Кількісні та якісні види досліджень: спільне та відмінне. Різновиди якісних соціологічних досліджень та їхні евристичні можливості.
Природа наукового факту в соціології: теоретична насиченість погляду з боку вічності.
У своїх міркуваннях ми звикли спиратися на факти. Факт – обґрунтоване знання, що одержане шляхом опису окремих фрагментів реальності, тобто, факт – те, що залежить від людських уявлень, а є факти, що взагалі не можуть бути знайдені без альтернативних теорій.
Факт –
· стан дійсності ,що не залежить від спостерігача
· Це обґрунтоване знання,що одержане за допомогою опису окремих фрагментів реальної дійсності і певному просторово-часовому часі.
Науковий факт – структура,що відповідає стилю мисленню,який розвивається протягом поколінь.
Наукову рису факту позначають як «теоретичну насиченість». Формування наукових фактів починається з того, що матеріал для дослідження з’являється часто випадково, до цього слід додати певний соц. настрій, асоціації, звички. Більшість наук передбачають виховання певних навичок спостереження традиція, виховання, звичаї формують грунт для сприйняття фактів. Іншими словами, факт – понятійна структура, що відповідає сформованому стилю мислення, а стиль мислення – це парадигми (сукупність переконань, цінностей, які притаманні спільноті людей), а також моделі розвязання проблеми. Стиль мислення і сам характер науки нав’язують переконання наявності чогось незмінного і сталого і тому сприйняття фактів для нас стає все більш обмеженим. Тому, говорячи про науку, ми говоримо лише про окрему конкретну її версію. Виховання так, а не інакше сприймати сенс, форму, цінність чогось позбавляє нас можливості бачити те, що не узгоджується з попереднім уявленням.
Тож, випливає наступна залежність:
1.Екстерналізація (пошук фактів ззовні)
2. Обєктивізація (формування очевидності , вроблення стійкого стилю мислення)
3. інтернаціоналізація (вкорінення уявлень, парадигм у свідомість)
Крім того, що наш «зір» дуже обмежений, ми часто його ще більше «обрізаємо», розглядаючи окрему науку як суму фактів, дат. Адже тоді вона перетворюється на щось «паперове», «мертве тіло» і ми втрачаємо найважливі, чим наповнена наука, її сенс. Адже часто важливішим є не сам факт, а зв'язок «причина-наслідок»
Соціологічне дослідження- система логічно послідовних, методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, повязаних між собою єдиною метою заради отримання достовірної інформації про явище або процес, що вивчаються, тенденції ф суперечності їхнього функціонування ірозвитку для використання в практиці соціального управління різноманітними галузями суспільного життя.
Дискусія про переваги якісної методології і недоліках кількісної – це признане «противосостояние».
Суть відмінностей полягае в тому, що методи отримки кінцевих них залежать від представлення про сам предмет соціології:або це дисципліна, призвана досліджувати надіндивідуальні структури, закріплюючі суспільство в цілісну систему, або це пізнання буденного життя людей і тих смислів, які вони придають своїм повсякденним діям.
Дилема «якісне-кількісне» на методологічному рівні повязане з існуванням двох принципово різних способів пізнання соціальної реальності.
Якісні та кількісні дослідження найчастіше розглядалися як такі, що конкурують, або як альтернативні установки пізнання суспільства. Активна дискусія з цього приводу розгорнулася у 60 ті роки . В той час вплив феноменології вже був помітним, а придатність «наукових методів», що їх практикує позитивізм для дослідження реального життєвого досвіду людей, було поставлено під сумнів. Ця дилема хоч і не така напружена, як у 60ті роки, має місце і в сучасеній соціологічній думці. Сьогодні спостерігається протистояння двох фундаментальних способів пізнання, і спроби можливої конвергенції їх, взаємних посилань, уточнень і доповнень.
Кількісні та якісні методи досліджень є основними способами отримання первинної інформації у сучасній соціології. Головні відмінності між "якісним" і "кількісним" підходами полягають у способі отримання інформації. У кількісних дослідженнях звичайно застосовується значний обсяг вибірки, що дозволяє провести статистично обґрунтований аналіз отримуваної інформації, в якісних - кількість учасників може бути від 1, як, наприклад, в глибинному інтерв'ю, до 8-12 чоловік, як у фокус-групі. Основна відмінність полягає у тому, що кількісне дослідження відповідає на питання "хто?" і "скільки?". Якісне дослідження відповідає на питання "як саме?" і "чому?", що допомагає вивчити мотиви поведінки різних груп, їхні очікування, надії, переживання, особливості особистого досвіду тощо.
До кількісних методів дослідження відносять спостереження, опитування, контент-аналіз. До якісних методів дослідження відносять глибинне інтерв'ю, сфокусоване групове інтерв'ю (або просто "фокус-група"). Очевидно, і той, і інший підходи служать вирішенню певних завдань, і дослідник повинен звертатися до них відповідно до того, яку проблему він хоче розв'язати.
Кількісне дослідження відповідає на питання "хто?" і "скільки?".
Якісне дослідження відповідає на питання "як саме?" і "чому?"
Перевага якісних методів соціологічного дослідження полягає у тому, що вони дозволяють не тільки констатувати наявність явища, а й виявити можливі причини та наслідки його виникнення. Основний недолік якісних методів соціологічного дослідження полягає у тому, що при малій (обмеженій, нерепрезентативній) вибірці вони не дозволяють давати коректну кількісну оцінку визначених параметрів.