Кон'юнктура валютного ринку

 

Головна особливість валютного ринку полягає в тому, що на ньому обертається один вид товару грошові знаки різних країн. На відміну від фінансового для валютного ринку не має ніякого значення властивості грошей. Гроші на валютному ринку є товаром лише як грошові купюри певного достоїнства, що перебувають в обігу в даній країні в цей час.

Номенклатура товарів на валютному ринку порівнянна з кількістю країн, що мають власні грошові знаки. Однак, ряд грошових знаків деяких країн не має ходіння на валютних ринках. Їх називають неконвертованою валютою.

Якщо грошові знаки однієї країни обмінюються на різні валюти інших країн, то таку валюту називають вільно конвертованою.

Крім самих валют на валютному ринку мають місце операції з іншими фінансовими інструментами, такими, як депозитні сертифікати банків, векселя й т.і.

Валютні ринки прийнятий ділити по територіальній ознаці й по видах провідних валют.Так, наприклад, європейський валютний ринок часто називають “євро-доларовим” ринком.

Незважаючи на те що для валютного ринку властивості грошей не мають значення, саме вони історично послужили поштовхом до формування сучасних валютних ринків. Так, дефіцит платіжних балансів ряду європейських країн стосовно США привів до формування “євро-доларового” ринку. Історія формування цього ринку тісно пов'язана з підсумками другої світової війни.

“Офф-шорні” ринки євровалют історично пов'язані з Лондоном. Вільні кошти Великобританії слугували як позикова комора для Європи й усього світу. Ціна позик була вище в порівнянні із внутрішніми процентними ставками по фунту стерлінгу. Таким чином, у той час, коли Лондон приймав депозити на оптовий ринок, вони продавалися в роздріб іншим країнам, головним чином, банкам. Потім такі ж офф-шорні ринки були сформовані в інших країнах.

З погляду суб'єктів валютного ринку вивчення кон'юнктури зводиться до аналізу ціни тієї або іншої валюти оцінці динаміки валютного курсу.

Валютні курси можуть бути фіксованими, тобто визначатися національним банком країни, або “плаваючими” вільно формованими валютним ринком на основі попиту та пропозиції.

У більшості країн, у тому числі й на Україні, курси іноземних валют виражаються в національній валюті. Така система називається прямим котируванням валют.

Пряме котирування: 1$ = 8,05 гривень.

Нью-Йорк і Лондон є одними з деяких валютних центрів, у яких застосовуються непрямі котирування. При цій системі національна грошова одиниця країни прирівнюється до деякого числа грошових одиниць іншої країни.

Непряме котирування: 1 гривня = 0,1242$

Між прямою й непрямим котируванням існує наступний взаємозв'язок:

Непряме котирування = 1 / пряме котирування

Незалежно від загальноприйнятої в даній країні системи котирувань, при здійсненні міжнародних угод один з партнерів буде змушений використати непряме котирування.

Як і на всіх видах ринків, на валютному ринку відбуваються угоди між більш ніж двома партнерами. У випадку, якщо кожний з партнерів є представником різних країн, то постає проблема котирування двох валют через третю. Співвідношення між двома валютами, що випливає з їхнього курсу стосовно курсу третьої валюти, називається крос-курс.

При операціях з валютою на основі крос-курсів найчастіше використається долар США, оскільки він прийнятий як резервна валюта.

Залежно від тривалості здійснення угоди котирування прийнято ділити на спот-курси й форвард-курси.

Спот-курс ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, установлена на момент угоди, за умови обміну валютами банками-контрагентами на другий робочий день від дня прийнятя угоди.

Курс форвард ціна, по якій дана валюта продається або купується за умови поставки її на певну дату в майбутньому.

Грошові знаки на валютному ринку являють собою особливий товар, вимірюваний через грошові знаки іншої країни. Тому курс для продавця відрізняється на деяку величину від курсу для покупця валюти й ця величина називається маржею. Як правило, курс покупки менше курсу продажу. Різниця (маржа) між ними становить дохід професійних валютних маклерів.

На більшості валютних ринків застосовується процедура котирування, називана “факсингом”. Сутність такої операції полягає в послідовному визначенні й реєстрації міжбанківського курсу на основі послідовного зіставлення попиту та пропозиції по кожнійій з котируваних валют, а потім виведення власного курсу.

Розрахункові операції з валютою здійснюють банківські установи. Від того, яку політику проводить той або інший банк, багато в чому залежить валютна кон'юнктура. Особливості валютного ринку дозволяють банківським структурам досить активно впливати на стан валютного ринку. При цьому можливі різні банківські угоди й навіть змова. У зв'язку із цим, для контролю з боку національного банку за загальним напрямком валютної політики банку в багатьох країнах уводяться показники валютної позиції.

Співвідношення можливостей і зобов'язань банку в іноземній валюті визначає його валютну позицію. У випадку їхньої рівності прийнято говорити про закриту позицію, при розбіжності - відкритої.