Відповіді на завдання

Додаткова

Навчальна

Нормативна

Закон України «Про екологічну мережу України» від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №45. – 502 с.

Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – 340 с.

Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – 141 с.

Дмитренко І.А. Екологічне право України: підручник. – 2-е вид., переробл. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

Екологічне право України. Академічний курс: підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка 2005. – 848 с.

Екологічне право України: підручник / А. П. Гетьман, М.В, Шульга, В.К. Попов та ін.; За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. –X.: Право, 2005. – 384 с.

Осауленко О.І. Основи правознавства: навч. посібник для абітурієнтів. – К.: КНТ, 2008. – 408 с.

Шеремет А.П. Земельне право України: навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. –632 с.

Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 748 с.

Природноресурсне право України: навч. посібник / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. –376с.

Тема 1. Основи теорії держави і права України. Право, мораль, медична етика та деонтологія

Завдання 2. Тести-тренінги

1. в; 2. в; 3. а; 4. в; 5. в; 6. г; 7. в; 8. б; 9. а; 10. б; 11. в; 12. б; 13. г; 14. г; 15. б; 16. а; 17. в; 18. б; 19. в; 20. б; 21. в; 22. в; 23. в; 24. б; 25. в; 26. а; 27. б; 28. в; 29. в; 30. в; 31. г; 32. в; 33. б; 34. б; 35. г; 36. 1-ґ, 2-а, З-б, 4-г; 37. 1-в, 2-ґ, 3-б, 4-г

Тема 2. Основи конституційного права України. Права та обов’язки медичних працівників. Захист прав пацієнта.

Завдання 2. Тести-тренінги

1. а; 2. б; 3. г; 4. г; 5. а; 6. г; 7. а; 8. г; 9. в; 10. в; 11. б; 12. г; 13. г; 14. б; 15. в; 15.в; 17.6; 18. г; 19. а, г, б, в Завдання 3. Ситуаційні задачі

Задача 1. Згідно з Конституцією України (ст. 63), особа не несе відповідальності за відмову давати свідчення або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Отже, за відмову давати свідчення проти свого чоловіка К. не може бути притягнена до відповідальності.

Задача 2. Це питання регулюється Конституцією України, Законом України «Про міліцію».

Згідно з чинним законодавством, працівники міліції можуть застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про міліцію», забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю до вагітних жінок, що мало місце в цьому випадку. Але ця норма Закону має виняток, а саме – випадки вчинення групового нападу та збройного нападу.

Тому, згідно з чинним законодавством, С. мала право оскаржити дії працівників міліції, але її скарга не підлягає задоволенню, тому що співробітники міліції в цьому випадку не перевищили повноважень щодо застосування спеціальних засобів і діяли в межах Закону.

Тема 3. Основи адміністративного права України. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я.

Завдання 2. Тести-тренінги

1–4 (виконати самостійно), 5. а; 6. в; 7. г; 8. б; 9. в; 10. г; 11. в; 12. а; 13. в; 14.6; 15. в; 16. в; 17. в; 18. б; 19. в; 20. б; 21. г; 22. б, а, г, в; 23.1-г, 2-б, 3-а, 4-в; 24. 1-г, 2-6,3-в, 4-а; 25. 1-г, 2-а, 3-б, 4-ґ

Завдання 3 – 4: (виконати самостійно).

Тема 4. Основи цивільного права і цивільного процесу. Цивільно- правовий статус сімейного лікаря.

Завдання 2. Тести-тренінги

1–2 (виконати самостійно), 3. 1-а, г, е; 2-ґ, д; 4. б, в, д; 5. б; 6. в; 7. а; 8. б; 9. а; 10. г; 11. в; 12. а; 13.6 Завдання 3. Ситуаційні задачі

Задача 1. Оскільки Д. є особою з неповною цивільною дієздатністю, то угоду з приводу купівлі мотоцикла він повинен був укладати лише за згодою своїх батьків. А оскільки такої ж годи не було, то сторони мають повернутися до початкового стану (двостороння реституція:).

Але якщо мотоцикл поламався з вини Д., то в разі відсутності у нього на ц« коштів його батьки зобов’язані відшкодувати НІ. завдані збитки.

Задача 2. За чинним законодавством заповіт, складений У., може бути змінений або скасований нею лише новим заповітом. А дії К. з юридичного погляду є неправомірними.

Задача 3. Відсутність у діях Б. складу злочину не звільняє його від відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки така шкода відшкодовуються незалежно від втни особи, яка цю шкоду заподіяла.

Задача 4. Дії нотаріуса є неправильним: и, оскільки, за чинним законодавством, особа з моменту укладання шлюбу стає дієздатною у повному обсязі. Така дієздатність зберігається і після розірвання шлюбу. Отже, відчуження гаража К. згоди батьків та рішення органу опіки та піклування не погребує.

Задача 5. Договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недотримання письмової форми цей договір є неправомірним.

Задача 6. Батько Л. має право на обов’язкову частку у спадковому майні незалежно від з змісту заповіту, а тому може успадкувати половину майна своєї колишньої дружини.

Отже, у кращому разі Л. може претендувати лише на одну четверту будинку. Але суд має з’ясувати питання, чи з поважних причин Л. пропустила строк на прийняттю спадщини. Адже спадкоємець, що не проживав постійно зі спадкодавцем, при бажанні прийняти спадщину зобов’язаний впродовж шести місяців з моменту її відкриття особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого законом, не подав заяву по прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, що не з’явився (із поважної причини), може подати заяву про її прийняття. За заявою такого спадкоємця суд може надати йому додатковий термін , достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Завдання 4. Продовжіть думку

Громадянин набуває правоздатності, з моменту народження та має її до моменту смерті.

Повну дієздатність громадянин отримує у 18 років або з моменту одруження.

У віці з 15 до 18 років громадянин має часткову (неповну) дієздатність.

До 15 років неповнолітні мають право самостійно укладати лише дрібні побутові угоди.

Інші угоди, укладені неповнолітніми у віці до 15 років, визнаються недійсними.

Тема 5. Основи трудового права. Особливості регулювання праці медичних працівників

Завдання: 2. Тести-тренінги

1. а; 2. б; 3. а; 4. в; 5. г; 6. в; 7. б; 8. г; 9. г; 10. б; 11. в; 12. б; 13. а; 14. г; 15. в; 16, в; 17. в; 18. б; 19. б; 20. в; 21. в; 22. а; 23. г; 24. г; 25. а, г, в, б; 26. 1-в, 2-г, 3-б, 4-ґ; 27.1-6, 2-ґ, 3-в, 4-а

Завдання 3. Ситуаційні задачі

Задача 1. Згідно із чинним законодавством, прогулом визнається відсутність працівника на робочому місці понад 3 год. упродовж робочого дня (однак без поважних причин). А за умовами задачі В. був відсутній на робочому місці з поважної причини.

Щодо розгляду цього спору комісією з трудових спорів, то він для цього випадку був необов’язковим навіть за старим трудовим законодавством. Крім того, згідно з Конституцією України, кожен має право на оскарження в суді дій та рішень, які порушують його права.

Отже, суд В. на роботі поновить і стягне на його користь кошти за вимушений прогул.

Задача 2. Дії директора е неправильними, оскільки обмежити особу в дієздатності може лише суд.

Задача 3. Дії адміністрації неправильні, оскільки:

1) щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання 6-місячного строку безперервної роботи на підприємстві;

2) щорічні відпустки працівникам віком до 18 років надаються у зручний для них час.

Задача 4. Дії адміністрації є незаконними, оскільки трудове законодавство поширюється на всі категорії працівників. А щорічна основна відпустка повної тривалості надається працівникові вже після 6 міс. безперервної роботи на підприємстві.

Задача 5. Стягнення майнової шкоди відбувається незалежно від притягнення особи до інших видів відповідальності. Тому оголошення догани В. не є підставою для звільнення його від матеріальної відповідальності.

Крім того, не є перешкодою для звернення до суду й те, що В. не звертався до КТС, оскільки Конституція України кожному гарантує право на звернення до суду незалежно від того, чи можливе досудове врегулювання спору, чи ні.

Але матеріальна відповідальність зазвичай є обмеженою, тобто стягнення має бути не більшим за середньомісячний заробіток працівника, незалежно від розміру завданої шкоди. А тому суд має з’ясувати всі обставини справи, у тому числі й ту, чи не було укладено з В. договору про його повну матеріальну відповідальність.

Задачі 6–9 – самостійно.

Тема 6. Основи кримінального права. Кримінальна відповідальність в охороні здоров’я

Завдання 2. Тести-тренінги

1. б; 2. г; 3. б; 4. а; 5. б; 6. г; 7. в; 8. б; 9. б; 10. б; 11. б; 12. б; 13. г; 14. в; 15. б; 16. г; 17. а; 18. б; 19. а; 20. в; 21. г; 22. а; 23. б; 24. в; 25. а; 26. в, б, г, а; 27. а, в, б; 28. в, а, б, г; 29.1-ґ, 2-6, 3-а, 4-в; 30. 1-в, 2-ґ, 3-а, 4-г; 31. 1-ґ, 2-г, 3-б, 4-а

Завдання 3. Ситуаційні задачі

Задача 1. Дії А., В. та К. кваліфікують як пограбування, вчинене групою осіб.

Задача 2. Військовослужбовці миротворчих сил не користуються правом екстериторіальності, а тому С. підлягатиме кримінальній відповідальності за законодавством: Іраку.

Задача 3. В. передбачав можливість наслання смерті особи, яка доторкнеться до огорожі. (Про це свідчать дії щодо перевірки дії струму та розвішування попереджувальних оголошень). Однак він легковажно розраховував, що подібного не станеться.

Таким чином, суб’єктивна сторона скла/ty злочину В. відзначається необережною формою вини у вигляді злочинної самовпевненості. А тому він відповідатиме лише за необережне спричинення смерті та завдання тілесних ушкоджень.

Задача 4. Дії М. кваліфікують як необережне спричинення смерті П. Але, за Кримінальним кодексом України, особи у віщі до 16 років за необережне скоєння злочину кримінальній відповідальності не підлягають.

Що ж до дій Г., то він відповідатиме за недбале зберігання вогнепальної зброї, що спричинило тяжкі наслідки.

Задача 5. Л. підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння В. тілесного ушкодження та цивільній відповідальності за пошкодження його одягу.

А оскільки В. перебував у стані необхідної оборони, то він відповідальності не несе.

Задача 6. Дії В. у першому епізоді слід кваліфікувати як таємне викрадення тайна, а в другому – як закінчений замах на таємне викрадення майна. Участь сина В. у викраденні співучасті не утворює, оскільки він не є суб’єктом кримінально-правових відносин.

Крім того, В. повинен відшкодувати майнову шкоду, заподіяну лікарні.

Задача 7. Г. та Ю. спричинили смерть М. з необережності. Але, згідно зі ст. 22 КК України, особи у віці від 14 до 16 років кримінально відповідальні лише за умисні злочини. А тому вони не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності як такі, що не досягли віку кримінальної відповідальності і не є суб’єктами злочину.

Скоєння кількома особами у віці де 16 років злочину через необережність не може утворювати і співучасті, оскільки вона можлива лите при скоєнні умисних злочинів.

Задача 8. Дії П. слід кваліфікувати як підбурювання до скоєння вбивства, а дії Г. – як шахрайство.

Задача 9. М. необережними діями спричинила смерть К. Але особи у віці до 16 років за чинним Кримінальним кодексом відповідальності за скоєння необережних: злочинів не несуть.

Задача 10. Дії Г. та В. кваліфікують як пограбування, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Задача 11. Дії Є. та М. були кваліфіковані неправильно, оскільки М. за віком не є суб’єктом кримінально-правових відносин:, а тому його участь у скоєнні злочину співучасті не утворює. А тому дії Є. слід кваліфікувати, як зґвалтування неповнолітньої, а М. кримінальній відповідальності не підлягає.

Задача 12. У. скоїв злочин – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, – що спричинило тяжкі наслідки (смерть потерпілого), за яке він кримінально відповідальний.

Крім того, це ДТП спричинила матеріальні збитки: пошкоджені автомобілі та загибель годувальника, що зумовлює цивільно-правову відповідальність. Але, оскільки ці збитки спричинені джерелом підвищеної небезпеки, го їх відшкодування покладається на власника цього джерела – підприємство «N».

А оскільки У. є працівником підприємства. «N» і спричинив ці наслідки під час виконання трудових обов’язків, то підприємство в порядку регресу має право вимагати відшкодування збитків, спричинених У.

І хоча, як відомо, матеріальна відповідальність за загальним правилом є обмеженою, у цій ситуації є дві підстави, які дають право на відшкодування збитків у повному обсязі, зокрема, це нетверезий стан та злочинні дії У.

Щодо нетверезого стану потерпілого, то він не є у причиновому зв’язку з ДТП, але може бути розцінений як адміністративний проступок і врахований судом під час виголошення покарання У.

Задачі 13–19 – самостійно.

Тема 7. Основи сімейного права. Медико-правові проблеми штучного запліднення

Завдання 2. Тести-тренінги

1. г; 2. б; 3. б; 4. б; 5. б; 6. в; 7. а; 8. в; 9. а; 10. г; 11. б; 12. б; 13. г; 14. г; 15. в; 16. а; 17. а; 18. в; 19. в; 20. г; 21. а; 22. г, б, а, в; 23. 1-а, 2-ґ, 3-в, 4-6

Завдання 3. Ситуаційні задачі

Задача 1. Дії нотаріуса були правильними, оскільки у шлюбному контракті можуть бути передбачені лише майнові права та обов’язки подружися. Крім того, умови шлюбного контракту:

а) не мають суперечити чинному законодавству;

б) не повинні істотно погіршувати умови одного з подружжя.

Задача 2. Рішення суду неправильне. Навіть якщо автомобіль і був дошлюбним майном чоловіка, на його ремонт були витрачені спільні кошти подружися. Саме тому під час поділу майна суд повинен визначити вартість автомобіля до ремонту й вартість після. Різницю у вартості автомобіля (фактично – це ті кошти, які були витрачені на його ремонт) має бути поділено між подружжям.

Задача 3. Рішення суду правильне, оскільки він виходив з інтересів дітей, про яких С. два роки не піклувалася.

Задача 4. За відсутності заяв батьків батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільно-процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути поданий матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, що утримує та виховує дитину, а також самою дитинок, яка досягла повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги такі обставини: спільне проживання та ведення спільного господарства матір’ю дитини та відповідачем до народження дитини; спільне вихованка чи утримання ними дитини; інші докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

З урахуванням обставин справи, викладених у задачі, суд визнає К. батьком дитини.

Задача 5. Згідно з чинним законодавством Я. і П. перебували у фактичних шлюбних відносинах, а придбане ними майно є спільною власністю подружжя, якщо інше не буде визнано рішення зі суду. Дії Я. з метою таємного заволодіння цим майном утворюють склад злочину – крадіжка.

Тема 8. Основи права, соціального захисту. Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення

Завдання 2. Тести-тренінги 1. в;2.б; 3. г; 4. в; 5.б; 6. а;7. 1-г, 2-ґ, 3-а, 4-б

Завдання 3.

Трудова пенсія – ще вид пенсії, що полягає у щомісячній виплаті грошового забезпечення за умов, що ця людина відпрацювала певний час.

Соціальна пенсія – до вид пенсії, що полягає у щомісячній виплаті грошового забезпечення громадянам, що не працюють, за відсутності права на трудову пенсію.

Загальні риси:

1) НПА, нормами якого регулюються відносини у сфері пенсійного забезпечення – Закон України «Про пенсійне забезпечення»;

2) пенсія виплачується у формі щомісячних виплат.

Правовий контекст

«...Усі пенсії поділяються на трудові та соціальні...» (Закон України «Про пенсійне забезпеченню»).

Тема 9. Основи фінансового права України. Державна система медичної допомоги, її фінансування

Завдання 2. Тести-тренінги

1 – 5 (виконати самостійно); 6. г; 7.6; 8. в; 9. г; 10. а; 11. б; 12. в; 13. г

Завдання 3–4 (виконати самостійно).

Завдання 5.

Щоб розглядати це питання, спочатку потрібно визначитися з дефініціями та нормативно-правовою базою.

Бюджетні відносини в Україні регламентовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 p., Законом України «Про Державний бюджет України» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.2 Бюджетного кодексу України:

бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;

бюджетна система – сукупність Державного бюджету України та місцевих бюджетів, яка збудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв та врегульована нормами права;

бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу, бюджетна система України складається з Державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів в містах і бюджети місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 7 Бюджетного кодексу, бюджетна система України базується на засадах:

- єдності бюджетної системи України;

- збалансованості;

- самостійності;

- повноти;

- обґрунтованості;

- ефективності;

- субсидіарності;

- цільового використання бюджетних коштів; справедливості та неупередженості;

- гласності та прозорості;

- відповідальності учасників бюджетного процесу.

Бюджет складається з доходів та видатків. Доходи поділяються на: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом; , трансферти. Видатки – на поточні та видатки розвитку.

Також бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Загальний фонд включає:

1) усі доходи бюджету, крім тих, ще призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) усі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3) фінансування загального фонду бюджету. Спеціальний фонд бюджету включає:

а) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

б) гранти чи подарунки (у вартісному врахуванні), отримані розпорядниками бюджетних коштів для конкретної мети;

в) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Бюджетний процес в Україні має такі етапи:

1. Складання проектів бюджетів.

Не пізніше 1 червня чи першого наступного після цієї дати дня пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній Раді України проходять парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про «Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період» виступає Прем’єр-міністр України чи за його дорученням міністр фінансів України. Національний банк до 1 квітня року, попереднього плановому, представляє до Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період та проект кошторису доходів і видатків Національного башу України па наступний бюджетний період. За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення чи взяття до відома.

Не пізніше 15 вересня: року, попереднього плановому, Кабінет Міністрів представляє до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України.

2. Розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети.

Не пізніше ніж через 5 днів після представлення проекту закону міністр фінансів представляє його на пленарному засіданні. Верховна Рада України може ухвалити вмотивоване рішення про його відхилення або прийняти його до розгляду (не пізніше 1 жовтня, якщо був відхилений – 6 жовтня). Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня (20 жовтня) разом із уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України готу с висновки і пропозиції щодо проекту закону про Державний бюджет України. Вони обговорюються га приймаються в першому читанні проекту закову про Державний бюджет України на пленарному засіданні Верховної Ради України. Проект Закону в першому читанні приймається не пізніше 20 жовтня (25 жовтня). Після цього Кабінет Міністрів України готує та представляє до Верховної Ради України не пізніше 3 листопада (8 листопада) доопрацьований проект Закону. Друге читання проекту Закону закінчується не пізніше 20 листопада. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету доопрацьовує проект Закону і зносить його на розгляд Верховної Ради України в третьому читанні не пізніше 25 листопада. Закон про Державний бюджет України ухвалюють до 1 грудня року, попереднього плановому. Місцеві бюджети мають бути прийняті не пізніше двотижневого строку після; офіційного оприлюднення закону про Державний бюджет України.

3. Виконання бюджету, утому числі у разі потреби – внесення змін до закону про Державний бюджет України, до рішень про місцеві бюджети.

4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішення по ньому.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України Кабінетом Міністрів України представляє до Верховної Ради України не пізніше 1 травня року, наступного після звітного.

Учасниками бюджетного процесу е органи та посадові особи, що наділені бюджетними повноваженнями.

Тема 10. Основи господарського права України. Приватна медична практика як вид спеціальної підприємницької діяльності

Завдання 2. Тести-тренінги

1 – 9 (виконати самостійно), 10. а, б, г, е; 11. а, б, в, г, ґ; 12. а, б, в, г; 13 а, б,г, е

Завдання 3

У сфері господарювання застосовують такі види господарських санкцій: від шкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відшкодування збитків полягає в обов’язку порушника господарського зобов’язання відшкодувати завдані ним збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, належать:

а) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна;

б) додаткові витрати сторони, яка зазнала збитків (наприклад, штрафні санкції);

в) неодержаний прибуток (втрачена вигода);

г) матеріальна компенсація моральної шкоди.

Штрафними санкціями є сплата грошових сум у вигляді неустойки, штрафу, пені.

Оперативно-господарськими санкціями є:

а) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання; відмова від оплати за неналежно виконане зобов’язання;

б) відмова від подальшого виконання зобов’язання;

в) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання: зобов’язань, наприклад, переведення боржника на попередню оплату продукції (робіт, послуг);

г) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов’язання.

Адміністративно-господарськими санкціями є:

а) вилучення прибутку (доходу);

б) адміністративно-господарський штраф;

в) стягнення зборів (обов’язкових платежів);

г) зупинення операцій, за рахунками суб’єктів господарювання;

ґ) застосування антидемпінгових їаході;

д) припинення експортно-імпортних операцій;

е) застосування індивідуального релейну ліцензування;

є) зупинення дії ліцензії (патенту на здійснення суб’єктом: господарювання певних видів господарської діяльності;

ж) анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

з) обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання;

и) скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання;

і) інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законодавством.

До господарських товариств належати: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства.

Зокрема:

- акціонерні товариства – ще такі, що мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і відповідають за своїми зобов’язаннями тільки майном товариства;

- товариства з обмеженою відповідальністю – товариства, що мають статутний фонд, поділений на чистки, розмір яких визначається установчими документами, а його учасники відповідають за боргами товариства лише у межах їхніх вкладів до статутного фонду;

- товариства з додатковою відповідальністю – це товариства, статутний фонд яких поділений на частки визначених установчими документами розмірів, а їх учасники відповідають за боргами товариства як своїми внесками до статутного фонду, так і належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника;

- повні – ще ті товариства, де всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і солідарно відповідають за зобов’язаннями товариства усій своїй майном;

- командитними є товариства, що поряд з учасниками, які відповідають за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, включають також учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників).

Завдання 4. Продовжіть дужку

Нормативно-правові акти, що регулюють господарську діяльність; акти управління господарською діяльністю; договори та інші угоди; заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання; придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх па те підстав; створення об’єктів інтелектуальної власно оті та інші дії суб’єктів; настання подій, які зумовлюють правові наслідки (ст. 174 ГКУ).

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність щодо виробництва, продукції, виконання робіт, надання послуг або заняття торгівлею для одержання прибутку.

а) правопорушення, скоєні на етапі укладання договорів, наприклад, порушення строків їх укладання, порушення процедури врегулювання розбіжностей, що виникають підчас їх укладання, укладання договорів, що суперечать правосуб’єктності юридичної особи чи вимогам закону тощо;

б) порушення строків виконання зобов’язань щодо постачання продукції (товарів), перевезення вантажів, виконання робіт тощо;

в) порушення зобов’язань щодо якості продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

г) порушення державної дисципліни цін, пов’язані з виконанням договорів;

ґ) порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов’язані з виконанням господарських договорів;

д) порушення зобов’язань щодо перевезень вантажів, планів перевезень (відсутність перевізних засобів, непред’явлення вантажів до перевезення);

е) простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені норми; втрата, нестача, пошкодження вантажу тощо.

4. а) завдання суб’єктом господарювання шкоди іншим особам;

б) порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння;

в) порушення антимонопольного законодавства (зловживання господарюючим суб’єктом своїм домінуючим становищем на ринку);

г) обмеження або припинення виробництва (вилучення з обігу товарів для створення чи підтримання дефіциту тощо);

ґ) порушення податкової дисципліни (приховування або заниження прибутку, порушення встановленого порядку обліку прибутку тощо).

Право власності – це основне речове право у сфері господарювання, Воно полягає у можливості власника на власний розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, у тому числі надавати це майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління тощо.

Право господарського відання є майновим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством.

Правом оперативного управління визнається майнове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), для здійснення не комерційної господарської діяльності у межах, встановлених законодавством, а також власником майна чи уповноваженим ним органом.

Тема 11. Основи екологічного права та завдання санітарно-епідеміологічного нагляду в галузі охорони навколишнього середовища

Завдання 2. Тести-тренінги

1.г; 2. в; 3. б; 4. а; 5. г; 6.а; 7. г; 8. в

Завдання 3. Ситуаційні задачі (виконати самостійно).

[1] Юрисдикція – це право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання

[2] Перелік сфер застосування самих правопорушень наведений у КУпАП від 7 грудня 1984 р.

[3] Абз. 2 п. 162 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства України від 03.03.2004 р. № 20/5, далі – Інструкція № 20/5.

[4] Додаток № 3 містить 5 розділів перелікуй установ та посад.