Право: поняття, ознаки та суть

Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, які встановлюються та охороняються державою, виражають загальні й індивідуальні інтереси населення країни і виступають державним регулятором суспільних відносин.

Це визначення відображає такі найважливіші ознаки права:

- право має загальнообов’язковий характер, тобто його вимоги поширюються на все населення країни і підлягають неухильному виконанню, незалежно від бажання відповідних суб’єктів;

- право нерозривно пов’язане з державою, яка може надавати конкретним приписам загальнообов’язковості шляхом формулювання (встановлення) нових, раніше невідомих правил поведінки або підкріплювати своїм авторитетом правила поведінки, які вже діють у суспільстві (санкціонування), наприклад, у вигляді звичаїв, моральних настанов тощо;

- виконання вимог правових приписів за потреби забезпечується застосуванням державними органами відповідних санкцій до суб’єктів, які їх порушують.

Сутність права полягає втому, що воно є регулятором суспільних відносин і виступає критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об’єднань.

Слід зазначити, що підходи права до врегулювання конкретних суспільних відносин ґрунтуються на досягненнях розвитку цивілізації. Це виявляється, наприклад, у тому, що в різні часи одні й гі самі явища оцінювалися правом по-різному. Так, у нашій країні ще зовсім недавно приватна підприємницька діяльність розглядалася як правопорушення, що тягло відповідні санкції аж до позбавлення болі, сьогодні право на підприємницьку діяльність гарантується Конституцією України.

Зміст права складають усі нормативні приписи про можливу й обов’язкову поведінку суб’єктів, а також нормативні приписи про способи виконання та юридичні наслідки несумлінного виконання або невиконання встановленої можливої чи необхідної поведінки суб’єктів.

Таким чином, зміст права становлять ті правила поведінки, які закріплюються: в його нормах. При цьому розрізняють два його аспекти:

1) матеріальний аспект змісту права. Під ним розуміють його приписи щодо змісту конкретних прав та обов’язків тих або інших суб’єктів;

2) функціональний аспект змісту права. Утворюють його приписи щодо процедури здійснення прав і обов’язків суб’єктів та правових наслідків їх невиконання.

В юридичній літературі право розглядають як загально-соціальне і юридичне (волевиявлення держави) явища (схема 1.5).

Право як загально-соціальне явище – це певні можливості (свободи) учасників суспільного життя, які залежать від рівня розвитку суспільства і мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб’єктів.

Право як юридичне явище – це складна система загальнообов’язкових принципів, прав і норм поведінки, встановлених або санкціонованих державою, які виражають волю панівної частини соціально неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою.

Функції права – це основні напрями впливу на державні органи, особу І суспільні відносини.

Функції права класифікують за завданнями права і за сферою регулювання суспільних відносин. Таким чином, функції права можна поділити на загальносоціальні та суспільно-юридичні (схема 1.6).

Загально-соціальні – характеризують соціальний вплив права на суспільне життя: політику, економіку, культуру тощо, виключаючи застосування спеціальних юридичних засобів. Серед загальносоціальних функцій доцільно виділити такі: гуманістичну, організаційно-управлінську, інформаційно-орієнтаційну, пізнавальну, ідеологічно-виховну.

Схема 1.6. Функції права

Суспільно-юридичні – розкривають суть та зміст юридичного призначення права, його специфічну регулятивну природу. До суспільно-юридичних функцій права належать регулятивна та захисна. Так, регулятивна функція – напрям впливу права з метою врегулювання суспільних відносин, забезпечення механізму їх функціонування шляхом закріплення правового статусу особи, встановлення прав, свобод та обов’язків громадян у нормативно-правових актах. А захисна – напрям правового впливу, який реалізується передусім компетентними державними органами шляхом прийняття державно-владних рішень, спрямованих на охорону позитивних (політичних, економічних, національних, колективних та індивідуальних) суспільних відносин, забезпечення їх недоторканності з боку правопорушників.

Як регулятивна, так і захисна функції права мають реалізовувати основні соціальні призначення права – впорядкування суспільних відносин, забезпечення стабільності і правопорядку в державі та суспільстві.