Проблема потенційної небезпеки ГМО для людини та екосистем.

США – лідер в галузі генної інженерії та практичного використання ГМО.

США є загальновизнаним лідером в галузі біотехнології, генної інженерії та практичного використання ГМО та ГМПХ. Біотехнологи проводять прямі і точно задані модифікації генетичного матеріалу, переносять гени зовсім не схожих один на одного організмів.

ГІ стала пріоритетною галуззю в світовій науці. У США у цій галузі задіяно десятки тисяч вчених. Так, у Сієтлі (3 млн. мешканців) діє 120 біотехнологічних фірм. Тому і успіхи, досягнені американськими вченими пропорційні колосальним коштам, вкладеним в біотехнологію і генну інженерію. Розробка технологій, що дозволяє примусити бактеріальну клітину виробляти у великій кількості будь-який білок, ознаменувала новий етап науково-технічної революції – ери біотехнології. З використанням цих методів (ГІ) отримано штами-суперпродуценти багатьох білків, що було колись мрією.

Крім структурної і ферментативної білки виконують ще й регуляторну функцію. Майже всі гормони – це невеликі білкові молекули з кількох АК залишків. Раніш виробництво гормонів було складною справою. Простіш було з інсуліном. Тому фармацевтичні фірми США та ін. країн ухопилися за нові можливості ГІ (приклади: гормон росту, інсулін, інтерферон). Інтерферон для вірусів – те ж саме, що антибіотики для бактерій. Його використовують для лікування гепатиту, грипу, енцефаломіокардиту, венеричних хвороб. Всі ці штами сконструйовані на замовлення фірм.

В 1974 р., на початку дослідів з ГІ постало питання: «А чи не виникнуть унаслідок перекомбінації генів рекомбінантні молекули ДНК, яких немає в природі і які можуть бути надто небезпечними для людини?». А що може статися, коли такі молекули вийдуть з-під контролю, почнуть інтенсивно розмножуватися, інфікують масу людей і призведуть до загибелі?

У 1973р. у П.Берга, засновника ГІ (Стенфордський ун-т), виникла навіть ідея перенесення ракового гена СВ-40 в E. coli. Ця ідея схвилювала Поллака і він висловив Бергу свої сумніви щодо необхідності гуманності такого експерименту. «А чи не заложимо ми міну сповільненої дії з годинниковим механізмом під все людство?», - запитував Поллак. Де гарантія, що така трансформована бактерія не вислизне з лабораторії і не заразить все людство, породить епідемію ракових захворювань?

Занепокоєння Поллака було цілком виправданим. Перенесення онкогена в кишкову паличку, що дуже поширена, могло спровокувати непередбачувані наслідки.

У 1974 р. група Берга опублікована в американському науковому журналі «Сайенс» відкритий лист, що закликав біологів відмовитися від ризикованих експериментів з онкогенами та генами комплексної стійкості бактерій до антибіотиків.

Цей лист підписав і Уотсон. Але безліч вчених не погодилося з таким самообмеженням. З’їзд спеціалістів з ГІ, що відбувся в 1975 р. заборонив роботи з ГІ, але через рік ця заборона була знята. Однак, були розроблені чіткі рекомендації щодо проведення ГІ дослідів, які є надто ризиковими. А маніпуляції з онкогенами та генами хвороботворних мікробів було заборонено. Розроблені заходи безпеки під час дослідів з рек-ДНК і тепер роботи з ГІ проводяться в тисячах лабораторій світу.

На конференції в Ассиломарі передбачалося проводити роботи з рек-ДНК в спецлабораторіях та боксах, щоб не поширювати в середовище біологічну небезпеку.

Чи небезпечні ГМО та ГМПХ для людини і екосистем? Дати впевнену відповідь на це питання поки що не можливо. Потрібні волонтери і довготривалі експерименти тривалість в людське життя і ›.

На щурах росіянка Єгорова (д-р біол. н., проф) переконливо довела шкідливість ГМО на піддослідних тварин, їх життєздатність і плодючість, а також смертність серед нащадків. На тваринах доведено шкідливість трансгенних помідор.

Європейці не впевнені в надійності і безпечності ГМПХ. Поки що наука не попередила людство і офіційно не оголосила, чи наносять такі вироби шкоду людському організму. Результати дослідів з ГМО, проведені на тваринах, не можна екстраполювати на людину; та все ж ці результати викликають занепокоєння.