Захист від електромагнітних випромінювань і полів.
Нормування та визначення ЕМП
Змінне ЕМП являє собою сукупність магнітного та електричного полів і поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль.
Простір навколо джерела ЕМП умовно поділяють на ближню зону (зону індукції) та дальню зону (зону випромінювання). Для оцінки ЕМП у цих зонах використовують різні підходи. Ближня зона охоплює простір навколо джерела ЕМП, що має радіус, який приблизно дорівнює 1/6 довжини хвилі. В цій зоні електромагнітна хвиля ще не сформована, тому інтенсивність ЕМП оцінюється окремо напруженістю магнітної та електричної складових поля . В ближній зоні, зазвичай, знаходяться робочі місці з джерелами електромагнітних випромінювань НЧ, СЧ, ВЧ, ДВЧ. Робочі місця, на яких знаходяться джерела електромагнітних випромінювань з довжиною хвилі меншою ніж 1 м (УВЧ, НВЧ, НЗВЧ) знаходяться практично завжди у дальній зоні, у якій електромагнітна хвиля вже сформувалася. В цій зоні ЕМП оцінюється за кількістю енергії (потужності), що переноситься хвилею у напрямку свого поширення. Для кількісної характеристики цієї енергії застосовують значення поверхневої густини потоку енергії або інтенсивність, що визначається в Вт/м².
Допустимі рівні напруженості ЕМП радіочастотного діапазону наведені ГОСТ 12.1.006-84
Дотримання допустимих значень ЕМП контролюють шляхом вимірювання напруженостей Н та Е на робочих місцях і в місцях можливого знаходження персоналу, в яких є джерела ЕМП. Контроль необхідно проводити періодично, однак не рідше ніж один раз на рік, а також при введенні в експлуатацію нових чи модернізованих установок з джерелами ЕМП, після їх ремонту, переналагодження, а також при організації нових робочих місць.
Засоби та заходи захисту від ЕМ випромінювань радіочастотного діапазону поділяються на індивідуальні та колективні.
Колективні можна підрозділити на організаційні, технічні та лікувально-профілактичні.
До організаційних заходів колективного захисту належать:
- розміщення об'єктів, які випромінюють ЕМП таким чином, щоб звести до мінімуму можливе опромінення людей;
- «захист часом» – перебування персоналу в зоні дії ЕМП обмежується мінімально необхідним для проведення робіт часом;
- «захист відстанню» – віддалення робочих місць на максимально допустиму відстань від джерел ЕМП;
- «захист кількістю» – потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною;
- виділення зон випромінювання ЕМП відповідними знаками безпеки.
Технічні засоби колективного захисту передбачають:
- екранування джерел випромінювання ЕМП та робочих місць з використанням відзеркалюючих(металеві листи і сітки та ін..) та радіопоглинальних матеріалів. Також використовуються природні екрани – складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будинки.
- дистанційне керування установками, до складу яких входять джерела ЕМП;
- застосування попереджувальної сигналізації.
До лікувально-профілактичних заходів колективного захисту належать:
- попередній та періодичні медогляди;
- надання додаткової оплачуваної відпустки та скорочення тривалості робочої зміни;
- допуск до роботи з джерелами ЕМП осіб, вік яких становить не менше 18 років, а також таких, що не мають протипоказів за етаном здоров'я.
Засоби індивідуального захисту використовують лише у тих випадках, коли неможливо використати інші захисні засоби, чи вони недостатньо ефективні, напр.. при ремонтних роботах в аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю. Такі засоби незручні в експлуатації, погіршують гігієнічні умови. Це одяг із металізованих тканин та радіо поглинальних матеріалів. Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на нього плівкою із олова.