Галицько-Волинське князівство
Монголо-татарська навала та її наслідки для історії України
Історичне значення Київської Русі
1. Київська Русь стала першою державою, яка об’єднала всіх східних слов’ян.
2. Відбулося формування атрибутів державності: території, кордонів, норм права, адміністративної та податкової системи. Утвердилася єдина релігія.
3. Розвивалася культура: виникла писемність, засновувалися школи, бібліотеки, будувалися храми тощо.
4. Зміцнилася обороноздатність населення, забезпечувався захист від натиску кочовиків.
5. Держава сприяла піднесенню авторитету східних слов’ян у Європі.
У 1206 р. на півночі від Китаю сформувалася монгольська держава, правителем якої було проголошено Чингізхана. Розпочалася активна політика по завоюванню сусідніх територій і народів.
У 1223 р. на р. Калка відбулася перша битва монголо-татарських військ з русько-половецькими дружинами. Руські війська зазнали поразки.
У 1237 р. розпочалася друга хвиля монгольського нашестя під керівництвом хана Батия (онука Чингізхана). Завойовники захопили Рязань, Володимир, Ярославль, Переяслав, Чернігів.
У 1240 р. захопили Київ. Потім вторглися у Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину, Трансільванію. У 1242 р.ослаблені війська хана Батия повернулися на схід, і у пониззі Волги заснували державу – Золоту Орду зі столицею у місті Сарай. Давньоруська держава перестала існувати. І хоча руські землі не увійшли безпосередньо до складу Золотої Орди, вони перебували у васальній залежності від неї. Населення сплачувало данину, а руські князі отримували у монгольських ханів ярлик (дозвіл) на правління. На Русі встановилося іноземне іго на довгих 238 років.
Наслідки завоювання монголо-татар:
1. Руйнація та падіння ролі міст. Із 74 руських міст 49 було зруйновано, і за перші 50 років панування завойовників на Русі не було побудовано жодного міста.
2. Занепад ремесла і торгівлі. Зникли цілі галузі в ремісництві – виробництво зерні, черні, різьба по каменю.
3. Демографічні втрати. Через фізичне знищення, рабство та втечі помітно зменшилася кількість населення на півдні Русі.
4. Занепад Києва, втрата ним ролі об’єднувача руських земель. Виникли нові центри консолідації. У ХІІІ-ХІV ст. на заході заявляє про себе Галицько-Волинське князівство. У ХІV-ХV ст. на сході піднімається Московське князівство. Починають формуватися українська, білоруська та російська народності.
У південно-західній частині Русі у 1199 р. з’явилося нове державне об’єднання – Галицько-Волинське князівство. Півтора століття воно відігравало важливу роль у житті східних слов’ян.
У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич (1199-1205 рр.) об’єднав Галичину і Волинь, заснувавши Галицько-Волинське князівство з центром в місті Галич. Роман укріпив центральну владу в князівстві. Роман укріпив центральну владу в князівстві. Він спирався на підтримку бойової дружини та середніх і вищих верств міського населення. Йому вдалося підкорити опозицію традиційно сильних галицьких бояр. Переможні походи проти Литви та Польщі підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. У 1202 р. Роман оволодів Києвом, розширивши кордони князівства від Карпат до Дніпра.
Проте Роману не вдалося об’єднати всю Русь. Після його смерті розпочався 30-річний період боротьби за галицький стіл, який завершився перемогою Данила Романовича Галицького (1238-1264 рр.).
Данило відновлює єдність Галицько-Волинського князівства, посилює боєздатність та внутрішню міць держави. Він укріплює старі міста, зводить нові фортеці, проводить реорганізацію війська. Готуючись до боротьби з Золотою Ордою, князь намагався створити антиординську коаліцію. Для цього він налагодив союзницькі відносини з Польщею, Угорщиною та Литвою. Однак спроба створити воєнний союз проти Орди виявилася безуспішною. Здійснюючи самостійні переможні походи, Данило зміг відвоювати землі вздовж Південного Бугу, Случі та Тетерева. Однак новому масовому наступу Орди у 1258 р. він не зміг протистояти. У 1264 р. від хвороби Данило помирає.
За часів правління його сина Лева Даниловича (1264-1301 рр.), онука Юрія І (1301-1315 рр.) та правнуків Андрія та Лева ІІ (1315-1323 рр.) стабілізувався суспільний розвиток держави, розквітли міста, піднеслася торгівля. Однак після загибелі Андрія та Лева ІІ, які не встигли залишити по собі нащадків, почався поступовий занепад Галицько-Волинського князівства.
В середині ХІV ст. держава розпалася та її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина – під Польщею, Волинь, Поділля – під Литвою, Буковина – у складі Молдавського князівства.
Однак Галицько-Волинське князівство, будучи спадкоємцем Київської Русі, відіграло надзвичайно важливу роль в історії українського народу:
- стало новим після занепаду Києва центром політичного й економічного життя;
- зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства, забезпечивши українському народові умови для збереження його як окремого національного організму;
- продовжило дипломатичні традиції Київської Русі, понад сто років після падіння Київської держави і встановлення золотоординського іга представляло східнослов’янську державність на міжнародній арені.
Тема 3. Українські землі у ХІV-ХVІІ століттях