Червона книга. Заповідна справа.

Внаслідок впливу негативних антропогенних факторів вже зникли з нашої планети деякі види рослин, численні види їх перебувають на межі повного знищення. У світі налічується понад 30 тис. дуже рідкісних видів і тих, що перебувають під загрозою знищення, що становить 1/10 частину загальної кількості рослин Землі.

Вивчення та охорона рідкісних і зникаючих видів – дуже серйозна міжнародна проблема. Ще в 1948 році було створено постійну Комісію з охорони зникаючих видів рослин і тварин. Протягом п’яти років (1949-1955) вона збирала інформацію про рідкісну та зникаючі види тварин і рослин. За ініціативою відомого англійського зоолога Пітера Скотта було створено Червону книгу – зібрання фактів про унікальних представників флори та фауни нашої планети, яким загрожує зникнення, та складено Чорний список видів тварин і рослин, що вже зникли за період з 1600 р. і до наших часів. Кожен вид рослин, який включено до списку, належить до однієї з чотирьох категорій:

0 – напевно зниклі види (вони не траплялися в природі протягом кількох років, проте, може збереглися у недоступних місцях);

1- перебувають під загрозою зникнення (кількість особин швидко скорочується, подальше існування їх неможливе без здійснення спеціальних охоронних заходів);

2 – кількість видів скорочується (наявної кількості особин ще достатньо для їх виживання, однак вона стрімко зменшується протягом певного часу);

3 – рідкісні (не перебувають під прямою загрозою зникнення, але трапляються в такій незначній кількості, або на обмежених площах, що можуть незабаром зникнути);

4 – невизначені, маловідомі види (очевидно, перебувають під загрозою зникнення, проте через обмежені відомості про них, вірогідно, неможливо оцінити їх сучасний стан).

У Міжнародній Червоній книзі відомості про види, що належать до першої категорії, друкують на червоних арк4ушах паперу, до другої – на жовтих, до третьої – на білих і до четвертої – на сірих. Вже існують види, які раніше належали до зникаючих, але завдяки вжитим заходам нині вважаються врятованими від зникнення, їх було вирішено віднести до категорії поновлених. Відомості про них дають на зелених аркушах.

Червону книгу України вперше було видано у 1977 році.

Шляхи і форми охорони рідкісних та зникаючих видів рослин можуть бути різними. В Червоній книзі зазначаються такі природоохоронні заходи:

· забезпечення недоторканості і збереження рослин на всій площі їх ареалу (повна охорона виду), збереження виду передбачається в умовах заповідників, заказників, повністю заборонено його заготівлю і продаж;

· створення постійних або тимчасових заказників для збереження і відновлення чисельності популяцій зникаючого виду в його природних місцях існування;

· обмеження збирання харчових, лікарських, декоративних рослин і впровадження ліцензування заготівлі їх;

· заборона збору рідкісних дикорослих рослин приватними особами;

· організація регулярного контролю з боку кваліфікованих спеціалістів за станом локальних популяцій рідкісних і зникаючих видів рослин з метою оцінки їх стану і вжиття у разі потреби відповідних охоронних заходів;

· вирощування рідкісних рослин у ботанічних садах для збереження їх генофонду та відновлення запасів.

Рівновагу екологічних систем у багатьох випадках людина порушила своєю діяльністю. Тому ці системи треба поступово відтворювати. Для цього потрібно виділяти й охороняти такі природні об’єкти, на яких не позначився або слабко позначився антропогенний вплив. Вони мають бути своєрідними еталонами, за якими можна вивчати природний процес формування і розвитку екосистем, що має надзвичайне наукове і господарське значення.

Заповідання буквально означає „заборона”, а щодо охорони навколишнього середовища – вилучення з господарського користування певних територіальних комплексів з метою підтримання екологічної рівноваги, збереження еталонів незайманої природи тощо.

Заповідні, або охоронні, території – це природні комплекси-ландшафти, в яких охороняють і вивчають всі елементи їх: атмосферу, Гідросферу, ґрунти, рослинний і тваринний світ, пам’ятки природи. Форми заповідних територій можуть бути різними: заповідники, заказники, національні і природні парки, резервати, пам’ятки природи, ділянки дикої природи. Нині у світі налічується понад 20 тис. заповідних територіальних комплексів. Площа їх дорівнює приблизно 92 млн. га, що становить 1,6% території суші.

В Україні існує 20 заповідників, великі заповідні території належать національним паркам, заповідно-мисливським господарствам. За останні роки в Україні спостерігається тенденція до збільшення природно-заповідного фонду.

Заповідники - це територіальні комплекси, які збереглися в незайманому стані і назавжди вилучені з господарського користування. Тут підлягають охороні усі природні тіла та взаємозв’язки між ними. Головне призначення заповідників полягає в збереженні і розвитку в природних умовах особливо цінних або тих, що зникають, представників рослинного і тваринного світу, збереженні екологічних систем як еталонів природи.

В Україні найбільшими є заповідники Чорноморський, Дунайський, Карпатський біосферні, Поліський, Асканія-Нова.

У зв’язку з тим, що антропогенний вплив набув глобального характеру, а екологічні зміни стають дедалі необоротнішими, виникла потреба створити спеціальну систему екологічного моніторингу (стеження) навколишнього середовища. З цією метою на базі звичайних заповідних територій у різних географічних зонах на великих площах було створено біосферні заповідники. На відміну від звичайних, до біосферних належать території не тільки з природними, а й з господарськими або іншими дуже зміненими екосистемами, що потребують відновлення. Біосфернізаповідники мають три основні зони: 1) ядро, яке утворює територія, досить віщальна від районів з інтенсивною господарською діяльністю, де майже не відчувається антропогенний вплив; 2) буферна зона, яка охоплює території, де вплив людини виявляється слабко; 3) зона, яка охоплює площі, де відбувається активна господарська діяльність, наслідки якої вивчаються.

Функції біосферних заповідників такі: об’єктивне оцінювання стану навколишнього середовища і прогнозування техногенного впливу на біосферу; джерело інформації про стан екосистем, що зазнали змін внаслідок господарської діяльності людини; міжнародне співробітництво в галузі контролю й охорони природного середовища, збереження генофонду біосфери.

Всесвітня система біосферних заповідників почала створюватися з 1973 року в рамках Міжнародної наукової програми ЮНЕСКО „Людина і біосфера”.

Заказники – це території, де протягом певного часу охороняються окремі види тварин і рослин та інші складові природного комплексу. Інші природні ресурси тут можуть використовуватись у разі, якщо це не завдає шкоди об’єктам, що охороняються. В Україні створюють заказники насамперед там, де є види рослин і тварин, які занесені до Червоної книги.

Основна мета створення заказників – збільшення кількості промислових тварин, охорона рідкісних тварин і рослин, створення сприятливих умов для перелітних птахів чи інших мігруючих видів, збільшення запасів цінних лікарських рослин, відтворення порушених діяльністю людини ландшафтів.

Резервати, або заповідні урочища, організовують для охорони рідкісних на певних територіях рослинних угруповань, унікальних геологічних, гідрологічних та інших об’єктів, тобто цікавих феноменів природи, що мають важливе наукове, культурно-освітнє та господарське значення.

Національні парки. Це відносно великі території, які являють собою кілька екологічних систем, що мало змінені або зовсім не зазнали впливу людини. Тут охороняються рослини, тварини, ландшафти з науковою і культурно-освітньою метою. Національні парки – дуже поширена форма територіальної охорони окремих регіонів у багатьох країнах.

Природні ландшафтні парки – це великі територіальні комплекси. Вони виконують функції охорони і захисту природи. Створюють їх у місцевостях, які за характером природно-історичних умов та естетичністю ландшафтів відповідають лікувальним і туристичним цілям, придатні для масового відпочинку. Господарська діяльність тут допускається, але спрямована на забезпечення кращих умов для відпочинку та задоволення культурно-естетичних потреб людей.