Систематизація правових актів
Джерела права
| Джерела права | – це державно-офіційні способи закріплення та зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообов’язковість |
| Джерела права | ||||
| 1) правовий звичай – історично обумовлене неписане правило поведінки людей, що ввійшло у звичку, завдяки багаторазовому застосуванню протягом тривалого часу. Така форма права у нас майже не збереглася, але була дуже розповсюджена в Україні, особливо на Запорізькій Січі (покарання запорожців за різні провини та злочини) | 2) правовий прецедент – рішення суду чи адміністрації з конкретної справи, що розглядалась вперше, яке має загальнообов’язковий характер для вирішення аналогічних справ надалі. Ця форма права розповсюджена у США та у країнах Британської співдружності, іноді її називають англосакською системою права | 3) норма-тивно-правовий акт – письмовий документ компетентного органу держави, у якому закріплено правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою. Нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти | 4) норма-тивний договір – документ загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб’єктів і забезпечується державою | 5) міжна-родно-право-вий акт – документ міжнародного співтовариства, який з санкції держави поширюється на її територію |
| Закон | – це нормативний акт, що приймається органом влади чи референдумом в особливому порядку, регламентує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу (Конституція, конституційні закони, звичайні закони) |
| Підзаконний нормативний акт | – це документ компетентного органу держави, що приймається на основі та відповідно до закону. Залежно від юридичної сили підзаконні акти поділяються на: – загальні, що поширюються на всю територію та населення держави (постанови Верховної Ради України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України); – відомчі, що поширюються на певну сферу суспільних відносин (акти міністерств, відомств і державних комітетів); – місцеві, які мають чинність на території певної адміністративної одиниці (акти місцевих органів виконавчої влади); – локальні акти, що регламентують діяльність конкретних підприємств і поширюються на їх працівників (накази та розпорядження адміністрації підприємств, установ та організацій) |
| Систематизація | –діяльність органів держави щодо впорядкування та вдосконалення правових актів, приведення їх у певну систему шляхом складання збірників та інших нормативних актів |
| Інкорпорація– спосіб систематизації нормативних актів, який полягає в об’єднанні за певним критерієм групи актів у даному збірнику без переробки змісту норм | |
| |
| Види інкорпорації | |
| – за юридичним значенням | - офіційна (підготовка і видання збірників правотворчими органами), - неофіційна (підготовка збірників будь-якими організаціями та особами); |
| – за обсягом | - загальна, - галузева, - міжгалузева, - спеціальна (за окремими інститутами галузі); |
| за критерієм об’єднання | -предметна (за предметом регулювання), - хронологічна (за датою прийняття) |
| Своєрідним видом інкорпорації є консолідація, коли розрізнені акти з одного питання поєднуються в єдиному новому акті, що приймається відповідним органом. У консолідованих актах нормативні приписи розміщуються в логічній послідовності і піддаються редакційній обробці, хоча зміни не вносяться. |
| Кодифікація | – це спосіб систематизації правових актів, який полягає у змістовній переробці та погодженні групи норм, що мають спільний предмет регулювання, та об’єднані в одному нормативному акті |
| Види кодифікації | |
| - за обсягом | - галузева, - міжгалузева, - спеціальна; |
| –- за формою вираження | - основи законодавства, - кодекси, - статути, - положення тощо |