Прогнозування діяльності підприємства:сутність, функції, типи та методи
ТЕМА 15. ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу
а) тарифна сітка;
б) тарифна ставка;
в) тарифний коефіцієнт;
г) штатний розпис;
д) тарифно-кваліфікаційний довідник.
10. Показник, який характеризує співвідношення між різними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплати праці даної кваліфікації перевищує рівень складності і відповідальності та оплату роботи, віднесеної до першого розряду тарифної сітки – це:
а) тарифна сітка;
б) тарифна ставка;
в) тарифний коефіцієнт;
г) штатний розпис;
д) тарифно-кваліфікаційний довідник.
1. Прогнозування діяльності підприємства:сутність, функції, типи та методи.
2. Види прогнозів та сфера їх застосування.
3. Планування як функція управління, його принципи та методи.
4. Бізнес-планування, його характеристика.
Ефективна діяльність підприємства в умовах ринкової економіки в значній мірі залежить від того, наскільки достовірно воно передбачить подальшу та ближню перспективу свого розвитку, тобто від прогнозування. Важливість прогнозування в умовах ринку пояснюється тим, що, по-перше, ринкове господарство відзначається коливаннями ринкової кон’юнктури і необхідно ці коливання передбачити і згладжувати, по-друге, в цих умовах при розробленні стратегічних програм присутній високий ступінь невизначеності і можна прогнозувати лише окремі показники.
Відомо, що змістом прогнозування є розроблення прогнозів із різними часовими рамками. У передбаченні майбутнього прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого - є його складовою, здійснюється на різних стадіях планової діяльності, а саме: використовується на етапі аналізу середовища і визначення передумов для формування стратегії підприємства (як загальної, так і функціональних: виробничої, маркетингової, фінансової) й здійснюється на стадії реалізації планів для оцінки можливих результатів та їх відхилень від планових показників і має за мету ліквідацію цих відхилень за допомогою додаткових управлінських дій.
На основі прогнозів підприємство має визначити конкретні завдання для досягнення розроблених орієнтирів, тобто розробити певну програму дій з розподілом за періодами і конкретизацію за підрозділами і виконавцями, тобто вдатися до реалізації основної функції управління – планування. Стратегія розвитку підприємства має перетворюватися в конкретні дії підприємства шляхом розробки планів, які визначають конкретну мету і передбачають детальні події розвитку підприємства. Прогноз ж за своєю природою має альтернативний, варіантний зміст, тобто прогнозування становить дослідницьку базу планування.
Отже, прогноз (від гр. prognоsis — передбачення) — це науково-обгрунтоване судження про можливий стан підприємства в майбутньому і альтернативні шляхи і строки їх реалізації. спроба Процес складання (розробки) прогнозу називають прогнозуванням.
Прогнозування —це процес передбачення майбутнього стану підприємства, що грунтується на наукових методах пізнання економічних явищ, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих способів і термінів досягнення очікуваних кількісних і якісних результатів.
Процес прогнозування завжди базується на певних принципах. Головними з них є такі:
• цілеспрямованість;
• змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;
• системність — побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;
• верифікованості – принцип, що потребує визначення достовірності, точності і обгрунтованості прогнозів;
• наукова обґрунтованість — всебічне врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;
• багаторівневий опис — опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;
• інформаційна єдність — використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;
• адекватність об’єктивним закономірностям розвитку — виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкта;
• послідовне вирішення невизначеності — ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;
• альтернативність — виявлення можливості розвитку об’єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв’язків і структурних співвідношень.
За своїм змістом, прогнозування є ширшим, ніж планування, оскільки містить не тільки показники діяльності підприємства, фірми, а й різноманітні дані про їх зовнішнє середовище.
Найважливішими функціями прогнозування в системі стратегічного планування є:
1) визначення можливих цілей і напрямів розвитку підприємства;
2) оцінка економічних, соціальних, технічних, наукових, екологічних результатів реалізації кожного з можливих варіантів розвитку підприємства;
3) визначення заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих подій;
4) оцінка необхідних витрат та ресурсів для впровадження розроблених заходів.
Для передбачення майбутнього стану підприємства використовуються такі типи прогнозування:
• прогнозування, яке ґрунтується на суб’єктивних знаннях людини, на її творчому баченні майбутнього та власній інтуїції; може використовуватись як передбачення менеджерами підприємства його майбутнього стану в тих чи інших умовах зовнішнього середовища;
• пошукове прогнозування, яке спирається на наявну в цей час інформацію і передбачає поступовий перехід від теперішнього стану до майбутнього; може бути двох видів:
- екстраполятивним (традиційним);
- альтернативним (новаторським).
Перший з них передбачає, що економічний розвиток підприємства відбувається рівно і безперервно, тому прогноз може бути простою проекцією (екстраполяцією) минулого у майбутнє. При цьому оцінюються минулі показники діяльності підприємства і тенденції їх зміни та переносяться ці тенденції на майбутнє.
Другий вид пошукового прогнозування виходить з того, що зовнішнє і внутрішнє середовища підприємства є мінливими і тому розвиток підприємства може бути не лише рівним і неперервним, а й стрибкоподібним і перервним. Крім того, існує певна кількість варіантів майбутнього розвитку підприємства, тобто різні сценарії.
Сучасна економічна наука застосовує майже 150 методів прогнозування, серед яких можна виділити значно меншу кількість базових методів, від яких решта відрізняється лише окремими прийомами і послідовністю їх застосуванням. Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи:
1. Фактографічні - ґрунтуються на використанні фактичних даних, які характеризують зміни в об’єкті прогнозування.
Основними в цій групі є:
- метод екстраполяції - базується на гіпотезі схожості умов існування підприємства в минулому, теперішньому і майбутньому. Тому проектуються закономірності розвитку об’єкта в минулому на майбутнє. Обмеженість цього методу в тому, що, чим тривалішим є період прогнозування, тим більшою є ймовірність зміни тенденцій розвитку підприємства під впливом різних чинників;
- метод кореляційно-регресійних моделей - передбачає дослідження залежності певної величини або ряду величин. Використовується у середньо- і довгостроковому прогнозуванні, оскільки саме ці періоди дають можливість встановити зміни у середовищі функціонування дприємства і врахувати вплив цих змін на досліджуваний показник (обсяг інвестицій, обсяг продажу, прибуток тощо).
- методи економіко-математичного моделювання - передбачають використання моделей внутрішнього середовища підприємства, макроекономічних (економетричних) моделей, моделей «витрати-випуск», матричних моделей та ін.
2. Евристичні - розроблення прогнозів здійснюється з використанням логічних прийомів, правил і методів досліджень.
До цієї групи належать:
• метод експертних оцінок - передбачає врахування суб’єктивної думки експертів про майбутній стан об’єкта або середовища. Тут враховуються як раціональні аргументи і докази, так і інтуїтивні знання експерта.
Експертні оцінки поділяються на: індивідуальні (методи розробки сценаріїв, інтерв’ю, аналітичних доповідних записок) та колективні (метод «Дельфі» (анкетне опитування фахівців у певній галузі), «мозкових атак» (колективне вироблення ідеї в результаті проведеної дискусії), метод «комісій» (організація «круглого столу» для узгодження думок експертів) та ін;
• метод оптимізації - дає можливість врахувати максимально можливу кількість чинників, що впливають на кінцеві показники діяльності підприємства і обрати найкращий варіант прогнозу;
• метод «дерева цілей»; використовується з метою поділу оснон них завдань на підзавдання і вияснення зв’язків між ними.
Можливе використання й інших методів прогнозування розвитку підприємств, але більш-менш надійне передбачення майбутнього може дати лише поєднання різних методів.