Аналіз і прогнозування кон'юнктури ринку цінних паперів

Доу виділив три тренди - бичачий (ціни рухаються в основному нагору), ведмежий (ціни рухаються в основному вниз) і бічний - коли немає виділеного напрямку руху цін. У термінах кореляційного аналізу бичачий тренд відповідає значимому позитивному значенню коефіцієнта кореляції, ведмежий - значимому негативному, а бічний - це випадок, коли коефіцієнт кореляції настільки близький до нуля, що ні позитивне, ні негативне його значення не є значимими, тобто його відмінність від нуля незначиме (це перевіряється за допомогою процедури, описаної вище). Бічний тренд ще позначають словами флэт і плато.

Коливаннянавколо тренда розділяють на регулярні (які є комбінацією декількох синусоідальних або близьких до них коливань, що мають різні частоти) і випадкові.. Для виділення регулярних коливань (їх ще іноді називають схованими закономірностями) у математиці по «замовленнях» великої кількості прикладних наук розроблена безліч різних методів. Навіть просто перелічити їх немає ніякої можливості. Однак всі ці методи належать звичайно до однієї із двох більших груп.

У першій групі - методи, своїм походженням зобов'язані математичній статистиці, а точніше - теорії кореляції. Теорія кореляції вивчає зв'язку між випадковими величинами, а також зв'язку між окремими значеннями тимчасових рядів, розділених певним проміжком часу (лагом). Якщо виявляється, наприклад, що є тісний зв'язок між значеннями тимчасового ряду, розділеними проміжком часу в 12 одиниць, то це можна розглядати як вказівку на те, що ми виявили коливальний компонент (не обов'язково точно синусоїдальну) з періодом в 12 одиниць часу. Практично такий аналіз роблять за допомогою спеціальних програм, які роблять обчислення кореллограммы - оцінки для функції кореляції (яка описує кореляцію між значеннями тимчасового ряду, узятими через усілякі інтервали часу - лаги).

Друга група методів прийшла з техніки - там при аналізі сигналів давно й з «успіхом використається спектральний аналіз. За допомогою спеціальних методів (розкладання в тригонометричні ряди й інтеграли Фур'є) виробляється виділення найбільш значимих гармонік, які й дають регулярну частину коливань навколо тренда. Тут обчислення ще більш громіздкі, чим у кореляційному аналізі, однак нині про ці складності можна зовсім забути (комп'ютер робить всі необхідні розрахунки за кілька секунд). Тому прийшов час учитися аналізувати ті дані, які надає спектральний аналіз і будувати на підставі цих дані прогнози. Ці методи досить чутливі до погрішностей у завданні вихідних даних і тому іноді приводять до висновків про наявність закономірностей у досліджуваному процесі, яких насправді немає.

Стохастичне прогнозування - побудова прогнозів на основі різного роду стохастичних моделей. Стохастичні моделі - це такі моделі, які сконструйовані за допомогою понять і методів теорії випадкових процесів. Зокрема, серед цих моделей є ті, у яких майбутні значення обчислюються за допомогою формул, що виражають ці значення через трохи попередніх (тобто відповідним попереднім моментам часу] значень. Такого роду моделі називають авторегресійними. Є моделі й іншого роду - у них процес моделюється комбінацією декількох абсолютно випадкових процесів (називаних білим шумом]. Ці моделі називають моделями ковзного середнього. Поняття ковзного середнього в технічному аналізі є одним з основних інструментів. Величезне число прогностичних методик засновано на різних комбінаціях ковзних середніх різних порядків (відповідних різним тимчасовим відрізкам -7,14 днів і ін.). В інженерній практиці подібний метод називається фільтрацією сигналу. Найбільш ефективні моделі використають обоє зазначених методу. Одна з найпоширеніших комбінованих моделей такого роду - це ARIMA. На українській мовіі це звучить, як АРПКС і розшифровується як Авто-Регресія й Проінтегроване Ковзне Середнє. Ми не будемо тут входити в подробиці побудови цих моделей - вони досить складні. Безпосередні обчислення в ARIMA здійснюються тільки із застосуванням комп'ютера, тому що вони дуже громіздкі. Метод ARIMA є найпоширенішим загальним методом стохастичного моделювання в багатьох областях, у тому числі й при серйозному підході до аналізу даних і прогнозуванню фінансової діяльності.

Після побудови стохастичної моделі її можна використати для прогнозування. Однак слід зазначити, що прогноз у цій (як і у всіх інших математичних моделях) видається із зазначеними границями, у межах яких можлива помилка.

Використання чисел Фібоначчі в технічному аналізі має досить давню історію. Самі ці числа були уведені математиком Леонардо Пізанским (його називали Фибоначчі, - тобто син Боначчо, а Боначчо - добродушний - було прізвиськом його батька) у його «Книзі абака» в 1228 році, де він їх використав для обчислення росту потомства в кроликів. Насправді цей ряд чисел був відомий ще в древньому Єгипті. У книзі Фибоначчі наведені перші 14 чисел цього нескінченного ряду чисел

Кожне число в цій послідовності дорівнює сумі двох попередніх. Першими двома числами беруться 1 і 1, а всі наступні однозначно визначаються за допомогою зазначеного вище правила. Числа Фібоначчі особливо добре відомі в розважальній частині математики, а також у деяких розділах сучасної математики (видається навіть міжнародний математичний журнал Fibonacci Quaterlv присвячений числам Фібоначчі і їхнім застосуванням). Можна довести, що відношення кожного числа Фібоначчи до наступному з ростом порядкового номера цього числа прагне до числа 0.618... - до знаменитого числа золотого перетину. Це число користувалося величезною популярністю ще в середні століття, а зараз йому надається чи ледве не фундаментальне значення в багатьох областях мистецтва й науки. Однак дуже часто насправді виявляється, що важливу роль грає не саме це число, а близьке до нього число 2/3 = 0.666666... Число 2/3 дійсно є фундаментальним, воно символізує троічний розподіл, а от число золотого перетину часто використається просто «для краси».

У технічному аналізі є кілька методів, які пов'язані з використанням числа золотого перетину й декількох похідних від нього чисел. Насамперед можна відзначити, що тривалості окремих елементів (хвиль) у хвильовій теорії Р.Елліотта [про яку буде розказано нижче) зв'язуються між собою саме за допомогою цього числа. До речі, сам поділ циклу на 8=5+3 етапів у хвильовій теорії вказує на числа Фібоначчи 3,5,8.

У технічному аналізі для розподілів (вертикальними й похилими прямими) чарта використають число 0.618... і похідні від нього числа (наприклад (0.618...)2 = 1-0.618...= 3 382...]. Наприклад, будується сітка, співвідношення сторін якої дорівнює числу золотого перетину або відношенню чисел Фібоначчі (що, як ми вже знаємо, приблизно те саме). Щодо цієї сітки й вивчаються окремі елементи чарта (лінії опору й підтримки, крапки повороту й інші характерні крапки). Вертикальні лінії цієї сітки задають періоди Фібоначчі (причому в літературі рекомендується ігнорувати перші дві-три лінії цієї розбивки). Можна також будувати окремі похилі лінії,які задаються теж числами Фібоначчи. Ці лінії проводяться від ключових крапок графіка (наприклад, від крапок повороту). Вважається, що лінії Фібоначчі зберігають свою дію якийсь час і після зміни тренда, що дозволяє використати ці лінії для прогнозування. Однак у всіх цих випадках можна просто використати число 2/3 і одержати нітрохи не гірші результати (хоча, може бути й не настільки ефектно оформлені, як при використанні золотого перетину). За допомогою таких розподілів іноді вдається досить ефективно описати руху цін. Однак при різкому розвороті ринку доводиться заново перемальовувати всі лінії Фібоначчі.

Докладну систему графічного аналізу чартів розробив Вільям Ганн (1878-1955), що одним з перших став використати в технічному аналізі геометричні методи. Він будував похилі лінії (лінії Ганна), що задають числами 1/8, 1/4, 1/3, 3/8, 1/2, 5/8, 2/3, 3/4, 7/8, і використав їх, зокрема, для знаходження ліній опору й підтримки - фундаментальних ліній у графічному технічному аналізі. При наближенні до цих ліній ціновий ряд припиняє ріст (для лінії опору) або падіння (для ліній підтримки) або, принаймні, сильно сповільнює їх. При бажанні серед цих чисел можна знайти такі, які приблизно виражаються через число золотого перетину й на цій підставі зробити висновок, що це чудове число й тут відіграє основну роль. Однак ідея Ганна була набагато простіше - він просто виписав послідовність тих чисел у відрізку [0,1], які задаються досить простими дробами.

Ганн будував промені, що виходять з їх характерних крапок чарта (звичайно із крапок повороту), щоб одержувати лінії опору й підтримки. Саме важке тут - правильно вибрати вихідну точку ліній Ганна. Можна комбінувати сітку Фібоначчі й лінії Ганна. Ці методи реалізовані в багатьох програмах технічного аналізу (таких, як, наприклад, MetaStock).

Теорія Доу була створена для використання на ринках цінних паперів, вона є витоком сучасного технічного аналізу. Нижче наведені основні її положення. Перша замітка Чарльза Доу була опублікована на початку 90-х років XIX століття в Wall Street Journal (уже після того, як він став відомий як один із творців індексу Доу-Джонса), потім він опублікував ще кілька статей на цю тему, однак не зібрав всі свої міркування в одній книзі (це було потім зроблене його послідовниками).

Тренд має три фази.. Однак у технічному аналізі абстрактні описи трьох фаз наповнюються більше конкретним змістом. Наприклад, відзначається, що хоча різка зміна ціни відбувається на першій фазі, але особливо помітна зміна ціни може відбуватися й на другій фазі, коли до ініціаторів нового тренда приєднується величезна маса спекулянтів. Надалі ці фази одержали більше докладне дослідження1 в «хвильовій теорії» Элліотта, щовиокремив вже не три, а вісім фаз у будь-якого процесу (див. нижче).

Доу дав класифікацію трендів за часом їхнього розвитку. Він виділив первинний (головний) тренд, що триває рік або більше, вторинний [проміжний) тренд, той триває від трьох тижнів до трьох місяців і може розглядатися як корекція основного тренда, і малий (короткостроковий) тренд, що триває менш трьох тижнів і може розглядатися як складова частина проміжного тренда.

Тренд буде діяти доти, поки не подасть очевидних сигналів про розворот. Саме визначення й, особливо, пророкування крапок розвороту - основна практична мета технічного аналізу.

Ральф Элліотт розробив свою теорію в роки Великої Депресії в США, аналізуючи індекси Доу-Джонса. В 1938 році він опублікував книгу «Хвильова теорія». Він же, до речі, звернув увагу фахівців з технічного аналізу на числа Фібоначчі.

Елліотт стверджував (на основі аналізу даних не тільки фінансового, але й політичного й історичного характера), що поводження юрби (починаючи від рабів і кінчаючи брокерами на біржі) підлегло тим самим законам. Основою теорії Элліотта єхвильова діаграмма. У ній цикл розбивається на дві частини, перша з яких складається з п'яти кроків або хвиль, позначуваних цифрами 1,2,3,4,5, а друга - із трьох кроків, позначуваних за традицією буквами А,В,С (їх іноді називають А-хвилею, В-хвилею й С-хвилею відповідно). При цьому п'ять кроків спрямовані убік основного тренда, їх називають імпульсними, це - кроки з індексами 1,3,5,А и С. Кроки, спрямовані проти основного тренда, називають коррективними, на графіку це 2,4,В. Кожний із кроків може бути у свою чергу розбитий на 8 частин і так далі.

Застосування теорії Элліотта базується на универсальності восьмеричної структури будь-якого процесу. Якщо вдається встановити, на якій стадії перебуває в сьогодення досліджуваний процес (наприклад, процес зміни котируванн акцій), то вигляд Хвильової діаграми надає досить обґрунтовані припущення про подальший його розвиток. Однак точно визначити цю стадію дуже складно, адже, крім основної хвилі, на наше сприйняттявпливають і більш дрібні хвилі другого й більш високих порядків. Якщо процес вивчається досить тривалий час, то точність визначення поточної стадії збільшується. Але й отут при прогнозуванні час від часу виникають несподівані ситуації - процес робить несподівані (з погляду того рівня хвиль, яким ми обмежилися) перегони. Такого роду перегони пов'язані з більшими, чим були прийняті нами до уваги, хвилями. У результаті прогнозування в теорії Элліотта перетворюється в досить трудомісткий процес, які далеко не завжди приводить до успіху. Існують спеціальні комп'ютерні програми, які можуть трохи спростити цей процес, роблячи всі обчислення, виділяючи складові хвилі й надаючи необхідні довідкові відомості про теорії Элліотта. Вище наведений приклад результату роботи однієї з таких програм.

Під графічними розуміють ті методи прогнозування, які засновані винятково на діаграмах, що описують динаміку ринку. За допомогою певних геометричних і алгебраїчних побудов виробляється аналіз цього графіка.і на основі цього аналізу дається деякий прогноз (звичайно теж у графічній формі). Графічні методи виникли ще на зорі технічного аналізу, коли не було можливості використати потужні обчислювальні ресурси начебто тих, які ми маємо» у цей час. Однак, незважаючи на свою простоту, графічні методи й зараз становлять певний інтерес, особливо ті з них, які не зводяться просто до безпосереднього відображення цінових рядів, а мають і певні символічні паралелі. Таким особливим методом є, наприклад, ті, які засновані на методі японських свіч Гили, що точніше, свічників – Candlesticks. Цей метод був створений близько 300 років тому й використався для, як сказали б тепер, форвардної торгівлі рисом (у ті часи це називали торгівлею порожніми кошиками рису, коли потрібно було ще до збору врожаю рису визначити на нього ціну. Метод цей відноситься до графічних методів технічного аналізу, але в основі своїй містить дуже глибоку символіку, можливості якої в західному світі ще тільки починають усвідомлювати. У методі японських свіч результати торгів у кожний момент часу (день, рік) зображуються у вигляді прямокутника різного розміру, що називається тілом свічі, з відрізками зверху й знизу (які називаються тінями), причому прямокутник зафарбовується, якщо ціни протягом дня знизилися, або залишається не зафарбованим, якщо ціни піднялися.

Табл. 12.1. Діаграма японських свіч

Тут аналізуються не стільки окремі свічі, скільки їхня послідовність.Ціль даного аналізу - виділити точку розвороту графіка цін. Для цього з давніх часів були виокремлені й досить докладно вивчені окремі комбінації трьох свіч, які мають спеціальні, часом образні різні, назви (наприклад, «падаюча зірка», «два ворони, що злітають,», «темні хмари»). Ці назви подають символічну інформацію про відрізок ряду. Дві свічі із трьох складають основу конфігурації, а третя підтверджує основний сигнал. У літературі приводяться списки комбінацій, що підтверджують розворот бичачого або ведмежого тренда, а також підтверджувальне продовження тренда. Є спеціальні комп'ютерні програми (наприклад, Pattern Forecaste), призначені для дослідження чартів методом японських свіч.

Тут варто згадати ще раз хвильову теорію Элліотта (див. вище), а також низку теорій, у яких були використані власне економічні цикли (основний із яких - Цикл Кондратьева, рівний приблизно 52 рокам), важливі також сезонні цикли різної тривалості). Багато фундаментальних факторів (див. вище) мають цілком певні цикли, які можна (і потрібно) прагнути зіставляти з динамікою фінансових об'єктів. Наприклад, є короткий цикл (біля однієї доби) для несподіваних новин, є більш довгі цикли, тривалістю від декількох тижнів до декількох років. З ними пов'язані такі фундаментальні фактори, як інфляція, безробіття, а також прибуткові зміни й катаклізми. Теорія циклів як окрема методика широко використається в технічному аналізі, що розробив свої підходи до поняття циклічності, часто отут використають термінологію із сучасної техніки (у якій аналіз коливальних процесів має давні традиції). Наприклад, у книзі Э.Наймана виділяються наступних 5 стадій фінансового циклу (у випадку бичачого ринку, для ведмежого опис аналогічно). Попередня фаза.. Характеризується незначними коливаннями ціни й початком невпевненого руху в напрямку майбутнього тренда. Фаза росту. Відбувається перший сильний рух ціни в напрямку майбутнього тренда. Фаза зрілості. Підтримка набраної в попередній фазі швидкості росту ціни, можливо навіть деяке прискорення тренда (під яким розуміється відхилення від лінійності тренда). Фаза насичення. Характеризується нервовими рухами ринку навколо середнього значення з різнонаправленою короткостроковою (у порівнянні із загальною тривалістю циклу) динамікою ціни. Заключна фаза циклу - відкіт. Абсолютно ясно, що цей опис можна перетворити в зовсім загальне й використати при описі процесів довільної природи.

Динамічність і ефективність розвитку економіки обумовлюється швидкістю переливу капіталу з однієї сфери в іншу. Будь-які фінансові операції оформляються у вигляді яких-небудь фінансових зобов'язань, частина з яких є цінними паперами, що дають право власності на певний розмір капіталу. Ці цінні папери самі по собі мають властивість товару, а місце, на якому відбуваються угоди із цінними паперами, прийнято називати ринком цінних паперів (РЦП). РЦП – кровоносна система економіки, а від її розгалуженості й стану залежить розвиток економіки в цілому. Стан кон'юнктури на ринку цінних паперів указує на напрямок динаміки розвитку загальногосподарської кон'юнктури й стан ділової активності в цілому. РЦП є складовою частиною фінансового ринку.

По своїй структурі ринок цінних паперів являє собою досить складне й багатофункціональне утворення. За принципом зворотності фінансових зобов'язань він ділиться на ринок боргових зобов'язань і ринок власності (фондовий ринок). На ринку боргових зобов'язань (наприклад, облігацій) капітал надається в борг на певний час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладеного капіталу. У свою чергу, ринок власності можна підрозділити на ринок власності реального й фіктивного капіталу. Реальний капітал пов'язаний із цінними паперами на реально існуючу власність (акції підприємств матеріального й нематеріального виробництва). Фіктивний капітал складають цінні папери инвестиційних, пенсійних і взаємних фондів.

Залежно від характеру руху цінних паперів ринок цінних паперів ділиться на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється розміщення нових фінансових зобов'язань, що мають лише первісну (номінальну) вартість. На первинному ринку визначається тільки ціна самого цінного папера, а не її прибутковості. На вторинному ринку виробляється перепродаж цінних паперів як товару, що приносить дохід від вкладеного капіталу.

По ступені організованості РЦП ділиться на біржовий (фондова біржа) і позабіржовий. Фондова біржа є спеціально відведеним місцем, де відбуваються на основі певних правил угоди із зареєстрованими (котируємими) на ній цінними паперами.

Учасниками фондового ринку є:

· емітенти цінних паперів – суб'єкти підприємницької діяльності, що випускають фінансові зобов'язання;

· інвестори – фізичні і юридичні особи, що мають надлишкові або вільні засоби, що бажають вкласти їх у капітал;

· інвестиційні посередники – юридичні особи, діяльність яких спрямована на полегшення інвестиційного процесу, з використанням професійного досвіду й фінансової зацікавленості.

Цінні папери пропонуються і обертаються на РЦП, як своєрідний товар, який характеризується широким спектром різних видів і властивих їм особливостей. Різноманіття цінних паперів має велике значення як для власника заощаджень – інвестора, так і для емітента. Інвестор, виходячи із властивостей безлічі видів цінних паперів, вибирає найбільш підходящі з них, що відповідають його цілям. Емітент пропонує на РЦП той вид цінних паперів, який вважає найбільш прийнятним для мобілізації притягнутих заощаджень. Акт купівлі-продажу конкретного цінного папера, за винятком окремих випадків, є свідченням збігу інтересів інвестора й емітента, певної ознаки, що систематизує.

Як класифікаційні ознаки цінних паперів використаються: “економічна природа інструментів РЦП”, “тривалість періоду залучення заощаджень”, “механізм виплати доходу”, “ступінь ризику” і ін. Вибір будь-якої ознаки правомірний, якщо одержувані при цьому групи цінних паперів не утворять пересічні види, тобто, якщо ті самі властивості цінних паперів не фігурують у різних групах.

Виходячи з механізму діяльності РЦП в економіці розвинених країн найбільш привабливою представляється класифікація цінних паперів, яка пов'язана з вибором як систематизуючої ознаки характеру фінансових відносин по операціях з капіталом, опосередковуваних рухом цінних паперів. Практично це аналог підходу з вищевказаною ознакою “економічна природа інструментів РЦП”. Класифікація цінних паперів на основі цієї ознаки наведена в таблиці 12.2.

Особливу групу інструментів РЦП представляють так звані похідні цінні папери. До них належать оборотні облігації, оборотні акції, опціонні контракти й спеціальні цінні папери банків.

Акції – часткові довгострокові або коштовні папери, що випускаються на невизначений строк, і відображають відносини співволодіння. Вони свідчать про частку їхнього власника (акціонера) у капіталі емітента.

Доходом на акцію є дивіденд, тобто, частина чистого прибутку корпорації, що припадає на частку власника акцій. Розмір дивіденду на одну акцію визначається рядом умов:

· масою прибутку корпорації, отриманої за звітний фінансовий рік;

· пропорціями між споживаною й частиною прибутку корпорації;

· кількістю випущених акцій.

Важливою характеристикою акцій є їхня ціна. У практиці випуску й обігу акцій використається кілька видів цін. У їхньому числі: номінальна, оголошена, ринкова (курсова) балансова.

Номінальна ціна вказується на бланках акцій. Вона носить інформативний характер, указує на величину частки капіталу, що припадає на одну акцію, використається для цілей обліку і практично не має значення для руху акцій на РЦП.

Оголошена ціна використається в країнах, де акції можуть випускатися без вказівки їхнього номіналу. Вона застосовується для проведення цінних паперів по обліку.

Ринкова (курсова)цінавідображає ступінь довіри інвестора до конкретної акції й показує, скільки він згодний за неї заплатити. Вона відбиває реальну цінність акції й формується в процесі обігу. Ця ціна прямо пропорційна розміру дивіденду на одну акцію й обернено пропорційна рівню (величині) діючого позичкового відсотка.

Таблиця 12.2.

Угрупування цінних паперів по характеру фінансових відносин

Балансова (бухгалтерська) ціна – на відміну від номінальної і оголошеної є величиною змінною. Вона визначається на основі документів фінансової звітності шляхом відрахування із всіх активів корпорації її пасивів і розподілу результату (кількісна міра власності акціонерів) на кількість акцій, що перебувають в обігу.

Облігація – довгострокові боргові цінні папери, по яких позичальник (емітент) гарантує кредиторові (інвесторові) після закінчення обумовленого строку виплату (погашення) боргу, а також регулярну, в обумовлений термін, виплату поточного доходу.

Емітентами облігацій, що є ринковими цінними паперами й обертаються на РЦБ, виступають державні органи (центральні і місцеві органи влади), а також корпорації.

По терміну дії облігації, будучи довгостроковими зобов'язаннями на РЦП, підрозділяються на короткострокові (від 1 року до 3 років), середньострокові (від 3 до 7 років), довгострокові (від 7 до 30 і більше років). Особливу групу становлять безстрокові облігації. Виплата відсотків по них здійснюється за установленою періодичністю, а вказівка про дату погашення відсутня. Важлива закономірність боргових зобов'язань – більш високий рівень ставки відсотка для довгострокових облігацій у порівнянні зі середньо- і короткостроковими в нормальній економічній ситуації й зворотній закономірності в умовах інфляції.

Вексель – письмове короткострокове документальне зобов'язання, складене за встановленим законом формою, що дає безумовне право його власникові при настанні зазначеного строку вимагати з особи, що видала або акцептувала це зобов'язання, сплати обговорену в ньому грошову суму

Дохід власників векселів (кредиторів) утвориться в абсолютних сумах за рахунок знижки з номінальної ціни, тобто як різниця між номінальною ціною, по якій вексель погашається векселедавцем (боржником) і ціною, по якій векселедавець продає його кредиторові.

В операціях сфери грошового ринку РЦП використаються два різновиди векселів: простий і перекладний.

Простий вексель виписується боржником і містить зобов'язання платежу кредиторові.

Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржникові (трасату) про сплату позначеної суми третій особі (ремітенту) або пред'явникові. У безумовну боргову розписку вексель перетворюється після його акцепту (згоди на оплату) боржником.

Приклад: номінальна ціна векселя (ціна погашення) N = 400 доларів, строк погашення векселя t = 120 днів; кількість календарних днів року Т = 365 днів; норма знижки з номінальної ціни (дисконт) d = 0.07 (7% річних). Ціна продажу векселя кредиторові Р складе:

Р = N * (1 - * t) = 200 * (1 - * 120) = 194,5 (дол.)

Дохід кредитора D:

D = N - P = 200 - 195,4 = 4,6 (дол.)

Поряд з борговими й частковими цінними паперами на РЦП розвинених країн обертаються інструменти, що сполучають у собі властивості акцій і облігацій. Крім того, існують специфічні фондові цінності, які не можна віднести ні до однієї з розглянутих вище різновидів.

Такі інструменти ринку цінних паперів одержали назвупохідних. Вони охоплюють різновиди оборотних цінних паперів, до числа яких належать оборотні облігації, оборотні привілейовані акції й варранти, а також опціони.

Оборотними називаються цінні папери, які за бажанням їхніх власників у певний період можуть бути виміняні на інші цінні папери, або погашені.

Особливе місце серед похідних інструментів РЦП належить опціонному (опціонному контракту). Опціон - це договір, відповідно до якого одна сторона здобуває право покупки або продажу певного товару за фіксованою ціною протягом обумовленого періоду часу, а інша сторона зобов'язується при необхідності забезпечити реалізацію цього права за обговорену премію, будучи готовою продати або купити відповідний товар по встановленій договором ціні. Опціонні контракти є досить універсальною формою угод із приводу будь-якого товару.

Як було вже відзначене раніше, фондова біржа представляє найбільш організований вид РЦП. З погляду насиченості інформацією про ринкову кон'юнктуру фондова біржа є основним індикатором РЦП. Тому саме вивченню функціонування фондової біржі буде присвячена дана тема.

Під біржовою операцією розуміють угоду, укладену між членами фондової біржі, яка має своїм предметом цінні папери, допущені до обігу й котирування на даній біржі.

Найбільш важливим критерієм класифікації фондових операцій є строк угоди. По строку угоди фондові операції поділяються на касові й термінові. Касова операція являє собою операцію, розрахунок по якій здійснюється в найближчий біржовий день (залежно від прийнятого на біржі максимального строку). Терміноваугода виробляється в строки, обговорені в договорі. Термінові угоди дозволяються далеко не у всіх країнах через можливість спекуляцій у період строку угоди. Різновидом термінової угоди є операція ф'ючерс. Ф'ючерс полягає під майбутні фондові цінності по заздалегідь обговореній ціні. Угода передбачає суму, умови розрахунків і встановлення календарних строків здійснення угоди. Біржа відповідає за виконання угоди. Оскільки угода по ф'ючерсі реалізується за ціною акції сьогоднішнього дня, а її ціна в день одержання буде інша, то об'єктом угоди стає не тільки сама акція, але і її біржовий курс. У цьому випадку контракт передбачає перерахування певної суми залежно від того, який курс буде зареєстрований на момент завершення строку контракту. Ще одним видом термінової угоди є опціон. Опціон– це контракт між інвесторами на право купити або продати обмежену кількість акцій певної компанії (або пакета акцій) за обговореною ціною у фіксований період часу. Привабливість опціону полягає в можливості гри на курсі акцій у період дії опціону. Опціон на купівлю називається колл (call), опціон на продаж – пута (put). На відміну від ф'ючерса, опціон дозволяє його власникові відмовитися від угоди при несприятливій кон'юнктурі. Опціони можуть оформлятися у вигляді цінного папера, що має самостійне ходіння на РЦП.