Суть і структура політичної системи суспільства

Політична система суспільства

Політична система суспільства — цілісна, впорядкована су­купність політичних інститутів, політичних ролей, відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підвлад­них кодексу політичних, соціальних, юридичних, ідеологічних, культурних норм, історичним традиціям і установкам політич­ного режиму. Політична система включає організацію політичної влади, відносини між державою і суспільством, характеризує хід політичних процесів, що включають інституалізацію влади, становище політичної діяльності, рівень політичної творчості в суспільстві, характер політичної участі, неінституційних полі­тичних відносин. Політична система суспільства — одна із скла­дових частин сукупної суспільної системи, яка взаємодіє з інши­ми її сферами: соціальною, економічною, ідеологічною, етніч­ною, правовою, культурною, що створюють її суспільне оточен­ня, її суспільні засоби поряд з її природним оточенням і природ­ними ресурсами (демографічними, просторово територіальними), а також зовнішньополітичним оточенням.

Зрозуміло, політична система суспільства — сукупність взає­модіючих сфер: інституційної {політичні інститути), норматив­но-регулятивної {режим політичний), інформативно-комуні­кативної {політичні комунікації) та ін. Політичні інститути — рі­зновидність соціальних інститутів. Політичні інститути — суку­пність політичних установ з організованою структурою, централізованим управлінням., виконавчими структурами тощо (інсти­тут влади — уряд, законодавчі збори, парламент, держава, місь­ка рада, префектура та ін.).

У політичній сфері діють політичні інститути: держава, політичні партії, групи інтересів — найрізноманітніших соціа­льних спільностей, верств, що мають певну мету і вимоги до по­літичної влади (професійні спілки, молодіжні та жіночі рухи, творчі спілки та об'єднання, етнічні та релігійні спільності, різні асоціації та ін.). Групи інтересів — добровільні об 'єднання, орга­нізації, створені для вираження і репрезентування інтересів різ­них верств суспільства, що входять до них. Політичні інститути забезпечують відтворення, стабільність і регулювання політичної діяльності, збереження ідентичності політичної спільності навіть при зміні її складу, посиленні соціальних зв'язків і внутрігрупо-вої згуртованості, здійснюють контроль за політичною поведін­кою тощо.

Держава — основний політичний інститут

Провідним інститутом політичної системи, що зосереджує ма­ксимальну політичну владу, є держава. Держава — політична організація суспільства, яка об'єднує все населення і репрезентує його інтереси, волю. Держава — джерело права та закону, органі­зуюча сила життя суспільства і діяльність самої держави, її влад­них структур у системі політичних та суспільних відносин. Дер­жава — виразник інтересів і волі економічно панівної верстви, оберігає її домінуюче становище в суспільстві, створює умови використання всіх ресурсів: людських, матеріальних, природних в інтересах розвитку суспільства та ін.

Держава всіх епох і типів характеризується рядом стійких, за-іальноісторичних ознак і функцій: обов'язкове формування прав­лячих сил на тій чи іншій соціальній і класовій основі,- процес, що в сучасних умовах має тенденцію демократизації (за рахунок полі­тичних партій, суспільних і громадських рухів, виборних носіїв влади та ін.), наявність політичної організації; політичної системи; розгалужених власних структур; розширення політичного просто­ру за межі державної території; підтримання з усіма державами взаємовигідних відносин; утримання внутрішнього миру і поряд­ку, стабільності в суспільстві; регулювання соціальних, класових, національних, економічних відносин, досягнення добробуту тощо

Отже, держава— основний політичний інсти­тут, що має чіткі риси і якості політичної влади, які роблять її стійкою. В сучасних умовах в Україні ставлення до влади, влад­них структур далеко неоднозначне. Народ зневірився «слабкістю» влади, дедалі більше стає пасивним в реалізації політичних про­блем, навіть у процесі формування органів державної влади.

Держава прагне до жорсткого нормативно-правового регулю­вання відносин з громадянами, суворо стежачи за додержанням правових актів, припиняючи будь-які відхилення від утвердже­них в суспільстві законів і правил. Відмінною рисою держави ви­ступає не тільки прагнення до відтворення владних структур, але й поширення впливу на інші соціальні інститути, забезпечення їх соціальної і політичної діяльності, забезпечення їх правового та іншого захисту.

Політичний режим — сукупність засобів та методів, що ви­значають здійснення влади і відображають становище прав та свобод громадян як відносини владних структур до правових ос­нов своєї діяльності. Політичний режим — система конституцій­них (законних) порядків та конкретне втілення політичної систе­ми і політичної організації суспільства. Курс — вираження політичної мети — має пріоритет перед політичним режимом, що обумовлює засоби реалізації політичної мети. Який політичний курс, такий зміст і характер політичного режиму.

Норми — основні правила участі громадян в типах політичних процесів. Норми діляться на два типи: норми-закони і норми-звички. Функції оцінки і орієнтації особи, спільності здійснюють соціальні норми. Та соціальні норми не обмежуються тільки фун­кціями оцінки і орієнтації. Норми здійснюють регулювання пове­дінки і соціальний контроль за поведінкою. Норми мають яскраво виражений вольовий характер.