Діяльність громад в Наддніпрянській Україні.

Значення КМТ та його роль в національно-визвольному русі України.

а) Створення КТМ було першою спробою української інтелігенції перейти від культурницького
до політичного етапу боротьби за національний розвиток України.

б) Програма КТМ об'єктивно спрямувала Україну на капіталістичний шлях розвитку завдяки
своїй антикріпосничій і антицаристській спрямованості.

в) КТМ проголосило і зробило спробу втілити в життя ідею панславізму - об'єднання слов'ян
на демократичних принципах.

г) Ліквідація КТМ поклала початок довготривалій боротьбі української інтелігенції з російським царизмом.

Національно-визвольний рух посилюється II половині XIX ст. З кінця 50-х років він набув розвитку у формі громад - напівлегальних організацій (гуртків), що об'єднували у своєму складі українську інтелігенцію, службовців, студентську та учнівську молодь.

В 1859 р. виникає перша громада в Петербурзі за участю Г.Куліша, М.Костомарова, Т.Шевченка, які оселилися там після повернення із заслання. В 1861 р. громада виникає в Києві, а потім в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі.

Діяльність громад носила в основному культурно-освітній характер (організація гуртків просвіти, недільних шкіл, пропаганда популярної та наукової літератури, вивчення української історії, мови та ін.).

В 1861-1862 рр. в Петербурзі почав видаватися журнал "Основа", який знайомив росіян з надбанням української літератури та історією народу.

В цей час на Правобережній Україні відкрито заявляє про себе ще один вид українського руху - хлопонами, на чолі з В.Антоновичем. Це група молоді, яка порвала з польським суспільством, перейшла до православ'я, вирішила зблизитися зі своїм народом. Користувалася українською мовою, українським одягом, трималася звичаїв та ін. Вони влилися в існуючі громади.

Але навіть ця поміркована діяльність громад викликає підозри. І в липні 1863 р. міністр внутрішніх справ Валуєв видав таємничий циркуляр (Валуєвський) про заборону публікацій на українській мові наукової, релігійної та педагогічної літератури, заявляючи: "...малоросийского языка не было, нет и быть не может".

Знову відновили свою діяльність громади на початку 70-х років. Старі громадівці зберегли лише одну організацію - київську, а поруч починають діяти "молоді" громади в Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові, Харкові, які об'єднали представників нового покоління національно-визвольного руху. Головну увагу громадівці продовжували надавати науковій та видавничій діяльності.

У 1873 р. в Києві було відкрите Південно-Західне відділення Російського географічного товариства, в результаті діяльності якого було видано значний етнографічний, історичний, географічний та економічний матеріал. Активізацію діяльності громад царський уряд сприйняв як новий прояв українського сепаратизму. Почалися репресії проти окремих діячів, закрито київську філію географічного товариства. 18 травня 1876 року Олександром II був виданий Емський указ, який заборонив не тільки публікації українських книжок в імперії, а й ввіз їх із-за кордону, що явилося ще одним яскравим фактом національного гноблення українців в Російській імперії.

Уникаючи переслідувань з боку російського уряду, ряд членів громад змушені були емігрувати. Зокрема М.Драгоманов створив громадський гурток в Женеві і почав видавати на кошти київської громади журнал "Громада". Але через радикалізм його поглядів в 1886 р. фінансування цього видання припиняється.

У 90-ті роки починається новий етап розвитку руху. В 1892 р. організоване "Братство Тарасівців", що ставило за мету боротьбу за самостійність України.

Поряд з національним рухом на Україні в цей час розгортається діяльність загальноросійських рухів. Діють народники, які вірили, що Росія може перейти до соціалізму через сільську общину.

З'являються перші робітничі організації: "Південно-російський союз робітників". Починається активна пропаганда марксизму.