Філософія Екзистенціалізму.

Екзистенціалізм - філософія існування людини - виникає у 20-х pp. XX ст. у Німеччині. Основоположниками німецького екзистенціалізму стали М. Хайдегер і К. Ясперс. Пізніше виникає французька школа екзистенціалізму, яка стала найбільш популярною у 40-60-х pp. XX ст. її представниками стали Г. Марсель. Ж.-П. Сартр. А. Камю. До екзистенціального напрямку тяжіє і творчість таких філософів, як М. Бердяєв. Л. Шестов. М.Бубер. М. Мерло-Понті. X. Ортега-і-Гассет та ін. Передтечею своєї філософії екзистенціалісти вважають творчість та ідеї Паскаля, Унамуно, Достоєвського, Ніцше, Гуссерля, К'єркегора. С. К'єркегору належить сам термін «екзистенція» (існування, йдеться про існування людини).

Екзистенціалізм є відображенням духовної кризи сучасної культури. Переважають трагічні тони - настрої песимізму, відчаю, незадоволеності, відчуття абсурдності світу, «закинутості» тощо.

Екзистенціалізм починає з критики раціоналістичної традиції класичної філософії, звинувачуючи її в тому, що вона залишила поза межами філософії основну філософську проблему - проблему людського існування.

Екзистенціалізм і зосереджує увагу на суб'єктивному людському досвіді. Своєю основною заслугою екзистенціалісти вважали відкриття абсолютно нового типу буття, який класична філософія вперто не помічала, - суб’єктивного людського досвіду, екзистенції. В екзистенції світ та його переживання нерозривно пов'язані. Усвідомлення і переживання власної присутності в світі, неповторності власного існування і є екзистенцією - по-справжньому людським способом буття.

Однак, вважають екзистенціалісти, перед людиною завжди постає вибір - обрати «справжнє» існування, або «несправжнє», «бути» або «мати», дійсно існувати як Людина, або «здаватися» нею. У концепції екзистенціалізму світ (і природний, і соціальний) розуміється, як чужий і ворожий і щодо людини. Світ нав'язує людині «несправжнє» існування в якості об'єкта, речі серед інших речей. «Несправжність» такого існування полягає в тому, що втрачається основний вимір суто людського існування - вимір свободи, вільний вибір власної долі. Суто людське існування полягає в тому, щоб бути суб'єктом, а не об'єктом. Суб'єкт - це той, хто діє, хто визначає, хто впливає. Бути суб'єктом в житті - означає брати повністю на себе всю відповідальність за свій життєвий вибір, не посилаючись на об'єктивні обставини, складність соціальних умов тощо. У сучасній цивілізації, вважають екзистенціалісти, зростає процес знелюднення людини, позбавлення її індивідуальності. Сучасне масове суспільство веде до омасовлення людини, до відчуження її від своєї власної сутності, від інших людей, від світу. Єдиний спосіб залишитися людиною в цьому нелюдяному світі полягає в мужності обирати свободу.

Свобода як вільний вибір, що поєднується з мужністю нести відповідальність за цей вибір.Проблема смерті є однією з центральних.

Отже, екзистенція, «справжнє» людське існування можливе лише через ясне усвідомлення трагічності буття, скінченності. смертності особистості. її «закинутості» в абсурдному світі Тому з екзистенцією пов'язані почуття і переживання, ці почуття виступають предметом філософського дослідження і складають зміст екзистенційних понять.

Прорив до екзистенції, відбувається в умовах «пограничної ситуації». У «пограничній ситуації» людина опиняється в моменти найглибших потрясінь, коли звичний погляд на життя змінюється гострим переживанням знайденого сенсу.

«Існування людини, - стверджує Сартр, - випереджує її сутність». Людське існування, на думку екзистенціалістів, нічим не визначено. Людина не є ні доброю, ні злою «від природи», не існує ніяких характеристик, які були б наперед визначені в ній. Сенс людського життя екзистенціалісти і вбачають в самостворенні людиною власної сутності в процесі існування в світі. Неможлива ситуація, коли людина може остаточно «завершитися» в своєму самостворенні. Людина приречена не тільки творити себе з нічого, але й постійно долати сама себе, перевершувати себе.

Свобода є єдино можливим способом існування людини. Причому для екзистенціалістів свобода абсолютно незалежна від зовнішніх умов і обставин. Вільним можна бути і у в'язниці, оскільки справжня свобода є свобода внутрішня, свобода волі і духу, свобода вибору моральної позиції в житті. Свобода - це мати мужність бути людиною в нелюдяному світі, залишатися собою.

Проблема свободи як вибору викликає проблему відповідальності Тому свобода є і тягар, на який людині ще потрібно відважитися.

Екзистенціалісти пропонують два варіанти реалізації свободи в умовах сучасного суспільства. Один варіант, Свобода передбачає у даному випадку відмову від активної соціальної діяльності, від своїх претензій на владу і перебудову світу, розрив із загальноприйнятими цінностями, зі стандартом «жити, як всі», відмову від вічних перегонів за успіхом.

Другий варіант свободи пропонує А. Камю. Звільнитися від «тиранії суспільного цілого», через бунт, через протест і заперечення авторитетів, традиції, усталених норм життя і поведінки, що нав'язуються суспільством.