МЕЛЕТІЙ СМОТРИЦЬКИЙ

Епітафіон1

Тута зложив кость в Т1лъ муж праведний, ач сміль, Смерте, береш, що тъ дано, не озьмеш больш, заслано перед тобою до неба, где жив, там бив, так треба. З землі мертвих, з вигнання, по пілігримстві, з мешкання мізерного, в палаци небеснії, по праці, на розкоші одходить, в землю живих заводить. Мислі наші. Рукою держить квіто, другою ■— книгу, там же кадило, «Так умереть мні мило...» — мовить до нас. Як к Богу жертва святих дорогу. Берет. Живот нетрвалий

1 Див.: Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI — початок XVII ст.— К., 1988.— С. 311.


значить тот квіт опалии, книга чистость сумнення кажет мати, збавення в добрих ділех чекати, за ним в небо ступати. Тіло його дол земний покриваєт, незмьнний квіто душі у Бога. І нам там же дорога з його молитв готова єст запевне, дость слова.

Приклади епітафій (елогій)

Пам'ятай про смерть! (лат.: Memento mori!)

«Тут похований Помпей, який був підступно вбитий своїми в грома­дянській війні з Гаєм Юлієм Цезарем».

Напис на статуї Ересію від римського народу: «Цар речей, Рим — про­консулові Ересієві, цареві красномовства».

«Світ ловив мене, та не спіймав» (автоепітафія Г. С Сковороди).

«Господь дав, Господь взяв. Як подобалося Господові, так сталося» (Кни­га Йова).

Напис на хресті Спасителя: «Ісус Назорей, цар Іудейський» (Біблія від Іоанна).

«Не забудемо!»

Епітафія на пам'ятнику знаменитому швейцарському педагогові Йоганну-Генріху Песталоцці: «Покровитель бідних, наставник народу, батько сиріт, засновник народної школи, вихователь людства, людина, християнин, грома­дянин: УСЕ ДЛЯ ІНШИХ, НІЧОГО ДЛЯ СЕБЕ. Нехай буде благословенним його ім'я!»


IX. ЗОЛОТИЙ ГОМІН

Техніка мовлення

Одного неточного, невдало сказаного,

або хоча б погано вимовленого слова іноді досить,

щоб зіпсувати усе враження.

А. Міцкевич

Модуляції голосу — найпрекрасніша з усіх чарівностей красномовства. Це музика мовлення.

Леонардо да Вінчі

Да будут слова уст моих... благородніе пред Тобою.

Пс. 18,15


А. ПРЯНІШНІКОВ

Рекомендації щодо техніки мовлення вголос1

Запам'ятай, що перш аніж в слові почати вправлятись,

треба клітку грудну розширити злегка й при цьому

низ живота підібрати для опори диханню й звукові.

Плечі в час дихання бути повинні в спокої, без руху.

Кожен вірша рядок на однім видиху промовляй

і простеж, аби груди не стискались під час мовлення,

бо при видиху рухається лише діафрагма.

Рядочок читати скінчивши, не поспішай з переходом

до наступного:

витримай паузу коротку у темпі вірша й одночасно

добери частку повітря, та лише користуючись

диханням нижнім,

стримай повітря на мить і тільки тоді вже

читання продовжуй.

Стеж чутливо, щоб кожнеє слово почуте було:

пам'ятай про дикцію ясну і чистоту звуків приголосних;

рот не лінуйсь відкривати, щоб для голосу

вільним був шлях;

голосу звук не глуши придиховим тьмяним відтінком —

голос і в тихім звучанні повинен зберігати металевість.

Перш ніж вправлятися в темпі, висоті й силі,

до уваги слід взяти рівність, стійкість звуку:

слухай уважно, щоб голос ніде не тремтів і не колихався,

видих веди економно — з розрахунку на цілий рядок.

Див.: Бабич Н. Д. Основи культури мовлення.— Львів, 1990.— С 190—191. (Переклад з рос. Н. Д. Бабич).


Зібраність, дзвінкість, злетність, стійкість, повільність і плавність — ось що слухом уважним спочатку у вправах здобудь1.

Умови правильного дихання оратора2

1. Вдихати повітря через ніс слід вільно, безшумно.

2. Починати говорити можна тоді, коли в легені взято незначний надли­шок повітря, необхідного для виголошення структурно-логічної частини тек­сту; це позбавить від «позачергового» вдиху, який порушує плавність і ритм мовлення, спричинює уривчастість, поверховість дихання.

3. Не допускати, щоб повітря було витрачене повністю (тобто не допус­кати повного звільнення легенів від повітря) ■— це призведе до аритмії, фаль­цетів та ін. Витрачати повітря слід економно й рівномірно.

Слід скористатися кожною природною зупинкою в мовленні для дозби­рування запасу повітря в легені. (Дозбирування повітря під час природних зупинок здійснюється так званим нижнім диханням; рухається діафрагма, а верхня частина грудної клітки і ребра підняті й нерухомі).

Поповнювати запас треба своєчасно і непомітно.

4. Пам'ятати, що від глибини вдиху залежить сила видиху, отже — сила звучання голосу.

5. Вдихати і видихати слід безшумно, непомітно для слухача, адже якіс­ний звук утворюється спокійним струменем повітря, що виходить під час рів­номірного вдиху і видиху (тут не йдеться про афективне мовлення).

Таким чином, умови, за яких дихання під час мовлення буде правильним, можуть бути реалізовані систематичним тренуванням. Окрім тренування, не­обхідно дотримуватися і деяких гігієнічних правил:

а) не слід читати вголос чи промовляти у непровітреному, душному, з
надто сухим повітрям приміщенні;

б) дихання залежить і від розміру приміщення, його акустики:

сила звуку залежить від якості дихання, яка зумовлена активною робо­тою реберних, діафрагмових і голосових м'язів;

в) оскільки надлишок повітря утруднює утворення звуку, не слід набира­ти в легені надто багато повітря;

г) поза мусить бути вільною (рівно сидіти, краще — стояти), грудна кліт­ка не стиснута, голова піднята;

Порівняйте російський варіант: Игорь Шведов. Искусство убеждать.— К., 1986.— С. 175. 2 Див.: Бабич Н. Д. Основи культури мовлення.— К., 1990.— С. 165.


д) не можна надмірно підсилювати голос — напружувати голосові зв'яз­ки, бо це вимагає напруження і від дихального апарату, що призведе до роз­ладу всього апарату мовлення;

є) не слід без належної паузи переходити від афективного до врівнова­женого мовлення — у стані афекту дихання не може бути правильним.

Вправи на оволодіння технікою мовлення1

Опускання й піднімання нижньої щелепи. На відлік «1» — розкрити рот, на відлік «2» — пауза, на відлік «З» — закрити рот. Вправу повторити 3— 4 рази.

Прикус. Поперемінно перекривати нижніми зубами верхні й навпаки: верхніми — нижні.