Загальні методи державного управління

Методи державного управління: поняття, види, характеристика

Рекомендовані джерела

Тема 7. Методи державного управління

 

 

План лекції:

 

1. Методи державного управління: поняття, види, характеристика.

2. Загальні методи державного управління.

 

 

Основні: 2, 3, 5, 7-10

Додаткові: 6-9, 11, 12, 15

Періодичні видання: 1-6

Міні-лексикон:

 

методи державного управління, контроль, нагляд, методи прямого і непрямого впливу, адміністративний та економічний методи, переконання, примус

 

 

Методи державного управління – це сукупність засобів здійснення управлінських функцій держави, впливу суб’єктів державного управління на об’єкти.
   
Особливості методів державного управління: —реалізуються в процесі державного управління; —виражають керівний (упорядковуючий) вплив суб’єктів управління на об’єкти управління, є змістом цього впливу і завжди мають своїм адресатом конкретний об’єкт (індивідуальний чи колективний); —в методах державного управління завжди міститься воля держави, виражаються повноваження владного характеру орга­нів виконавчої влади; —використовуються суб’єктами управління як засіб реалі­зації їх компетенції; —мають свою форму і зовнішнє вираження.

 
 

 

 

 

 


 

1) Контроль і нагляд Контроль можна визначити як сукупність дій суб’єкта управління по спостереженню за функціонуванням відповідного об’єкта контролю з метою: отримання об’єктивної та достовірної інформації про нього; засто­сування заходів щодо попередження правопорушень (з правом прямого втручання в оперативну діяльність об’єкта контролю); надання допомоги підконтрольній структурі у поновленні законності і дисципліни; встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм; прийняття заходів щодо при­тягнення до правової відповідальності винних осіб. Нагляд — пасивний метод управління, що полягає у збиранні потрібних знань про діяльність об’єкта управління та їх оцінки, це юридичний аналіз стану справ додержання законності і дисципліни щодо об’єкта управління, який здійснюється суб’єктом управління із застосуванням відповідних, наданих йому законодавством форм, але без безпосереднього втручання в оперативну та іншу діяльність підконтрольного об’єкта.
   
2) Метод прямого та непрямого (опосередкованого) впливу Прямий вплив — безпосередній вплив суб’єкта управління на об’єкт через наказ, що виражає волю відповідного суб’єкта управління. Непрямий (опосередкований) вплив — створення заінтересова­ності у об’єктів управління, вплив через функції, інтереси, стимулювання, надання можливості вибору варіанту поведінки.
   
3) Адміністративні й економічні методи Адміністративні методи – це вплив на об’єкт управління шляхом встановлення їхправ, обов’язків, через систему наказів, що спираються на систему підпорядкування, владні повнова­ження. Базуються на застосуванні нормативних актів (роз­поряджень, наказів, постанов органів виконавчої влади), мають директивний, обов’язковий характер, грунтуються на таких управлінських відносинах, як дисципліна, відповідальність, влада, примус. При використанні адміністративних методів орган управління прямо приписує керованому, що він повинен робити. Виділяють 3 основні групи адміністративних методів управ­ління: регламентаційні, розпорядчі, нормативні. Економічні методи державного управління– це система прийомів і засобів прямої дії на суб’єктів господарювання шляхом прийняття законів з фінансово-економічних питань, створення грошово-кредитних відносин з метою створення оптимальних умов, що забезпечують досягнення високих еко­номічних результатів. Доекономічних методів державного управління відносяться: індикативне планування; державне регулювання; грошово-кредитна та фінансова політика; конкурентна політика; вплив на ринкове ціноутворення; податкова політика; економічне стимулювання.
   
4)Регулювання, керівництво, управління Регулювання – визначення загальної політики й принципів її реалізації через різні напрями державного фінансування, пільги тощо. Керівництво – практичне проведення в життя загальної політики й принципів у відповідній галузі управління, контроль й розробка напрямів діяльності підконтрольних об’єктів. Управління – прямий систематичний вплив суб’єкта управ­ління на об’єкт повсякденного оперативного характеру.
   
5) Переконання і примус Переконання – система методів правового і неправового характеру, яка здійснюється державними й недержавними орга­нами, й виявляється у застосуванні виховних, заохочувальних, роз’яснювальних заходів з метою формування у громадян розуміння необхідності виконання приписів нормативних актів. Примус – додатковий метод державного управління, психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових осіб) на певних осіб з метою змусити їх виконувати приписи правових норм. Державний примус проявляється у 2 формах: судовій та адміністративній.

Місце для заповнення

 

Питання для самопідготовки

 

1. Поняття методів діяльності виконавчої влади.

2. Види методів діяльності виконавчої влади.

3. Особливості методів діяльності виконавчої влади.

4. Переконання в системі методів державного управління. Роль та значення переконання.

5. Державний примус, його значення.

6. Види державного примусу.

7. Поняття та ознаки адміністративного примусу.

8. Види адміністративного примусу.