Суперечності розвитку сучасного суспільства

Суспільний прогрес здійснюється в результаті усунення, подо­лання соціальних суперечностей. Внутрішнім джерелом розвитку народів, зв'язків між ними, людства виступають суперечності. Однак необхідно відрізняти суперечності, що обумовлюють від­творення відносин у межах соціально-економічної і політичної си­стеми, та суперечності, що викликають розвиток соціально-економічної і політичної системи та її зміни. Суперечності, що су­спільно обумовлюють відтворення відносин,— це суперечності функціонування суспільства, а суперечності, що викликають роз­виток соціально-економічної та політичної системи,— суперечно­сті розвитку суспільства. Ті та інші суперечності тісно взаємо­пов'язані. В первісному суспільстві, що розвивалося надзвичайно повільно, суперечності функціонування виступали на передній край. З виникненням класів суспільство стає ареною класової, ста­нової, кастової боротьби. Суперечності між рабами і рабовласни­ками, плебеями і патриціями, кріпосними залежними селянами і феодалами, ремісниками і купцями, найманими робітниками і ка­піталістами стають основними у сфері суспільних відносин, ви­ступають, насамперед, як суперечності функціонування кожної соціально-економічної системи, оскільки відтворюють існуючі су­спільні відносини. Але чим швидше просувається історія, тим бі­льшого значення набувають суперечності розвитку, обумовлені зародженням і розвитком наступної прогресивної в порівнянні з попередньою соціально-економічної системи. Соціальні суперечності поділяються на зовнішні і внутрішні, основні і неосновні, антагоністичні і неантагоністичні.Специ­фіка соціальних суперечностей проявляється, насамперед, у тому, що соціальні суперечності об'єктивні і виступають у формі суб'єктивної діяльності людей. Зовсім недавно вважалось основ­ними суперечностями сучасної епохи — протистояння двох сві­тових систем. Початок XX ст. пов'язаний із соціалістичною ре­волюцією в Росії, з різким загостренням суперечностей суспільного розвитку. Оглядаючись на джерела протистояння, не можна не бачити його об'єктивної обумовленості. Адже теорії та концепції, що не мають об'єктивних основ і не відображають по­треби, інтереси, цінності суспільного розвитку, а тим більше які йдуть всупереч з ними, не змогли б тримати під впливом мільйо­ни людей протягом десятиліть. У сучасних умовах, що зазнали докорінних змін, глобальне протистояння двох систем вичерпане. В ядерний вік збройна сутичка не може закінчитися нічим іншим, як самознищенням людства. Соціальне протистояння об'єктивно усувається і в політичній, економічній, гуманітарній сферах. То­му протистояння йде всупереч з основними процесами розвитку сучасної цивілізації, що відбувається під впливом науково-технічної революції і відповідних інтересів людства. Після бага­тьох десятиліть розколу і непримиримого протиборства людство не тільки опинилося перед необхідністю, а й здобуло можливості стати на шлях співробітництва в створенні цілісного, стабільного та справедливого світового порядку.

У сучасних умовах XXI століття дедалі гострішими стають протиборство, боротьба за сфери впливу й ринки збуту між Європою, Азією, США та Латинською Америкою. Пожвавлено йде констатація конкурентних сил в Африці та Австралії. Взаємодія загальноцивілізаційних і соціально-економічних і політичних фа­кторів у розвитку суспільства не залишаються незмінними. З зростанням зрілості суспільства дії соціально-економічних, по­літичних законів розвитку слабшають, тоді як роль загальноциві­лізаційних факторів зростає і стає дедалі певнішою. Історичний досвід людства виявляє помилковість штучно внесеної в суспіль­ствознавство тези про те, що в умовах капіталістичного суспільс­тва не можуть народитись інші, некапіталістичні форми та тенде­нції суспільного життя. Карлу Марксу належить думка про те, що з подоланням антагоністичних суперечностей суспільного розви­тку завершується передісторія людського суспільства, а попере­дня історія — це болісний, тяжкий процес перебування справж­ньої цивілізації людства.

Величезні соціально-економічні, політичні та духовні зміни, що сталися в 90-х роках XX ст. і тривають на початку XXI ст. в світі сприяли розгортанню формування досконалої, суттєво від­мінної світової цивілізації, що не стане ні капіталістичною, ні со­ціалістичною, а буде соціальноінтегративною, що будується на принципах блага народів, їх соціально-політичному і національ­ному самовизначенню, на основі розвитку взаємовигідних відно­син між народами, додержанням цілісності їхньої території, невтручанням у внутрішні справи один одного, дбаючи про їх економічне зростання, поліпшення життя. Важливу роль віді­граватиме збереження навколишнього середовища, створення екологічних виробництв і збереження природи. В політичній сфері розгортається об'єднання народів слов'янських, мусуль­манських тощо, виникають великі слов'янські об'єднання наро­дів Європи, мусульманські — на Ближньому та Середньому Схо­ді, об'єднуються народи Латинської і Північної Америки, Азії та ін. Проблема визначення соціальних суперечностей — ключова проблема соціальної філософії. Існує два підходи до визначення соціальних суперечностей: матеріалістичний та ідеалістичний. Основними суперечностями, вважав Георг Гегель, є суперечності в сфері ідеології. Фрідріх Енгельс вважав, що непослідовність ідеалізму в тому, що ідеалізм зупиняється на існуванні ідеальних спонукальних сил, які є в суспільстві. Матеріалізм завжди визна­вав спонукальними мотивами суспільного розвитку об'єктивні суперечності: об'єктивні суперечності в сфері економіки (супе­речності між продуктивними силами і виробничими відносина­ми, суперечності власності на засоби виробництва, суперечності між соціальними спільностями, соціальними верствами та ін.); суперечності в сфері політичній (ідеологічні суперечності). Що ж стосується антагоністичних і неантагоністичних суперечностей, то вони відрізняються гостротою і характером вирішення. Меха­нізм вирішення суперечностей різноманітний: усунення, зняття суперечностей, регуляція дій соціальних спільностей, взаємодія їх інтересів, потреб та ін.