Метод спостереження в соціології

Спостереження у соціологічному дослідженні являє собою метод збору первинної інформації про об'єкт, який вивчається шляхом безпосереднього сприйняття та прямого реєстрування всіх факторів, що відносяться до об'єкта, який вивчається.Метод спостереження в соціології

Спостереження у соціологічному дослідженні являє собою метод збору первинної інформації про об'єкт, який вивчається шляхом безпосереднього сприйняття та прямого реєстрування всіх факторів, що відносяться до об'єкта, який вивчається.

Соціологічне спостереження має багато спільного з тим, як людина у повсякденному житті сприймає те, що відбувається, аналізує і пояснює поведінку інших, запам'ятовує та узагальнює події, свідком яких вона стає. Але існують і глибокі розбіжності. Адже соціологічне спостереження як метод збору наукової інформації - це завжди направлене, систематичне, безпосереднє просліжування та фіксація значимих соціальних явищ, процесів, подій. Воно служить повним пізнавальним цілям, і може бути піддане контролю і перевірці.

Спостереження має свої особливості. Перша із них полягає у зв'язку спостерігача з об'єктом спостереження. Ні в якій іншій області наукового пізнання дослідник не мав справи з вивченням сукупності, до якої він сам належить, частиною якої є і від якої залежить. Соціолог спостерігає суспільство, соціальні процеси та ситуації, являючись одночасно частиною цього суспільства, нерозривно з ним зв'язаною, яка піддається всім впливам та змінам, що відбуваються у суспільстві.

Друга особливість спостереження полягає в тому, що спостерігач не може бути позбавлений суто людської риси - емоційності сприй­мання. Якщо явища неживої природи можуть не викликати емоцій у дослідника, то соціальні явища, їх сприймання та інтерпретація і завжди мають емоційний характер. І ця емоційність результатів спо­стереження тим вища, чим тісніше спостерігач зв'язаний з об'єктом спостереження.

Третя особливість спостереження - складність повторного спос­тереження. Повторне спостереження навіть повсякденного факту досить складно здійснити, адже соціальні процеси піддаються впли­вові багатьох факторів і тому дуже рідко бувають ідентичними. Ось чому тільки ретельне та багаторазове спостереження якогось соціаль­ного явища може давати право вважати інформацію про нього достовірною і перейти, в зв'язку з цим, до інтерпретаційних.

Спостереження рідко буває основним методом збору соціологічної інформації. Частіш за все воно практикується в сукупності з іншими методами і служить специфічним цілям.

Спостереження може практикуватись тоді, коли інформація, що необхідна досліднику, не може бути отримана іншими способами. Особливого значення воно набуває тоді, коли виникає необхідність формулювання робочих гіпотез, а також при їх первинній перевірці.

Наприклад, під час дослідження особливостей організації навчаль­ного процесу у вищій школі може постати питання про причини не доситьвисокого рівня відвідування лекцій студентами. Дослідник навряд чи зможе шляхом загальних суджень чітко сформулювати гіпотезу, яка б дала відповідь на це питання. Тільки спостереження за різними аудиторіями дасть йому можливість виділити набір гіпотетичних причин, які він потім покладе в основу побудови подальших кроків у дослідженні.

У дослідженнях описового характеру метод спостереження застосовується рідко, тому що одна з головних вимог тут - репрезентативність сукупності, яка вивчається, та отримуваних даних, а спостереження, як правило, не часто носить масовий характер. У дослідницьку групу не можливо залучити велику кількість спостерігачів. Крім того, масове спостереження, особливо із застосуванням сучас­них технічних засобів (кіно — фотоапаратури, телебачення, звукозапису), є одним із найдорожчих стоячих методів.

У даному випадку завдання спостерігача полягає в тому, щоб зробити перевірку соціальної інформації, яка одержана за допомогою других методів.

Таким чином, спостереження у соціологічному дослідженні може бути направлене на досягнення різних цілей. Воно може бути застосованеяк джерело інформації для побудови гіпотез, слугувати для перевірки даних, одержаних за допомогою інших методів, з його допомогою можна отримати додаткові свідчення про об'єкт, що вивчається.

Спостереження, як метод соціологічного дослідження може класифікуватись за декількома ознаками: за ступенем формалізованості (сруктуроване і неструктуроване), в залежності від рівня участі дослідника в ситуації, яку він відсліджує (включене в невключене), за місцем проведення та умовами організації спостережень (польове і лабораторне), за регулярністю проведення (систематичне і несистематичне).

Структуралізованим (контрольованим) називають такий вид спостереження, при якому соціолог наперед визначає, які елементи з процесу, що вивчається, мають найбільше значення для його дослідження і тим самим концентрує на них всю свою увагу, складаючи спеціальний план до початку збору інформації.

Звертання до структуралізованого спостереження доцільне при дослідженні таких явищ, як, наприклад, проведення мітингів і інших акцій громадсько-політичного спрямування. В ньому значно ефективніше можна вирішувати такі завдання, як визначення складу аудиторії, зміст виступів, реакція слухачів.

Застосування структуралізованого спостереження вимагає попе­реднього ознайомлення з предметом дослідження, тому що в процесі розробки процедури структуралізованого спостереження соціолог му­сить побудувати систему класифікації явищ, що складають ситуацію, яка відсліжується, а також стандартизувати категорії спостереження!

Неструктуралізоване спостереження, на відміну від структу­ралізованого, є слабо формалізованим. В ході його проведення! відсутній детальний план дій спостерігача, визначаються лише за-гальні риси ситуації і приблизний склад групи, яка вивчається. Без­посередньо в процесі спостереження уточнюються межі об'єкта та його найважливіші елементи, конкретизується програма досліджен­ня. Неструктуралізоване спостереження зустрічається найчастіше в-розвідувальних, пошукових соціологічних дослідженнях.

В залежності від ступеня участі спостережувана в соціальній си­туації, що досліджується виділяють включене і невключене спосте­реження.

В процесі невключеного (зовнішнього) спостереження дослід­ник знаходиться поза об'єктом, що вивчається ним. Він мовби збоку спостерігає протікаючи процеси, при цьому не вмішуючись в їх ходу, не задаючи ні яких питань, просто реєструючи факти.

Невключене спостереження практикується для відсліжування масових процесів, коли спостерігач, для того щоб бачити весь про­цес, знаходиться на достатній віддалі від об'єкта спостереження.

Невключене спостереження може проводитись не тільки самим дослідником, а й спеціально підготовленими спостерігачами. Але коли мова йде про серію спостережень, то досліднику доцільно проводить перші спостереження самому або ж бути присутнім при проведенні їх помічником для того, щоб впевнитись у тому, що ні одна частина інформації не залишається поза увагою.

Невключене спостереження, направлене на опис характеристик соціального середовища, застосовується в монографічному дослідженні (на «пошуковому» етапі), а також у дослідженнях описового плану. Крім того, невключене спостереження застосовується в експериментальних дослідженнях або на етапі експериментальної перевірки гіпотези в лабораторних умовах.

Включеним називають такий вид спостереження, при якому спостерігач тою чи іншою мірою безпосередньо включений у пронес, що вивчається. Він перебуває у контакті з людьми та приймає участь, у їх діяльності. Ступінь включеності спостерігача в ситуа­цію, яка досліджується, може коливатись у досить широкому діапазоні: від спостереження «пасивного», яке нагадує невключене, до спостереження «активного», коли спостерігач настільки «зливається» з колективом, що вивчається, що ті, кого він спостерігає починають вважати його членом даного колективу і відповідно будують з ним свої відносини.

Включене спостереження в будь-якому виді дозволяє збирати інформацію, недоступну для одержання іншими способами. Виділяють різні типи включення, які соціологи називають «ролями» спостереження.

Повне включення спостереження здійснюється спритно, (зосередити). Той, хто його проводить, а також цілі спостереження є невідомими для аудиторії. Спостерігач вливається у колектив і прий­має участь у його діяльності нарівні з іншими. Таке інтенсивне спостереження «зсередини» дає можливість отримати дані, які не­можливо здобути шляхом зовнішнього спостереження. Подібний різновид спостережень практикується під час досліджень «закритих» колективів, які не піддаються спостереженні ззовні, а також при вивченні соціальної взаємодії всередині малих груп.

Найбільш складною вважається позиція спостерігача, коли він починає виконувати роль члена колективу, що досліджується, особ­ливо якщо цей колектив є досить стабільним і невеликим. У таких випадках нова особа своєю присутністю вносить в його діяльність певні зрушення, які можуть у певній мірі змінювати картину повсякденного життя, тому дослідник тут має бути особливо уважним обережним.

Щоб такі зміни були мінімальними, досліднику слід керуватись такими правилами:

- прийняти на себе роль рядового члена колективу;

- триматись в тіні і не проявляти відкритої зацікавленості до того, що відбувається;

- більше слухати і спостерігати і менше задавати питань;

- висловлювання збоку спостерігача повинні бути нейтральними і не мати оціночного характеру.

Включене спостереження завжди повинне бути морально оправданим. Ніхто не має права спостерігати ті явища і події, які люди спеціально оберігають від чужого ока. Дослідник може спостерігати лише те, що члени колективу не приховують один від одного.

Повне включене спостереження практикується, як правило, під час монографічних досліджень, тому що така методика за своєю природою передбачає масовість, а результати спостереження важко піддаються кількісному виразу.

За місцем проведення та умовами організації спостереження поділяються на польові та лабораторні.

Польове спостереження проводиться в природній обстановці, в реальній життєвій ситуації при безпосередньому контакті з об'єктом, що вивчається. Більшість конкретно-соціологічних досліджень здійснюються саме у формі польового спостереження. Воно може бути різним за ступенем структуралізації та включеності і практикуватись у дослідженнях будь-якого плану - від пояснювального до експериментального.

Лабораторне спостереження - це такий різновид спостереження, при якому умови оточуючого середовища та ситуація, що досліджується визначаються дослідником. Основною перевагою є те, що в порівнянні з іншими видами таке спостереження дає можливість максимально визначити всі фактори, ситуації і встановити зв'язок між ними. Головний недолік - штучність ситуації, яка, не зважаючи на старання дослідника, може різко змінити поведінку учасників.

Лабораторне спостереження найчастіше застосовується у дослідженнях експериментального плану або на етапі експериментальної перевірки гіпотез і, як правило, зводиться до фіксації змін, що відбуваються результаті дії експериментальних факторів. У лабораторному спостереженні широко застосовуються допоміжні технічні засоби (кіно- і фотоапаратура, відеомагнітофони і т.ін.). В залежності від регулярності проведення можна виділити спостереження систематичні і випадкові.

Систематичне спостереження характеризується, перш за все, регулярністю фіксації дій, ситуацій, процесів протягом певного періоду. Воно надає можливість визначити динаміку процесів, значно підвищити вірогідність екстраполяції їхнього розвитку. Спостережен­ня можна вести кожен день, раз на тиждень і т.д. При цьому спостерігати можна за певною групою (наприклад, групою студентів), за певнимпроцесом у якійсь групі (наприклад, розвиток навичок самоосвіти серед студентів в залежності від року навчання).

Взалежності від місця спостереження та рівня вивченості об'єкта систематичне спостереження може бути польовим (природним) або лабораторним. Область застосування систематичного спостереження досить широка - від пошукового до експериментального дослідження.

До випадкового спостереження відносять спостереження за явищем, що не планується наперед. Наприклад, проводячи згідно з планомспостереження за зміною змісту та переліку навчальних дисциплін у сучасній вищій школі, соціолог може зустрітись із загальними або диференційованими змінами у відношенні до навчання, проведенні дозвілля, соціальної активності та зафіксувати все це як те, що представляє суспільний інтерес.

Підводячи риску під сказаним констатуємо, що класифікація спостережень, як і будь-яка інша типологія, умовна. Вона відображає лише найбільш значимі особливості цього методу соціологічного дослідження. Тому, кожного разу, враховуючи мету і характер майбутнього дослідження та вирішуючи питання про застосування спостереження, необхідно зважено співвіднести всі позитивні і негативної якості його різновидів.