ПЕРЕДМОВА

Економіка та управління виробництвомяк конкретна галузь економічної науки іі навчальна дисципліни базується на пізнанні та свідомому використанні економічних законіві закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва. Саме виявлення конкретних форм прояву цих законів і закономірностей у господарській діяльності підприємства правомірно вважається загальним предметом згаданої дисципліни. Отже, предмет «економіка та управління виробництвом» включає вивчення: теорії та практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комерційної діяльності підприємства.

Суттєво важливою є методологія вивчення курсу, яка має відповідати процесу пізнання істини: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики. Ось чому в ній необхідно видокремлювати емпіричну, теоретичну та прикладну (ужиткову) сторони. Емпірична сторона пізнання означає здійснення збиральної й описової функцій (встановлення, реєстрація, викладання й первинна систематизація фактів).Теоретичний зріз процесу пізнання реалізує функцію пояснення нових понять і термінів, створення нових та уточнення (доповнення)існуючих теорій, прогнозування розвитку процесів і явищ. Прикладний (ужитковий) бік цього процесу характеризується опрацюванням практичних рекомендацій для забезпечення найефектиінішихформ господарювання.

Основою методології має бути єдність емпіричної та теоретичної сторін пізнання (брак такої єдності призводить до того, що теорія може статиі безпредметною,а виробничо-господарська діяльність підприємства здійснюватися горезвісним «методом спроб і помилок»), а також матеріалістична діалектика (будь-яке явище, що вивчається, необхідно розглядати в часі та просторі,у динаміці з урахуванням усіх чинників, що впливають на нього). З огляду на це методологія вивчення курсу має включати певну сукупність конкретних методів, а саме: історичного та макроекономічного в їхньому застосуванні до оцінки процесів (явищ); інваріантність(альтернативність) розв'язання тих чи тих господарських завдань.; використання сучасного наукового інструментарію пізнання та прийняття управлінських рішень; аналіз, узагальнення й визначення можливих (доцільних) сфер застосування ефективного вітчизняного й зарубіжного досвіду господарювання.

Дисципліна«Економіка та управління виробництвом» має визначену логіку побудови і цілком конкретний зміст. За ринкових умов господарювання (на сучасномуетапі їхнього створення в Україні) вона, на думку авторів, мусить включати такі розділи: перший — підприємство в сучасній системі гсподарювання(підприємство як суб'єкт господарювання; основи підприємницької діяльності; управління підприємствами); другий –ресурсне забезпечення діяльності підприємств (персонал; капітал і виробничи фонди; нематеріальні ресурси та активи; оборотні кошти підприємства;інвестиційні ресурси); третій — технічна база, організація і плануваннявиробництва (інноваційні процеси; техніко-технологічна база виробництва; організація виробництва; виробнича і соціальнаінфраструктури; регулювання, прогнозування і планування діяльності; четвертий — результати та ефективність виробництва (виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції; продуктивність, мотивація таоплата праці; витрати й ціни на продукцію; фінансово-економічні результати та ефективність діяльності); п»ятий – антикризова система господарювання (економічна безпека підприємства;реструктуризаціяі санація підприємств та організацій; банкрутство ті ліквідація підприємств).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №1

РОЗДІЛ 1 ПІДПРИЄМСТВО В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 1 ПІДПРИЄМСТВО, ЯК СУБ»ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ (2 години)