Нормативи освітленості житлових» громадських та службових приміщень

Тема 3. ГІГІЄНА ВОДИ ТА ВОДОПОСТАЧАННЯ

Вода - це першооснова живої природи, колиска життя, мати всього живого. Це наша мати і матриця.

Л.Сент-Дьордьі

Вода утворює геологічну оболонку Землі - гідросферу, тісно пов'язану з атмосферою і літосферою. Величезні запаси води мають винятково важливе значення для існування сучасної людини.

Вода покриває 75% Землі. Загальний об'єм води на земній кулі- 1,5 млрд. км³ (100%): світовий океан - 93-94%, підземні води - 4,12% (із них прісних- 0,76%, таких, що пов'язані З активним водообміном - 0,27%), вод річок, боліт та інших поверхневих об'єктів - 0,06%, льодовиків та постійного снігового покриву - 1,65%. Отже, відносні запаси прісної води складають усього 2,63% від загальної кількості води на земній кулі. Основна частина світо­вих запасів води припадає на світовий океан. Через велику солоність ця вода практично майже не використовується. Водні ресурси - це придатні для використання води Землі: річкові, озерні, морські, підземні, грунтові, води штучних водосховищ, гірських і полярних льодовиків. Загальні запаси водних ресурсів України 94 млрд. м³ в рік, запаси підземних вод - 21,4 км³.

Водні ресурси України розподілені по її території вкрай нерівномірно. У промислово розвинутих областях (Донецькій, Луганській, Харківській) у маловодні роки на 1 км² припадає 6-30 тис. м³ води. Запаси водних ресурсів на душу населення в середньому складають 1,7 тис. м³ на рік. На території України протікає понад 100 річок, кожна з них має довжину 100 км і більше. З наведених даних видно, що при досить високому рівні господарського освоєння водних ресурсів їх потенціал в Україні обмежений. З метою регулювання річного стоку в Україні створено 1087 водосховищ і 27 тис. ставків.

З.і. ВЛАСТИВОСТІ І БІОЛОГІЧНА РОЛЬ ВОДИ

До складу молекул води (Н О) входить два атоми водню і один кисню. Вченим відомі 42 варіанти з'єднання цих атомів в молекулі води і тільки 9 з них - стійкі. Таким чином звичайна вода складається із суміші дев'яти видів води, які мають різні хімічні властивості. Надзвичайність фізико-хімічних властивостей води зумовлена специфічними особливостями їх молекул щодо зміни структури водних зв'язків. Легко руйнуючись, ці зв'язки швидко відновлюються. Цим структура молекул води відрізняється від інших речовин, зокрема від молекул твердих кристалічних тіл, в яких структурна решітка стійка. Сьогодні відомі різновиди води з молекулярною масою 19, 20, 21, 22. Такі молекули води складаються з більш важких атомів кисню та водню, тобто водню, який має атомну масу більше одного (дейтерій, тритій). У кисню теж виявилось три ізотопи з масою 16, 17 і 18. Таку воду називають "важкою", вона характеризується повільним випаровуванням.

Максимальна густина води при температурі +4°С рівна одиниці. Охолодження води у водоймах йде зверху вниз, тому на дні водойми вода найбільш густа, а її температура досить постійна (+4°С). Такі умови є сприятливими для перезимовування водних організмів (риб, жаб тощо).

При подальшому охолодженні обсяг води збільшується на 11 % (при замерзанні). У зв'язку з цим замерзання води у замкнутій посудині приводить до виникнення надлишкового тиску, який досягає 25000 кг/см². Цим пояснюється руйнуюча сила замерзаючої води у замкнутих пустотах, тріщинах гірських порід. Тз збільшенням тиску температура замерзання зменшується.

Вода - рідина без кольору і без смаку, вона має надзвичайно рідкісну властивість утворювати міцну поверхневу плівку. Чим чистіша вода, тим більша величина її поверхневого натягу. Якщо вчені зможуть отримати абсолютно чисту воду (без домішок), то по поверхні такої води можна буде ходити.

Вода - єдина речовина на Землі, яка перебуває у великій кількості і в рідкому, і в твердому, і в газоподібному станах. Володіючи високою діелектричною проникністю, вода має надзвичайно сильну розчинну здатність.

Воді властива висока питома теплоємність (в 3300 разів вища, ніж повітря). Як голов­ний акумулятор сонячної енергії, вона є міцною буферною системою, яка пом'якшує дію екстремальних температур. Повільно нагріваючись і повільно охолоджуючись, вода бере участь у регуляції клімату.

Своєрідним біологічним стимулятором для живих організмів є тала вода. Досліджу­вані тварини швидше ростуть, якщо їм давати пити талу воду. Швидше ростуть і рослини, политі талою водою. Це пояснюється тим, що кисень, який входить до складу цієї води, активніше взаємодіє з мікроелементами грунту сприяючи їх засвоєнню. Вода здатна заряд­жатись біологічною енергією, поглинати і тривалий час зберігати біологічне поле людини.

Біологічна роль води. Усі води Землі беруть участь у неперервному кругообігу, утворюючи замкнуту систему: океан - атмосфера - суша - океан. Здійснюючи кругообіг у природі, вода руйнує, розчиняє, транспортує неорганічні речовини, чим сприяє утворенню осадових порід, грунту. Воді належить найважливіша роль в геологічній історії Землі і виникненні життя. Серед основних функцій, які виконує вода у повсякденному житті людини, слід виділити біологічну, фізіологічну, санітарну, господарсько-гюбутову, виробничу та фізкультурно-оздоровчу функції.

Біологічна роль води полягає в тому, що без води неможливе існування живих істот. Вона входить до складу клітин, з її участю проходять всі біохімічні і фізіологічні процеси в живому організмі.

Тіло людини містить близько 72% води. При втраті організмом 1-5% вологи, підви­щується температура, червоніє шкіра, прискорюється серцебиття і дихання, відчувається м'язова слабкість; втрата 10% вологи призводить до важких наслідків, а втрати 20% вологи спричиняє незворотні зміни в організмі і смерть.

Вода є безпечним в екологічному відношенні джерелом енергії. Нині в таких країнах як Норвегія, Канада, Франція, на частку гідроелектростанцій припадає понад 50% загальної кількості виробленої електроенергії.

Вода є важливим чинником загартування і лікування. У лікарській практиці широко за­стосовують мінеральні, лікувальні і столові води більше, ніж 60 джерел. В Україні функціонує понад 30 бальнеологічних санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів.

Мінеральні речовини води. У природній воді є чимало мінеральних солей. Вода вважається доброю, якщо її мінералізація не перевищує 1000 мг/л. Води з великим вмістом солей належать до солоних і не придатні для пиття. Дуже мала мінералізація води (до 100 мг/л) також погіршує смак води, а позбавлену солей (дистильовану) воду взагалі вважають

шкідливою, її тривале вживання може призвести до порушення обміну речовин та діяльності залоз внутрішньої і зовнішньої секреції.

Мікрочастинки міді надають воді деякої мутності. Підвищений вміст заліза у воді надає їй червонуватого кольору і неприємного болотного присмаку. Допустимий вміст заліза у воді - до 0,3 мг/л.

У підземних водах в малих концентраціях виявляється мідь і цинк. Мідь є кумулятивною отрутою. Концентрація міді - 1,5 мг/л відчутна на смак. Максимально допустима концентрація міді - 1 мг/л. Добова потреба цинку для людини не перевищує 16 мг. Хронічні отруєння цинком не відомі. При концентрації цинку 30 мг/л вода набуває кольору молока, при концентрації 10 мг/г вода стає каламутною. Максимально допустимою Є концентрація цинку у воді - 5 мг/л.

Деякі підземні води мають у собі багато солей хлористоводневої та сірчаної кислот (хлориди і сульфати), які надають воді солоного та гірко-солоного присмаку. Вживання такої води призводить до порушення діяльності травної системи. Воду, яка містить більше 350 мг/л хлоридів і більше 200 мг/л сульфатів, вважають шкідливою для здоров'я.

Одним із показників органічного забруднення води може бути вміст у ній нітратів (кінцеві продукти розпаду і перетворення органічних білкових сполук). Високі концентрації нітратів у питній воді (5-10 мг/л і більше) може бути наслідком контакту води з ґрунтовими породами багатими нітросполуками. Нормативна величина вмісту нітратів в питній воді -не більше 40 мг/л.

Із вмістом у воді солей кальцію та магнію пов'язана така її властивість як твердість. Твердість води спричиняє багато незручностей: у ній важче розварюються овочі та м'ясо, знижується засвоюваність поживних речовин харчових продуктів, в час прання збільшується витрата мила, накип псує чайники, котли, водогінні труби. Споживання води із жорсткістю на рівні 7-! 0 мг екв/л не впливає на ліпідний обмін в умовах тривалого введення холестерину і, отже, не може бути причиною розвитку атеросклеротичних змін в артеріях. Тверда вода може спричинити диспепсичні розлади, порушення моторики травного каналу. Кількісно твердість води виражають у міліграм-еквівалентах на літр. М'яка вода має твердість 7 мг-екв/л, помірно тверда - 14 мг-екв/л. Допустимий рівень загальної твердості - 7 мг-екв/л.

Для захисту водогінних труб від корозії та пом'якшення твердості вод застосовують гексаметафосфати та триполіфосфат натрію. Після внесення у водогінну воду названих речовин у ній утворюються малорозчинні сполуки кальцію та магнію, які ущільнюючись, захищають метал від води. Гексамета-фосфат натрію в допустимих для обробки питної води концентраціях (10-20 мг/л), не впливає на її запах, колір та активну реакцію; при нагріванні та кип'ятінні води з вмістом гексаметафосфатів понад 5 мг/л утворюється стійка каламуть. Ці сполуки не володіють виразною токсичністю та кумулятивними властивостями. Гігієнічна норма концентрації вказаних речовин - 3,5 мг/л. Недіючою концентрацією усіх сполук марганцю щодо впливу на здоров'я людей є концентрація 2 мг/л у перерахунку на іон.

До мікроелементів, які за певних умов можуть спричиняти захворювання у людини, належить свинець. Відомі випадки отруєння свинцем внаслідок використання свинцевих труб для водогону. У деяких джерелах України виявлено підвищений вміст бору - понад 2-6 мг/л. Нормативною є концентрація бору у воді на рівні 0,5 мг/л.

Отрутою загальнотоксичної дії з високим ступенем кумуляції є берилій. Його надход­ження до організму призводить до ураження дихальної, нервової та серцево-судинної систем.

Берилій гальмує діяльність окислювальних ферментів і функціональну активність еритроцитів крові. Допустимий вміст берилію у питній воді - 0,0002 мг/л.

3.2. ДЖЕРЕЛА І ВИДИ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ