Течії поверхневі –течії, які спостерігаються у навігаційному шарі (0-10 м), що приблизноспівпадає з осадкою надводних суден.

Т

С

Р

П

О

Н

М

Л

К

І

З

Ж

Д

Г

В

Б

А

Океанологічних термінів

Абіотичні фактори –неорганічні умови життєдіяльності

морських організмів, які поділяються на фізичні (інсоляція,температура, течія, характер субстрату і т.д.) та хімічні (солоність, хімічний склад вод та грунтів).

Абісаль –глибинна область океану, яка розташована на

поширених просторах в межах глибин більш як 3000 м. морфологічно їй співпадає ложе океану.

Адвекція – переміщення води, повітря та їх властивостей в горизонтальному напрямку.

Айсберг– монолітна глиба, яка відкололась від льодовика, яка має висоту над поверхнею моря більш як 5 м.

Акваторія – водний простір, обмежений природними, штучними або умовними межами.

Амплітуда припливу – висота повної або малої води від середнього рівня припливу.

Апвелінг– підйом вод з глибини у верхні прошарки океану (моря). Біля узбережжя викликається згонними вітрами, які відносять поверхневі води від берега.

Батометр –прилад для відбору проб води із зазначеної глибини.

Бентос –організми, які населяють дно водоймищ. Розрізняють фітобентос (сукупність рослин), зообентос (сукупність тваринних організмів).

Берег з припливними осушками –берег, який формується в умовах значних припливів, завдяки швидкості відливних течій, які залишають акумулятивний матеріал, завдяки якому формується акумулятивна припливна осушка (ватти, або лайд).

Біомаса -кількість речовин живих організмів, яка виражена у взвішених одиницях (міліграмах, грамах, кілограмах) або калоріях, які припадають на одиницю поверхні або одиницю об`єму.

Брижі – вивільнені вітрові хвилі, які спостерігаються після послаблення, зникнення вітру, або які розповсюджуються за межами впливу вітру.

Бурун – хвиля із зруйнованим гребенем над різким підняттям дна (банкою, скелею, рифом).

Величина припливу мала – максимально можлива з астрономічних причин різність рівнів повної і малої вод.

Верхній квазіоднорідний шар – поверхневий шар моря, в якому швидкість зміни щільності води по вертикалі не перевищує 0.01 кг/м³.

Вітрові рухи вод в океані – складні кола або еліпсоподібні переміщення вод в горизонтальній площині.

Водна маса – порівняно великий об`єм води, який тривалий час зберігає відносну однорідність основних фізичних, хімічних та біологічни характеристик, сформованих в певних географічних районах океану.

Вік півдобового припливу – інтервал часу між найбільшим схилом Місяця і подальшим найближчим добовим припливом.

Вітрові хвилі – хвильовий тип руху верхнього шару моря (океану), які виникають під дією вітру.

Внутрішні хвилі – хвильовий тип руху в стратифікованій за щільністю рідині.

Височина хвилі – перевищення вершини хвилі над сусідньою подошвою на хвильовому профілі, проведеному в генеральному напрямку розповсюдження хвиль.

Гідрохімічні умови –сукупність при знаків, характеризуючи хімічні якості водних мас: хімічний склад, електропопроводність, водний показник, головні іони. Біогенні та органічні речовини, розчинені гази, їх просторово-часову змінність та процеси формування.

Дивергенція течії (зона дивергенції) –зона розходження течій та підйома води, що викликається нерівномірністю поля вітру, особливостями рельєфу дна або конфігурацією колообертів вод (проти часової стрілки – в пінічній півкулі, за часовою стрілкою – в південній півкулі).

Донна фауна – сукупність тварин, які живуть на дні океану, моря, озера.

Донні осади - мінеральні речовини, які відклалися на дні

океанів, морів, озер, в результаті фізичних, хімічних та біологічних процесів та ще не перетворені подальшими процесами в гірські породи.

Дрейф льоду –переміщення льоду в морі (океані) під дією вітру та течій.

Дрейф льоду антициклонічний – колове переміщення льоду в напрямку за часовою стрілкою в північній півкулі та проти часової стрілки – в південній.

Дрейф льоду трансарктичний – переніс льоду через

Арктичний басейн зі сторони окраїнних морів сибірського шельфу в сторону Гренландського моря.

Живі ресурси –усівиди риб, морських ссавців, молюсків, ракоподібних, а також інші водні біологічні ресурси, за виключення живих організмів „сидячих видів” морського дна та його надр, використання яких регламентуються певними документами.

Зональне переміщення водних мас –переміщення води над тією або іншою широтною зоною або над всім земним шаром.

Ізобата -лінія рівнозначних глибин.

Ізогаліна –лінія рівнозначної солоності.

Ізостазія – взаємне урівноваження водних мас.

Ізопікна – лінія рівнозначної щільності.

Інгресія– затоплення морськими водами низьких частин рельєфу узбережної суші при підвищенні рівня моря або тектонічному зануренню берега.

Іонний склад – основний іонний склад морської води, яка визначається концентрацією сьоми іонів: хлору, сульфатного, гідро карбонатного, натрію, калію, кальцієм, магнієм.

Іхтіофауна – риби, які живуть в одній водоймі.

Конвективне перемішування вод –вертикальний рух води, зумовлений зміною їх щільності, який виникає при нестійкій стратифікації поверхневих шарів води внаслідок їх охолодження або підвищення солоності.

Конвергенція течій – явища поєднання течій та опускання вод, яке викликається нерівномірністю поля вітру, особливостями рельєфу або конфігурацією берегової лінії.

Лайда –прибережне пониження, яке затоплюється в періоди сизигійних припливів і штормових нагонів води.

Льодяний покрив – сукупність льодяних утворень різних видів форми та походження, які знаходяться на

поверхні моря.

Ложе океану – основний простір дна Світового океану з переважаючими глибинами більш ніж 3000 м, який має протяжність від підводної окраїни материка вглиб океану та який займає більше 50 % площі океану.

Лот –пристрій для вимірювання глибини водойм з судна.

Мала вода –мінімальний рівень води впродовж одного періоду припливних коливань.

Меридіональне переміщення водних мас – обмін води між низькими та високими широтами Землі, який здійснюється меридіональними (південними та північними) складовими загальної циркуляції океану.

Морська вода – вода морів та океанів, яка має велику кількість солей. В середньому ця кількість складає 35 ⁰/₀₀ , а в морях цей вміст залежить від ступеня ізольованості моря від океану.

Морські грунти – див. донні осади.

Морські природні ресурси – живі та неживі ресурси, які знаходяться в водах, на морському дні та в його надрах.

Морські течії теплі – течії, температура вод яких вище температури вод навкруги.

Морські течії холодні – течії, температура вод яких нижче температури навколишніх вод.

Неживі ресурси –мінеральні ресурси вод, якими вкрито дно океану, з хімічними елементами та їх сполуками, енергією припливів, течій та вітру.

Нектон – сукупність водних організмів, здатних активно

переміщуватись у води (головоногі молюски, риби, морські змії та ссавці). В своєму розповсюдженні не залежать від руху водних мас.

Несяк – великий торос або група торосів, у вигляді окремої криги, яка знаходиться на плаву не вище 5 м над рівнем океану (моря).

Нілас – тонкий еластичний льод завтовшки до 10 см, який має поділ на темний нілас –товщиною до 5 см та світлий нілос – товщиною від 5 - 10 см.

Океанографія –див. океанологія.

Океанологія– наука про Світовий океан як частини гідросфери, яка вивчає походження в Світовому океані фізичних, хімічних, геологічних та біологічних процесів і явищ.

Осушка– частина узбережної зони, яка почергово затоплюється під час припливів та при нагонах і осушенню під час наступу відливу та при згонах.

Охолоджений грунт – грунт, який має мінусову температуру та вміст незамерзлої води.

Перехідна зона –область взаємопроникнення материкових і океанічних елементів рельєфу та типів земної кори, яка розташована між підводною окраїною

материка та ложем океану.

Період хвилі – інтервал часу між походженням двох

паралельних вершин через фіксовану вертикаль.

Планктон – сукупність рослинних та тваринних організмів в товщі води прісних та солоних водойм і пасивно переміщених водою. Розрізняють зоопланктон та фітопланктон.

Повна вода – максимальний рівень води впродовж одного періоду припливних коливань.

Прибій – хвилі, які обрушуються в узбережній зоні.

Придонний квазіоднорідний шар – придонний шар моря (океану), в якому швидкість змінності щільності води за вертикаллю не перевищує 0.01 кг/м4.

Припливи – періодичні коливання рівня моря (океану), зумовлені силами тяжіння Місяця та Сонця. Величина та характер припливів суттєво залежать також від географічних умов міста.

Припливи півдобові – припливи з періодом, який приблизно дорівнює половині доби.

Припливи тропічні – припливи, величина яких сягає великих значень та спостерігаються в період найбільшого схилення Місяця при його проходженні в зоні тропіків.

Припай – не рушійний суцільний льодяний покрив, скріплений узбережжям, на мілині – з грунтом.

Продукція– сумарна кількість біомаси, створена сукупністю рослин та тварин, які ростуть та розмножуються за конкретний період часу.

Регресія –процес відходу моря від суші.

Розчинна кремнієва кислота – один із головних біогенних елементів, які використовують діатомові водорості, радіолярії та кремнієві губки для будови створом, скелетів і панцирів.

Рух льоду – взаємне зрушення льоду, внаслідок якого утворюються смуги тертого льоду та розводи.

Світовий океан –неперервна водна оболонка, яка вкриває 361 млн. км³ або 70,8 % земної поверхні та має поділ на Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий океан.

Сезонний пікноклин – прошарок моря, в якому швидкість змінності щільності води за вертикаллю перевищує 0.01 кг/м4 за рахунок сезонного прогрівання або розпріснення верхнього квазиоднорідного шару води.

Солоність морської води – сумарний вміст в грамах всіх твердих мінеральних розчинних речовин в одному кілограмі морської води.

Стамуха– торосисте льодяне утворення, яке щільно утримується на грунті. На мілині можуть утворюватись ланцюги стамух вздовж узбережжя.

Структура вод океану – просторове розташування різних водних мас, типове для даної області або зони океану в даний час. За певними характеристиками виділяють: поверхневі – 150- 200 м, підповерхневі – 200-500 м, перехідні – 500 – 1500 м, глибинні – 1500 – 3000 м, придонні – більше 3000 м.

Сулой– вид хвилювання на морі, за яким на поверхні спостерігаються хвильові та вихрові рухи води.

Температура поверхні прошарку моря (океану) –температура поверхневого шару морської води потужністю не більше 1 м.

Температура поверхні моря (океану) – температура тонкого поверхневого шару морської води від декількох мікрон до 1-2 см.

Тепловий баланс поверхні океану – алгебраїчна сума надходження та витрат тепла на поверхні океану. Основні показники теплового балансу: радіаційний баланс, затрата тепла на випаровування, турбулентний теплообмін між поверхнею океану та атмосферою.

Термоклін – прошарок в океані (морі), в якому вертикальний градієнт температури підвищений у порівнянні з градієнтами вищих прошарків.

Течія – горизонтальне переміщення мас води, яке характеризується напрямом і швидкістю.

Течії антициклонічні – колові течії, які мають напрямок в Північній півкулі за годинковою стрілкою, в південній півкулі – проти годинкової стрілки.

Течії вітрові – течії, зумовлені як безпосередньо діючим вітром, так і нахилом рівневої поверхні і перерозподілом щільності води, викликаних вітром. Течії, зумовлені тільки дією вітру, - дрейфові.

Течії хвильові – течії, які виникають при розвитку вітрових хвиль та брижжів за рахунок орбітального руху часток.

Течії глибинні – течії, які спостерігаються на різних глибинах між поверхневими та придонними течіями.

Течії циклонічні –колові течії, які мають напрямок в північній півкулі проти часової стрілки, а в південній півкулі – за часовою стрілкою.

Торос –окреме нагромадження уламків льоду, утворене при стисканні льодових полів.

Трансгресія моря – тривалий період наступу моря на сушу.