Аналіз апарату видання, вихідних відомостей (дотримання правил оформлення бібліографічних записів, анотацій, посилань, покажчиків, епіграфів і присвят, змісту / оглаву; перевіряння правильності рубрикації);
- Аналіз оформлення титульних сторінок видання;
- Аналіз правильності верстання та складання;
- Аналіз правильності оформлення різних видів тексту (оформлення скорочень, цитат, класифікаційних списків (переліків), підписів під ілюстраціями, віршованого та драматичного тексту, формульного тексту)
Література до курсу «Коректура»
1. Бєльчиков И.Ф. Техника корректуры. – М.-Л., 1947. – 87 с.
2. Гиленсон П.Г. Справочник художественного и технического редакторов. – М.: Книга, 1988. – 527 с.
3. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «СІБВС. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Набув чинності в 2007 р.
4. ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «СІБВС. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання». Набув чинності в 2008 р.
5. Как производить корректуру: Методические указания для авторов. – Омск, 1970.
6. Каменецкий Л.М. Корректура в типографии: учебное пособие для учащихся проф.-тех. Училищ и полиграфистов. – М. , 1977. – 328с.
7. Колобова В.В. Корректура: Учебно-практическое пособие. – Изд. Центр «Март», М.-Ростов- на-Дону, 2006. – 251 с.
8. Корректура: Учебное пособие для изд.-полиграф. Техникумов / Б.Г.Тяпкин, Н.З.Рябинина, А.Э.Мильчин и др. – М., 1979. – 319 с.
9. Крайнікова Т. Рух корректур у виданнях різних типів // Друкарство, 2004.- № 4. – С. З4-37.
10. Крайнікова Т.С. Коректура в сучасній журналістиці і книговиданні: сучасний стан, тенденції, проблеми // Друкарство, 2003. - №3. – С. 20-22.
11. Крайнікова Т.С. Корректура: Підручник. - К.: Наша культура і наука, 2005, - 252 с.
12. Крайнікова Т.С. Техніки і методики традиційної коректури // Друкарство, 2004. – № 6. – С. 15-18.
13. Мильчин А.Э. Издательский словарь-справочник. – М.: ОЛМА-Пресс, 2003. – 558 с.
14. Мильчин А.Э. Культура издания, или Как надо и как не надо делать книги: Практическое руководство. – М.: Логос, 2002. – 224с.
15. Мильчин А.Э., Чельцова Л.К. Справочник издателя и автора: Редакционно-издательское оформление издания. – М.: Олимп: ООО «Фирма «Изд-во АСТ», 1999. – 688с.
16. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2001. – 416 с.
17. Рисс О.В. Что нужно знать о корректуре: Маленькое пособие. – М.: Книга, 1980. – 64 с.
18. Різун В.В. Основи комп’ютерного набору і коректури: Підручник для студентів вузів. – К.: Либідь, 1993. – 172 с.
19. Рябинина Н.З. Настольная книга редактора и корректора деловой литературы. – М.: МЦФЭР, 2004. – 320 с.
20. СИБИД. ГОСТ 72-90. «Знаки для разметки оригиналов и исправления корректурных и пробных оттисков. Общие требования».
21. Справочная книга редактора и корректора. Редакционно-техническое оформление издания. – 2-е изд, перераб. / В.А.Абрамов, Л.М.Гордон, В.С.Ершов и др. – М.: Книга, 1985. – 576 с.
22. Стандарти у поліграфії (Стандартизація у видавничій поліграфічній та пакувальній справі): навчальний посібник для студентів вищ. навч. Закл. / Уклад.: С.Ярема, В.Моргунюк, П.Пашуля, Б.Мамут. – К.:-Львів: [Університет «Україна»: ДП «УкрНДНЦ»: УАД: ХК «Бліц-Інформ»], 2006. – 312 с.
23. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця. — К.: Наша культура і наука, 2005.
24. Феллер М.Д., Квітко І.С., Шевченко Н.Г. Довідник коректора. – Харків: Ред.-вид. Відділ Кн.. палати УРСРО, 1972. – 408 с.
25. Ярема С.М. Технічне редагування : навчальний посібник / С.М. Ярема. – К.: ун-т «Україна», 2007. – 304 с.
Поняття «коректура». Види коректури. Завдання коректури
Коректура традиційна– 1. Виявлення і виправлення помилок та неточностей на всіх етапах підготовки тексту до видання; фахова діяльність коректора. 2. Варіант складання майбутнього видання, спеціально підготовленого для перегляду його перед випуском (коректурні відбитки). 3. Сукупність коректурних виправлень, зроблених у коректурних відбитках. 4. Навчальна дисципліна, що вивчає історію коректури, засоби і методи виправлення помилок у видавничих оригіналах.
Коректура комп’ютерна – 1. Процес виявлення та виправлення помилок у електронних варіантах коректурних відбитків, яке здійснюється автором, редактором чи корректором. 2. Процес виявлення та виправлення помилок у електронних варіантах коректурних відбитків, яке здійснюється автоматично програмою в межах закладених у неї алгоритмів виявлення та виправлення помилок на всіх стадіях електронного складання та опрацювання тексту; потребує додаткового аналізу, перевірки корректором. 3. Сукупність коректурних виправлень у електронних варіантах коректурних відбитків. 4. Сукупність електронних варіантів коректурних відбитків. 5. Тематичний розділ навчальної дисципліни «Коректура».
Автокоректура – 1. Коректура, яка здійснюється автоматично програмою в межах закладених у неї алгоритмів виявлення та виправлення помилок на всіх стадіях електронного складання та опрацювання тексту. 2. Коректурний відбиток із виправленими програмою помилками, який отримує коректор на першому етапі опрацювання тексту. 3. Коректура, яка здійснюється автором; синонім терміна «коректура авторська».
Коректура авторська – коректура, зроблена автором або укладачем.
Коректура видавнича – процес виявлення і виправлення копіювальних, орфографічних, пунктуаційних помилок, а також помилок складання і верстки в коректурних відбитках, яке здійснюється у видавництві.
Коректура друкарська – 1. Процес виявлення і виправлення помилок складання і верстки, які здійснювались у друкарні. Стадія виробничого процесу видання газет, журналів, книжок тощо, коли в коректурних і пробних відбитках виправляють дефекти і помилки, допущені під час складання і репродукування оригіналів, або не помічені під час підготовки або оновлення матеріалів. 2. Звірення репродукційних друкарських форм із оригіналом задля виявлення технічних дефектів друку.
Основні завдання коректури (коректора):
- Перевіряння комплектності оригіналу (комплектним вважають такий оригінал, який містить титульний аркуш, основний текст, елементи апарату, передмову, оглав або зміст, анотацію (реферат), тексти колонтитулів; словник предметного покажчика, позатекстові примітки і коментарі, робочий оглав, бібліографічний список або покажчик, передбачені угодою додатки, авторські ілюстрації, тексти підписів до ілюстрацій, інфографіка (таблиці, схеми, діаграми тощо).
- Звіряння складання з оригіналом.
- Виправлення помилок. Коректор в першу чергу звертає увагу на помилки копіювання, орфографічні помилки, пунктуаційні помилки, помилки складання та верстання. Виправлення стилістичних, фактичних та ін. помилок – завдання фахового і літературного редакторів, однак коректор обов’язково виправляє і їх, якщо вони залишились непоміченими раніше.
- Конролювання процесу внесення виправлень в оригінал.
- Забезпечення уніфікованості написання слів (прізвищ, одиниць вимірювання, географічних назв, умовних скорочень тощо) та уніфікованості оформлення (системи виокремлень у тексті, оформлення підписів до рис., елементів інфографіки тощо).
- Перевіряння правильності оформлення усіх елементів апарату видання.
- Перевіряння Змісту і Покажчиків на відповідність даним, наведеним в основному тексті.
- Поняття «коректура». Коректорат. Коректорські фахи
Коректорат – структурний підрозділ видавництва, редакції періодичного видання, друкарні, у якому працюють коректори. Розрізняють друкарські та видавничі коректорати. Необхідність у друкарських коректоратах раніше була зумовлена технологічною складністю процесів складання. На сьогодні коректорати існують лише в тих поліграфічних підприємствах, які забезпечують повний цикл редакторсько-видавничої та друкарської підготовки видань.
Коректор – працівник видавництва або поліграфічного підприємства, який виконує корегування. Завдання коректора: відстежити правильність внесення редакторських виправлень; виправити копіювальні, орфографічні, пунктуаційні помилки, а також помилки складання та верстки і технічні дефекти у відбитках відповідно до правил і норм написання, складання, верстання; звернути увагу редактора на непомічені ним змістові, логічні, фактичні помилки; перевірити комплектність оригіналу; перевірити уніфікованість написання складних або часто вживаних слів, власних назв, цифрових даних, а також системи шрифтових і не шрифтових виділень. Давні назви коректора: дозорець, справник, столпоправитель, вичитувач.
Столпоправитель − працівник друкарні Києво-Печерської лаври періоду XVII-XVIII ст., який займався звірянням гранок складеного тексту з оригіналом, тобто виконував обов’язки коректора.
Дозорець – працівник Львівської братської друкарні періоду XVII-XVIII ст., який займався звірянням гранок складеного тексту з оригіналом, тобто виконував обов’язки коректора. Див. також Столпоправитель, Справник, Коректор.
Справник (справщик)− працівник друкарні періоду XVI ст., який займався підготовкою «списків» видання, звірянням списка з оригіналом, виправленням помічених помилок, тобто виконував обов’язки текстолога, редактора, коректора.
Коректор-зчитувач – вузька спеціалізація працівника коректорату кінця XIX – початку XX ст. К.-з. займався звірянням гранок складеного тексту з оригіналом. Див. також Коректор, Зчитування.
Коректор-підчитувач − вузька спеціалізація працівника коректорату кінця XIX – початку XX ст. К.-п. виконував коректуру методом підчитування. Див. також Коректор, Підчитування.
Коректор-вичитувач − коректор, який займався вичитуванням тексту, не звіряючи його з оригіналом. Така посада була в друкарнях і видавництвах XIX – початку XX ст. Синонім: Коректор ревізійний.