За походженням негативні чинники поділяють на активні, пасивно-активні та пасивні.

Поняття небезпеки, безпеки, таксономії – їх взаємозв'язки

Небезпеки - основ­ний чинник негативного впливу на людину та життєве середовище, і саме їх властивостями визначається безпека її життєдіяльності. Тому вивчення небезпек є основним завданням предмету «Безпека життєдіяльності». Небезпека - це наслідок дії окремих негативних чинників на людину. У відповідності із системою стандартів безпеки праці (ССБП) розділяються небезпечні та шкідливі чинники:

під небезпечними розуміють чинники, дія яких, у певних умовах, призводить до травми або іншого різкого погіршення здоров’я.

шкідливими чинниками є такі – дія яких, при різних умовах, призводить до захворювання та зниження працездатності.

Між небезпечними та шкідливими чинниками немає принципової різниці. Один і той самий чинник в залежності від величини та часу дії може бути небезпечним або шкідливим. Небезпечними та шкідливими чинниками можуть бути предмети, засоби, продукти праці, дії, природно-кліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.

Рис. 1.1. Характеристика негативних чинників

Потенціаломчинник визначається з кількісної сторони, наприклад: рівень шуму, напруга електричного струму, загазованість повітря.

Якістьчинника відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад: дисперсність пилу, частковий склад шуму, вид електричного струму.

Простір,вякому постійно діють або періодично виникають небезпечні і шкідливі виробничі чинники, називають небезпечною зоною.

Гранично допустимий рівень негативного чинника (ГДР) – рівень чинника, який при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години в тиждень, за весь трудовий стаж не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, під час роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.

За структурою негативні чинники поділяють на прості (струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).

Доактивнихчинників відносять ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії.

Чинники активної групи підрозділяються на підгрупи: механічні, термічні, електричні, хімічні, біологічні, психофізичні.

До пасивно-активноїгрупи відносяться чинники, які проявляються внаслідок дії самої людини: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя, нерівності поверхонь, похилі підйоми.

До групи пасивних чинників відносяться ті, які проявляються опосередковано: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищені навантаження на механізми і машини та ін. Формою прояву цих чинників є руйнування, вибухи, аварії.

Таксономія небезпек – класифікація та систематизування явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди людині. Приклад таксономії небезпек подано на рис.1.2.

Рис. 1.2. Таксономія небезпек

Небезпеки класифікують таким чином:

- за природним походженням (природні, техногенні, екологічні та інші);

- за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

- за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

- за наслідками (зниження працездатності, захворювання, травми, загибель);

- за шкодою (соціальні, технічні, екологічні та інші);

- за сферою проявлення (побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі);

- за структурою (прості, складні, похідні);

- за характером дії на людину (активні та пасивні).

Номенклатура небезпек- перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об'єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці та ін.).

Найбільш вдалою класифікацією небезпек життєдіяльності за джерелами походження є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походження належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину – природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.1998 р. №1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на:

- НС техногенного;

- НС природного;

- НС соціально-політичного;

- НС воєнного характеру.

За даними OOН найбільшу небезпеку загибелі людини в промислово розвинених країнах становлять такі процеси, знаряддя, пристрої, машини та види діяльності (подані в порядку спадання): паління; споживання алкогольних напоїв; автомобілі; ручна вогнепальна зброя; електричний струм; мотоцикли; плавання; хірургічне втручання; рентгенівське опромінення; залізниця; авіація загального призначення; велика будова; велосипед; мисливство; побутові травми; гасіння пожеж; атомна енергетика; альпінізм; сільгосптехніка; лижі.