Структура та інфраструктура ринку: сутність і основні елементи
Характеристика ринку була б неповною без аналізу його структури, дійових осіб та об'єктів їх інтересу.
Дійовими особами, або суб’єктами, ринку є домашні господарства, фірми й держава. Домашні господарства, фірми і держава вступають в економічні відносини з приводу володіння, використання, купівлі і продажу об'єктів ринку.
Об'єктами ринкового господарства є товари й послуги, чинники виробництва (праця, земля, засоби виробництва), гроші, цінні папери, субсидії, соціальні виплати тощо.
Ринок має певну структуру.
Структура ринку – це внутрішня будова окремих елементів ринку.
Структуру ринку класифікують за різними критеріями, найважливішими з яких є:
1. Економічне призначенням: ринок товарів і послуг, засобів виробництва, праці, інвестицій, цінних паперів, фінансовий.
2. Географічне положення: місцевий, реґіональний, національний і світовий.
3. Ступінь обмеження конкуренції: монополістичний, олігополістичний, вільний, змішаний.
4. Галузі: автомобільний, зерновий тощо.
5. Характер продажу: оптовий і роздрібний.
6. Урахування правового підходу: легальний та нелегальний (чорний), а також сірий.
Сучасний ринок неможливий без розвиненої інфраструктури, тобто допоміжних галузей і організацій.
Інфраструктура ринку – це сукупність установ, державних і комерційних фірм, що забезпечують успішне функціонування ринкових відносин.
Прийнято розрізняти інфраструктуру трьох ринків: товарного, фінансового й ринку праці.
Інфраструктура товарного ринку презентована товарними біржами, підприємствами оптової і роздрібної торгівлі, аукціонами, ярмарками, посередницькими фірмами небіржового характеру.
Інфраструктура фінансового ринку включає фондові й валютні біржі, банки, страхові компанії і фонди.
Інфраструктура ринку праці включає біржі праці, службу зайнятості й перепідготовки кадрів, регулювання міграції робочої сили тощо.
Як бачимо, основними елементами класичної ринкової інфраструктури є: торгова мережа, біржі й банки.
Крім того, успішне функціонування ринку неможливе без реклами, інформаційних і консультативних служб, без установ контролю й ревізії.
Реклама (від лат. reclame – викрикую) – це поширення інформації про товари або послуги з метою збільшення попиту на них. Вона виникла на зорі розвитку товарного виробництва. Так, у Стародавній Греції і Римі повідомлення комерційного характеру писалися на дерев'яних, мідних або кістяних дошках і голосно зачитувалися міськими глашатаями. На початку XX ст. реклама стає одним з основних засобів конкурентної боротьби. З середини 70-х років затверджується індустрія рекламного бізнесу з широкою мережею рекламних агенцій, а сама реклама розглядається як елемент нової системи управління, як складова частина маркетингу.
Інформація (від лат. information – роз'яснення) – це відомості, що використовуються для аналізу і прогнозу стану ринку. Будь-яка фірма потребує інформації про попит і пропозицію, про норму прибутку, про те, де можна дорожче продати і дешевше купити. На базі одержаних даних фірма розробляє стратегію своєї поведінки.
Для сучасного етапу ринкової інфраструктури характерним є перехід від розрізненої інформації до створення інформаційних систем автоматичної обробки даних.
Консалтинг (від англ. consulting – консультативний) – управлінське консультування, здійснюване спеціалізованими фірмами на комерційних засадах. Послуги визначаються з дослідження і прогнозування ринку товарів, послуг, ліцензій, ноу-хау й т. ін. Надаються також юридичні послуги. Фірми широко користуються консалтингом, оскільки оплата таких консультацій обходиться дешевше, ніж утримання власних фахівців.
Аудиторські компанії (від англ. auditor – ревізор) – це організації, що здійснюють комплексну ревізію фінансово-господарської діяльності фірми з метою оцінити її можливості у сфері бізнесу. Аудиторські компанії зазвичай одержують спеціальні повноваження від державних органів, що спостерігають за діяльністю акціонерних компаній.
Біржа (від лат. bursa – гаманець) як форма організації, контролю й регулювання ринку відома з XVI ст. Першою у світі вважається заснована в 1531 p. в Антверпені біржа, на будівлі якої був напис: “Для торгових людей всіх народів і мов”.
У Росії першу біржу було створено Петром І у 1703 p. в Санкт-Петербурзі. До 1917 p. кількість російських бірж досягала 114. Після 1917 p. біржова справа занепала. В період непу, на початку двадцятих років, вона відродилася, але наприкінці двадцятих років біржі були ліквідовані й лише в наш час почали відроджуватися.
Біржа – це ринок оптової торгівлі стандартними товарами або ринок операцій з купівлі-продажу валюти, цінних паперів і робочої сили.
Залежно від предмету торгів розрізняють товарні, фондові (валютні) біржі й біржі праці.
Товарні біржі – це організований ринок матеріальних, речовинних об'єктів (сировини, обладнання, зерна, металу тощо). Біржі, на яких презентовано один вид товарів, називають спеціалізованими. Біржі, на яких презентовані різноманітні товари, називаються універсальними.
Біржа не є місцем безпосередньої купівлі-продажу, на ній лише укладають торгові угоди, контракти, й на основі попиту й пропозиції формуються ціни.
Фондові біржі – це ринок цінних паперів, головним чином, акцій, на якому здійснюються операції з їх купівлі-продажу зі встановленням ціни. Торгівля цінними паперами ведеться за принципом аукціонного продажу, коли цінні папери купує той, хто запропонував найбільшу ціну.
На валютній біржі відбувається торгівля великими партіями валюти. Валютні біржі можуть входити до складу фондових.
На фондових біржах встановлюється ринкова ціна, тобто біржовий курс (котирування) цінних паперів, визначений відношенням ринкової ціни дономінальної вартості акції, облігації.
Біржі праці спеціалізуються на організації процесів купівлі-продажу робочої сили як специфічного товару. Вони є посередником між наймачами і тими, хто наймається, їх функції: облік безробітних і вакансій на підприємствах, надання матеріальної допомоги безробітним, організація перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників.
Біржі організовуються у формах державних і приватних, але найчастіше біржа – це акціонерне товариство. Дохід біржі утворюється за рахунок відсотка від вартості продажу товарів, валюти, цінних паперів, доходу від продажу брокерських місць і засновницьких внесків.
У біржовій практиці розрізняють декілька типів операцій.
Форвардна операція – це операція з реальним товаром, коли продавець повинен мати товар у наявності і пред'явити його до поставки в строк, позначений у контракті.
Ф'ючерсна операція – це операція з товарами, яких а момент укладання угоди в наявності немає. Фактично купується не товар, а право на товар.
Опціон – це одержане за плату (премію) право на придбання товару або цінних паперів за встановленою ціною. Ці права можуть перепродаватися, що дає їх утримувачам можливість одержувати спекулятивний дохід від продажу прав у той час, коли ціни на обумовлені товари або цінні папери підвищилися.
Хеджування (від англ. hedge – захищати, страхувати) має на меті забезпечення страхування від можливих втрат через різке коливання цін. Сутність хеджування полягає в тому, що одночасно укладають дві угоди: угоду на негайну поставку товару і контругоду на продаж такої ж партії товару через певний строк. Мета хеджування в тому, щоб компенсувати можливі втрати від підвищення ціни при продажу товарів з негайною поставкою за рахунок купівлі на вказаний термін. І, навпаки, продаж товару на строк компенсує втрати від зниження ціни при купівлі товару на умовах негайної поставки.
Основними дійовими особами на біржі є брокер, маклер, дилер, “бик”, “ведмідь”.
Брокер (від англ. broker – комісіонер) – посередник (особа або фірма) між продавцями й покупцями, той, хто виступає від імені й за дорученням своїх клієнтів і який презентує їх інтереси. Брокери мають право здійснювати за рахунок своїх клієнтів всі види операцій: форвардні, ф'ючерсні, опціон і хеджування. Брокерами можуть бути окремі особи, брокерські контори й навіть брокерські фірми. Брокер – це вузький фахівець з окремих видів цінних паперів, який прямо сприяє торговій операції.
Маклер (нім. makler) – це учасник біржових торгів, який фіксує укладання угод між членами біржі й одержує за це від них винагороду – куртаж. Працівник біржі. Зводить партнерів за угодою (вказує на можливість їх укладання), але сам угод не укладає. Часто маклери є службовцями тієї біржі, на якій вони опосередковують укладання угод.
Дилер (англ. dealer) – фізична або юридична особа, що торгує товарами або цінними паперами від свого імені і за свій рахунок. Прибуток дилера складається з різниці між ціною покупки й ціною перепродажу.
“Бик” – це учасник торгів, що грає на підвищенні цін товарів: скуповує товар в певний момент з метою пізніше продати його за вищою ціною.
“Ведмідь” – учасник торгів, що грає на зниженні цін.
Біржа у всіх її формах, з одного боку, входить до інфраструктури ринкової економіки, з іншого – є самостійною формою підприємництва.
Щодо банку, то перші з них з'явилися на стародавньому Сході (VII–VI ст. до н.е.). Подальший розвиток банківська справа одержала в античну, а потім середньовічну епоху.
Перший банк сучасного типу – Банк св. Георгія в Генуї – з'явився на початку XV ст. Саме тоді банки стають особливим видом приватної підприємницької діяльності та здійснюють мобілізацію й розподіл позикових капіталів. Вони постають фінансовими посередниками, що поєднують інтереси кредиторів і позичальників.
Банки спочатку виконували чотири основні функції:
1) посередництво в кредиті;
2) посередництво в платежах;
3) мобілізація заощаджень і грошових доходів і їх подальше розміщення;
4) створення засобів обігу (банкнот, чеків та ін.).
У сучасному світі найпоширенішою формою банківського підприємництва є комерційний банк. Серед операцій комерційного банку виділяються кредитні операції. Кредитні операції поділяються на активні й пасивні.
Суть пасивних операції полягає у мобілізації грошових заощаджень і доходів, за них банк сплачує відсотки вкладникам.
Суть активних операційполягає в наданні кредитів, за якими банк одержує відсотки.
Найбільшою статтею пасивів є внески (депозити). Ці внески поділяються на дві категорії: строкові та “до запитання”.
Строкові внески – це депозити на наперед встановлений термін (місяць, 6 місяців, рік тощо). Відсотки за строковими внесками зазвичай є вищими, ніж за внесками “до запитання”.
Внески “до запитання” поділяються, у свою чергу, на безстрокові й поточні.
Із акумульованих коштів банк повинен формувати резерви, тобто наявні активи, щоб видати гроші на першу вимогу вкладників. Банки зацікавлені в строкових внесках, якими можна вільно оперувати в межах терміну внеску.
Висновок: інфраструктура ринку породжена самими ринковими відносинами. Вона має полегшити учасникам ринкових відносин реалізацію їх інтересів і забезпечити цивілізований характер їх діяльності.
ТЕМА 6. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ. ДОСКОНАЛА Й НЕДОСКОНАЛА РИНКОВА КОНКУРЕНЦІЯ