Розлади мовлення

ІІІ. Розлади інстинкту самозбереження.

Ці розлади можуть проявлятися загостренням захисних реакцій, підвищеною настороженістю і готовністю до панічних реакцій, страхів при дії різних подразників. Ослаблення рефлексу самозбереження – зникнення реакції при виникненні реальної небезпеки, при больовому подразненні, збочення захисного рефлексу при психічних захворюваннях проявляється в самопошкодженнях і суїцидальній поведінці.

1. Посилення- глибинне, вітальне переживання за своє життя (нічим не мотивоване і надзвичайне за інтенсивністю).

2. Послаблення - потяг до самогубства. Послаблення потягу до самозбереження у психічно хворих часто набуває характеру байдужості до небезпечних ситуацій.

3. Спотворення (збочення) - потяг до самокаліцтва, часто виконується імпульсивно і в найрадикальнішій формі (хворі виривають собі зуби, очні яблука, каструють і т.ін.).

Синдроми рухово-вольових розладів.

Кататонічний синдром - характризується нерухомістю з мутизмом, негативізмом, каталепсією, симптомом "повітряної подушки", хаотичним збудженням, ехолаліями, ехопраксіями, стереотипіями, амбітендентністю. Гебефренічний синдром - характеризується дурощами, манірністю поведінки, ейфорією, схильністю до розірваності мислення, безглуздістю жестів, поз, міміки, своєрідним вимовлянням слів і т.ін.

Апатико-абулічний синдром - характеризується зниженням емоцій (аж до апатії) і вольових спонукань до цілеспрямованої діяльності (аж до абулії). Хворі цілими годинами, днями лежать в ліжку.

Розлади мовлення значною мірою (залежно від характеру розладів) негативно впливають на весь психічний розвиток людини, відбиваються на його діяльності, поведінці Розлади мовлення можуть виникати при органічних і функціональних захворюваннях нервової системи. При органічних захворюваннях вони можуть бути обумовлені ураженням певних відділів головного мозку, що забезпечують мовну функцію. Розлади мовлення або порушення мовлення - це широкий круг психопатологічних явищ, що виявляється в мовній поведінці (мовне збудження, стереотипії, химерність, уповільнення, розпад мовлення, нерівномірність темпу і ритму, “бурмочуча” мовлення, скандована мовлення і т.і.).

Виділяються різні форми (види) мовної патології, кожна з яких має свою симптоматику і динаміку проявів.

Порушення мовлення можуть бути двох видів: афатичні (афазії моторні, сенсорні, амнестичні, номінальні) та неафатичні (дизартрію, акінетичний та істеричний мутизм).