Структура споживчого ринку.
Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури.
Структура споживчого ринку.
Лекція 14.
Конюнктура ринку споживчого ринку
Тема 10.
Торгівля— галузь, яка забезпечує перехід товарної маси із сфери виробництва до споживача. Основним показником діяльності торгівлі є товарооборот. Товарооборот — продаж товарів масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи або підприємствам — для подальшої переробки чи продажу. Обсяг та структура товарообороту на рівні держави віддзеркалює рівень соціально-економічного розвитку країни, рівень життя населення, обсяг діяльності підприємства та матеріалізації купівельних фондів населення,стан грошового обігу в країні.
Державне регулювання сфери товарного обігу — система заходів економічного, правового та організаційного характеру, за допомогою яких органи державної влади й управління впливають на процеси, що відбуваються у сфері торгівлі, та на суб’єкти, залучені до цих процесів.
Мета державного регулювання торговельно-економічних відносин — створення умов, що забезпечують нормальне функціонування галузі в цілому, задоволення потреб споживача і стабільну участь суб’єктів комерційної діяльності у міжнародному поділі праці.
Держава впливає на діяльність торговельних підприємств прямими та непрямими методами.
Прямі методи:
– Контроль за дотриманням законів.
– Державний реєстр створення підприємств сфери товарного обігу.
– Контроль за якістю продукції.
– Визначення лімітного рівня цін та розміру торгових та оптово-збутових надбавок.
– Регулювання умов та термінів зберігання й реалізації, маркування та обміну товарів.
– Регулювання правил продажу окремих видів товарів.
– Контроль за дотриманням санітарних норм торгівлі.
– Державна регламентація порядку та валюти розрахунків зі споживачами тощо.
Непрямі методи:
– Розробка та прийняття відповідного законодавства.
– Фінансова та кредитно-грошова політика.
– Податкова політика.
– Політика доходів.
– Стимулювання підприємництва.
– Регулювання експортно-імпортних операцій.
– Розміщення державних замовлень.
– Валютне регулювання.
– Амортизаційна політика.
У структурі виробництва випуск товарів споживчого попиту становить значну частину. Номенклатура продукції предметів споживання набагато ширша ніж виробництво товарів для організації виробництва. До цієї розмаїтості товарів можна приєднати й величезна розмаїтість інтересів і смаків споживачів (скільки людей, стільки й інтересів). Все це в сукупності з особливостями організації виробництва й реалізації товарів широкого вжитку становить різноманітну палітру ринку споживчих товарів. Саме на цьому ринку формується сукупний попит. Кон'юнктура споживання на споживчому ринку визначає структуру виробничого споживання. Споживчий ринок істотно впливає й на динаміку обігу наявної грошової маси, і на стан всієї грошової маси країни.
Методики вивчення ринку товарів тривалого користування й повсякденного попиту в значній мірі відрізняються один від іншого. Період експлуатації товарів тривалого користування (холодильники, пральні машини й т.п.) охоплює значний проміжок часу, що деякою мірою утрудняє дослідження кон'юнктури подібних товарів по їхній номенклатурі. Ця ж обставина спрощує видове прогнозування споживання товарів тривалого користування. При вивченні кон'юнктури ринку по певній номенклатурній групі товарів тривалого користування основна увага приділяється усередині номенклатурним споживчим характеристикам товару: моделі товару, його класу, типу, зовнішньому оформленню, торговельній марці й т.п. Перераховані характеристики значною мірою впливають на ціну товару й, відповідно, на рівень попиту. Товари тривалого користування, як правило, відносяться до товарів з високою вартістю, через що еластичність попиту по номенклатурі дуже мала, що робить умови виробництва цих товарів дуже твердими, з високим рівнем конкуренції. Як матеріал кон'юнктурного аналізу ринку звичайно використовуються товарні каталоги, які містять інформацію про ціни, виробництво й споживчі характеристики товару; рекламні каталоги фірм-виробників з інформацією про ціни й розгорнуту характеристику товару; “прайс-листи” торговельних фірм, що містять коротку характеристику товару і його ціну.
Товари повсякденного попиту відрізняються великою еластичністю попиту й взаємозамінністю. Тому їхній номенклатурній характеристиці властива висока ступінь хитливості. Усередині номенклатурної групи (це поняття для товарів повсякденного попиту трохи розмиті) попит та пропозиція в основному визначаються ціновими факторами. Тому для товарів повсякденного попиту більше важливим, з погляду факторного аналізу, є дослідження номенклатурної кон'юнктури. Для кожного виду товару існує свій середньостатистичний рівень хитливості попиту та пропозиції. Для продовольчих товарів істотне значення має сезонність виробництва сільськогосподарської продукції. На кон'юнктуру ряду товарів повсякденного попиту (наприклад, одяг) істотно впливає сезонність споживчого попиту.
Внутрішній номенклатурний аналіз кон'юнктури товарів повсякденного попиту пов'язаний в основному з вивченням попиту по групах (сегментам) споживачів. Оскільки на внутришньономенклатурну кон'юнктуру, в основному, впливає ціновий фактор, вивчення кон'юнктури по сегментах споживачів ґрунтується на аналізі взаємозв'язків якісних характеристик товару, що впливають на його ціну, і смаків споживачів.
Значення товарних каталогів для вивчення товарів повсякденного попиту носить скоріше рекламний, чим інформаційний характер, що робить їх непридатними для кон'юнктурних досліджень (виключення становлять ціни на товари). Для оцінки кон'юнктури товарів повсякденного попиту інформаційної база аналізу повинна складатися самими дослідниками на основі безперервного спостереження за ринком.
Вивчення кон'юнктури товарних ринків залежить від об'єкта й суб'єкта спостереження. З погляду об'єкта аналізу кон'юнктуру поділяють на виробничу, збутову й торговельну. Залежно від суб'єкта спостереження кон'юнктура вивчається з погляду виробника, продавця й споживача. Виробникові необхідна кон'юнктурна інформація з конкурентів, споживачам і торговельним посередникам. Продавцеві необхідна інформація про виробництво товару й попит на нього. Для продавця попит на товари пов'язаний з кон'юнктурою торгівлі.
Залежно від масштабів торгівлі виділяють оптову й роздрібну торгівлю.