Вузьке і широке трактування адмінпроцесу

Дискусії навколо розуміння поняття адміністративного процесу продовжувалися, але і до сьогодні єдиної концепції в нашій науці практично не існує, а поняття адміністративного процесу продовжують переважно розглядати у вузькому й широкому значеннях водночас. У вузькому розумінні адміністративним процесом вважається діяльність щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного примусу (так званий «адміністративно-юрисдикційний процес»). До адміністративного процесу в широкому значенні, крім адмініст-ративно-юрисдикційного процесу, відноситься також різноманітна управлінська діяльність щодо розгляду і вирішення конкретних справ, які виникають у сфері державного управління, тобто так званий «позитивний адміністративний процес». З розвитком адміністративної юстиції судовий порядок вирішення адміністративних спорів також почали включати в широке визначення адміністративного процесу. Фактично до структури адміністративного процесу входить і порядок прийняття «нормативних актів управління»³¹, хоча у визначеннях самого поняття «адміністративний процес», як правило, йдеться лише про розгляд та вирішення конкретних адміністративних справ. Зокрема, О.М.Бандурка та М.М.Тищенко визначають адміністративний процес як «вид юридичного процесу, який регламентує порядок розгляду та розв'язання конкретних адміністративних справ (виділено мною. — В.Т.), як діяльність, що ґрунтується на нормах адміністративного процесуального права, виконавчих органів держави, їх посадових осіб, а також інших уповноважених на те суб'єктів щодо реалізації норм матеріального адміністративного права, а в низці випадків — і матеріальних норм інших галузей права»³².

Не вступаючи нині в дискусію про допустимість та доцільність виділення таких галузей законодавства як земельне, екологічне та подібних в окремі галузі права, можна зробити загальний висновок, що адміністративний процес став настільки всеохопним, що фактично єдиною його ознакою вважається реалізація норм матеріального адміністративного права. Тобто на основі класифікації норм на матеріальні й процесуальні було розвинено концепцію, що, коли йдеться про діяльність суб'єктів права щодо застосування матеріальних норм, то це процес. Відповідно, адміністративний процес у широкому значенні розуміється як процес застосування норм матеріального адміністративного права.

За такого підходу порядок вирішення органами державної влади та місцевого самоврядування індивідуальних адміністративних справ дійсно можна було б віднести до адміністративного процесу. В свою чергу, вирішення адміністративно-правових спорів у судовому порядку могло б вважатися лише однією із факультативних стадій адміністративного процесу. І, в принципі, цілком можливо врегулювати всі ці відносини в єдиному законодавчому акті, як це

--------------------------

³⁰ Див.: Салищева Н.Г. Административный процесе в СРСР. — М., 1964. — С 12—16.

зроблено, наприклад, у Нідерландах. Тобто розглядається та вирішується одна справа, яка проходить один обов'язковий і два факультативних етапи: а) вирішення адміністративним органом справи по суті; б) оскарження в адміністративному порядку; в) оскарження в судовому порядку. Але можливість систематизації законодавства ще не свідчить про обгрунтованість широкого розуміння поняття «адміністративний процес». А за існуючого підходу щодо розроблення проекту Адміністративного процесуального кодексу України³³ і збереження широкого розуміння поняття «адміністративний процес» у вітчизняній теорії виникає суттєва методологічна неузгодженість, адже загальне поняття використовується щодо окремого явища — судового розгляду адміністративно-правових спорів. Законодавець використав синонім терміна «адміністративний процес», зокрема поняття «адміністративне судочинство».

----------------------------

³¹ Див., наприклад: Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник. — К.: Літера ЛТД, 2002. - С 16-17, 104-111.

³² Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. — К.: Літера ЛТД, 2002. - С 12.

³³ Адміністративний процесуальний кодекс України (проект N° 1331 від 27 травня 2003 року, внесений народними депутатами України В.В.Онопенком, В.Л.Мусіякою та іншими), прийнятий 9 липня 2003 року в першому читанні.

1 Див. Концепція реформи адміністративного права України (скорочений варіант). Проект. – К., 1998.

2 Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1998.

3 Концепція реформи адміністративного права. Проект.

4 Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1994; Общая теория государства и права / Под ред. Лазарева. – М., 1994; Общая теория права / Под ред. В.К.Бабаева. – Нижний Новгород, 1993, та інші.

5 Теорія держави та права / За ред. В.В.Копейчикова. – К., 1998. – С. 225.

6 Див. там само.

7 Див. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве. – К., 1970. – С. 37.

8 Марчук В.М. Основы научной организации государственного управления. – К., 1979. – С. 68-69.

9 Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс. – Воронеж, 1990. – С. 21.

10 В.Д.Сорокин. Административно-процесуальные отношения. – Л., 1968. – С. 12, 55.

11 Ведомости Верховного Совета СССР. – 1981. – № 25. – Ст. 217.

12 Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К., 2000.

13 Див. Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про основні обов’язки та права добровільних народних дружин по охороні громадського порядку” // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1974. – № 22. – Ст. 326; Положення про товариські суди Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради УРСР 15 серпня 1961 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 35.

14 Адміністративний кодекс Української Радянської соціалістичної республіки // Збірник Узаконень та розпоряджень Робітничого Селянського Уряду України за 1927 р. Офіційне видання Народного Комісаріату Юстиції. – 31 грудня 1927 р. – ч. 63–65.

15 Бахрах Д.Н. Административное право. – М., 1996. – С. 154–156.