Структура політики

Політика — особливий вид соціального регулювання

Якщо ж наука про політику досліджує і вивчає політичне життя в усіх його багатоманітних проявах: від суті влади, її при­роди до конкретних форм її прояву та інституалізації, то соціоло­гія політики — галузь соціології, що вивчає взаємодію політичної сфери з іншими соціальними інститутами, проблеми, пов'яза­ними безпосередньо з державою, політичними партіями, суспі­льними об 'єднаннями, рухами та ін. Адже поділ праці, виникнен­ня приватної власності, поглиблення національно-етнічних та по­селенських різноманітних спільностей приводить до появи соціальних спільностей з відмінними або й прямо протилежними інтересами.

Політичні інститути, системи, діяльність людей в їх межах, вплив людей — соціальних спільностей, різноманітних соціальних верств, груп на діяльність політичних інститутів, тобто безпо­середньо на політику — соціальний інститут, відображення та закріплення соціальної взаємодії— все це становить предмет політичної соціології. Отже, соціологія політики вивчає не різно­видності політики або політичну сферу, а проблеми суті влади, політичні права та свободи з точки зору конкретної людини, а та­кож соціальних спільностей, соціальних верств, груп, громадсь­ких і суспільних об'єднань та організацій, політичних партій то­що. Здатність системи забезпечувати виконання взятих нею зобов'язань, узгодження інтересів людей, а, отже, інтеграції суспільства соціолог Толкотт Парсонс і вважає публічною владою. Поява публічної політичної влади пов'язу­ється з протистоянням інтересів, з утвердженням відносин влада­рювання та підкорення.

Полі­тика— відносини, що включають згоду, підкорення, панування, конфлікт і змагання між соціальними спільностями людей — класами, верствами і державами. Політика спілкування людей, їх взаємодія, спільне вирішення ними їх справ, що розуміються як справи держави, а також ставлення їх до суспільства, влади та відносин між державами. Функціональність політики, її власти­вість служити суспільству не тільки дозволяє політиці глибоко впливати на інші функціональні сфери, але і поєднує політику з іншими сферами суспільства. Політика опосередкована економі­чною сферою суспільства, економічними базовими відносинами та інтересами.

Політика має складну структуру. Основними елементами структури політики є: політична свідомість, політичні відносини та політичні організації.

Політична свідомість — неоднорідне, багатомірне, пульсую­че, внутрішньо суперечливе, багаторівневе утворення, що в уза­гальненій формі відображає ступінь знайомства суб'єкта з полі­тикою і раціональне або нераціональне ставлення до неї. Полі­тична свідомість охоплює почуття — настрої, погляди, уявлення, інтереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, пов'язані зі ставлен­ням соціальних спільностей до політичної влади, її завоювання та утримання. Ідеї, мета, програми діяльності, політичні погляди, настрої, інтереси постійно інституалізуються. Політична свідо­мість має два рівні: науковий і побутовий, де переважають пси­хологічні чи ідеологічні елементи. Політична свідомість може бути істинною або ж фальшивою, оптимістичною або ж песимістичною, прогресивною і реакційною, стійкою і не­стійкою тощо. Соціологія саме і займається не взагалі суспіль­ною, громадською свідомістю, не загальними тенденціями її роз­витку, а реальною політичною свідомістю конкретних соціаль­них спільностей, суспільства, особи, що викликає відповідні соці­альні дії та взаємодії. В центрі уваги соціологія тримає реальну свідомість мас і її становище, настрої, переконання, думку соціа­льних спільностей, індивідів, вивчає і розкриває роль, потреби участі в управлінні, активних політичних діях, політичні інтере­си, політичні цінності, ціннісні орієнтації та мотивації.

Сукупність усіх державних'і недержавних установ і організа­цій, що реалізують політичну владу, беруть участь в регулюванні взаємовідносин між соціальними спільностями, становить полі­тичну організацію. Але політична організація охоплює не лише органи державної влади та державного управління, установи, що мають політичну мету, а й політичні партії, громадські організа­ції та різні творчі об'єднання, неформалізовані інституалізовані форми (мітинги, демонстрації тощо). Політичні формування час­то характеризуються внутрішньою суперечливістю, бо охоплю­ють не лише політичні владні структури й політичні об'єднання, що виражають інтереси правлячої політичної еліти, а й політичні організації, що виражають інтереси соціальних груп, усунених від влади, різні опозиційні формування і не тільки ті, що підтри­мують ту чи іншу політику, а й ті, що виступають проти.

В процесі історичного розвитку політична організація усклад­нюється. Якщо в епоху рабовласництва політична організація охоплювала державу, офіційну церкву як елементи системи полі­тичного владарювання, рабовласників і нестійкі тимчасові об'є­днання рабів, різні касти жреців, релігійні секти, об'єднання юридично неповноправних верств населення тощо, то в епоху феодалізму політична організація стала складнішою: об'єднувала не лише систему політичного владарювання феодалів, а й чис­ленні лицарські, монашські ордени, купецькі гільдії і цехи реміс­ників, селянські об'єднання тощо. Політичне життя розвивалося в релігійній формі. Відмінною рисою всього політичного життя виступало її органічне поєднання з господарською діяльністю. Політична влада була захисницею земельної власності. В умовах капіталізму центром усього суспільного життя стає політика. Дедалі складнішими, чисельнішими стають елементи політичної організації, ускладнюються взаємовідносини між ними. В умовах розвитку капіталістичних відносин виникає і розвивається спе­цифічна політична організація — партія. Політична організація централізується в національних масштабах і інтернаціоналізуєть­ся в міжнародних масштабах. Всередині політичної організації формуються політичні механізми соціального опору, що протистоять системі політично­го владарювання і яка завдяки цьому зазнає змін. І все ж держава виступає завжди інтегруючим фактором політичної організації.

Політичні відносини — це стійкі політичні зв 'язки і взаємодії, що формуються спільно з функціонуванням політичної влади, це відносини між політичними діячами і масами, між політичною елітою і виборцями, між елітою і контрелітою, між лідерами і групами підтримки та ін. Стійкими видами діяльності стають: участь у виборах органів влади, здійснення законодавчих, судо­вих, управлінських функцій, керівництва, лобізму, організації політичної, правотворчої діяльності та ін.

Зміст політики — особливий вид соціальної регуляції полягає в погодженні інтересів різних спільностей, верств, груп, форму­ванні правил і норм, що обов'язкові для всіх членів суспільства, громадян держави. Конкретна політична практика держави, полі­тичних партій, лідерів, угруповань — одна з найзмістовніших, напружених, наочних форм політичного життя суспільства. Полі­тична практика дозволяє гадати про тактику політичної влади, спільностей, верств, течій і політичних партій та про їх стратегічні задуми.