Загальна характеристика методів технічного аналізу

Економічної кон’юктуры.

Економіко-математичні методи дослідження кон'юнктури - це загально

математичні методи розрахунків економічних показників і методи

математичного моделювання. При цьому слід зазначити особливе значення

методів оцінки ризиків, фінансових і комерційних розрахунків для кон'юнктурного аналізу. На рис. 7.1. наведена класифікація економіко-статистичних методів, застосовуваних при аналізі економічної кон'юнктури.

Метою аналізу економічної кон'юнктури є виявлення тенденцій у русі економічних показників і знаходження причин змін на ринку.

Дослідження кон'юнктури здійснюється в наступній послідовності:

· виявлення поводження суб'єктів, що діють на ринку;

· оцінка й аналіз потенціалу й основних пропорцій ринку;

· виявлення основних тенденцій розвитку ринку, його коливання, сезонності й циклічності.

Вивчення поводження суб'єктів, що діють на ринку, містить у собі:

· аналіз попиту та пропозиції;

· аналіз виробництва;

· аналіз стану торгівлі;

· аналіз цін.

Аналіз попиту й споживання товару припускає облік обсягів і динаміки попиту й споживання товару в цілому й по регіонах. Завдання такого аналізу - розкрити основні причини зміни місткості ринку.

Аналіз виробництва охоплює показники, що характеризують обсяги виробництва товару в цілому й по основних виробниках.

Аналіз стану торгівлі містить у собі вивчення динаміки світового експорту й імпорту в цілому, по окремих країнах, сегментацію внутрішнього ринку й динаміку торгівлі в ньому.

Аналіз цін дозволяє виявити тенденції в їхній динаміці й визначити основні чинники, що послужили причиною їхньої зміни (ріст або зниження витрат виробництва, співвідношення попиту та пропозиції, вплив монополій і т.п.).

Після встановлення основних тенденцій у русі виробництва аналізується вплив на ринок основних чинників, які є кон’юнктуро-створючі. Оцінка циклічних чиннкіів здійснюється з урахуванням даних про загальногосподарську кон'юнктуру.

Концепція й методологічні принципи технічного аналізу базуються на тому, що динаміка основних елементів ринку - обсягу попиту, рівня цін і т.п. – підлягає певним закономірностям, які з великою ймовірністю повинні виявитися й у майбутньому періоді. Таким чином, методологічний апарат технічного аналізу, тобто дослідження динаміки внутрішніх технічних характеристик самого ринку, може бути застосований як для аналізу, так і для прогнозування його кон'юнктури.

Основу аналітичного апарату технічного аналізу становить побудова й інтерпретація графіків динаміки рівня цін і обсягів продажу окремих видів фінансових інструментів.

Технічний аналіз - це метод прогнозування цін за допомогою розгляду графіків руху ринку за попередні періоди.

Під терміном “рух” ринку аналітики розуміють три основних види інформації: ціна, обсяг торгівлі і відкритий інтерес. Ціною може бути як дійсна ціна товарів на біржах, так і значення валютних і інших індексів. Обсяг торгівлі - кількість позицій, не закритих на кінець торговельного дня. Не всі три індикатори рівноцінні. Головний з них - ціна, на другому місці по значимості - обсяг, і останнє місце займає відкритий інтерес.

Практичне використання технічного аналізу має на увазі існування деяких основних припущень.

Припущення 1. У русі ринку враховують усе.

Припущення полягає в тім, що будь-який чинник, який впливає на ціну (наприклад, ринкову ціну товару), - економічний, політичний, психологічний - заздалегідь врахований і відбитий у її графіку. Тобто, на будь-яку зміну ціни є відповідна зміна зовнішніх умов. Наприклад, у фундаментальному аналізі стверджується, що коли попит перевищує пропозицію, то ціна на товар зросте. Технічний аналітик робить висновок навпаки, - якщо ціна на товар зросте, то попит перевищить пропозицію.

Припущення 2. Ціни рухаються српямовано.

Це припущення стало основою для створення всіх методик технічного аналізу. Головним завданням технічного аналізу є визначення трендів (тобто напрямків руху цін) для використання в торгівлі. Існують три типи трендів – бичачий (рух ціни нагору), ведмежий (рух ціни вниз) і бічний (ціна практично не рухається). Всі три типи трендів зустрічаються не в чистому виді, оскільки рух «по прямій» на ціновому графіку можна зустріти дуже рідко.

Всі теорії й методики технічного аналізу засновані на тім, що тренд рухається в тому самому напрямку, поки тенденція не буде мінятися на зворотню.

Припущення 3. Хвиля динаміки повторюється.

Аналітики припускають, що коли певні методики аналізу працювали в минулому, то будуть працювати й у майбутньому, оскільки їхнє використання засноване на стійкій людській психології. На користь технічного аналізу говорять його переваги - широта кругозору й гнучкість, не властиві фундаментальному аналізу.

Складно уявити собі професійного фундаменталіста, що працює одночасно із цінними паперами, валютами й цукром або складаючого прогнози з однаковою легкістю на день і на рік уперед. Але з технічним аналізом всі теж не так просто: істотне застереження по його застосуванню - професіоналізм, що включає в себе вміння правильно вибрати потрібну методику.

Розглянемо основні методи технічного аналізу.

Як ми вже відзначали, у технічному аналізі активно використаються графічні побудови динаміки економічного процесу. Під графічними побудовами розуміються ті методи, у яких для прогнозування використаються наочні зображення динаміки ринку. Подібні методи розрізняються залежно від того, на якому типі графіка будуються. Наприклад, класичні фігури будуються на лінійних або гистограммних графіках. А особливі способи побудови цінових графіків (японські свічі й хрестики-нулики) призвели до розвитку спеціальних методів прогнозування.

Класичні графіки відображають, як правило, одну тенденцію на одній лінії. Для відбиття декількох процесів на одному малюнку будуються кілька ліній динаміки. Це найбільш простий вид графіка, що відбиває тільки одне значення досліджуваного показника, наприклад, мінімальний рівень цін на фінансовий інструмент у спостережуваному періоді. Цей вид графіка не вимагає залучення великої кількості значень досліджуваного показника і є найбільш наочним при аналізі лінії тренда.

Разом з тим традиційні графічні побудови не дозволяють досліджувати діапазон зміни досліджуваного показника в кожному з періодів спостереження, що знижує його аналітичну цінність.

Стовбчиковий графік (японські свічі) може показувати кілька характеристик процесу. Наприклад, курс валюти на початок торгів, середній курс за день, курс на закриття біржі (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Стовбчиковий графік динаміки курсу валюти

На цьому графіку кожне значення спостережуваного показника в окремому періоді представлено в певному діапазоні (стовпці) від мінімального до максимального. Крім того, на стовпці графіка можуть бути поміщені й іншого значення показника, наприклад, ліворуч - початковий рівень цін (“курс відкриття”), а праворуч - останній спостережуваний рівень цін (“курс закриття”). Такий діапазон значень спостережуваного показника в кожному періоді дає можливість обліку всіх нюансів його динаміки не тільки в аналізованому відрізку часу, але й протягом кожного з періодів спостереження.

Третім різновидом графіків динаміки є фігурний графік. Будучи досить складним, цей графік дає найбільш загальне подання про динамік досліджуваного показника й зміні його трендів. У цьому графіку горизонтальна вісь часу відсутня, а сітка координат фіксує лише зміну показника в певному напрямку (його ріст або зниження). Для цього обирається кількісний масштаб зміни, прийнятий за один крок (він повинен відповідати значимим змінам спостережуваного показника). Побудова фігурного графіка у вибраній системі координат починається з позначення в ній початкового рівня спостережуваного показника (на графіку - знак “А”). Потім стосовно нього позначаються зміни рівня убік його підвищення (позначувані по кожному кроці знаком “Х”) або зниження (позначувані по кожному кроці знаком “ПРО”). При цьому кожний стовпчик у сітці координат відбиває лише одну тенденцію спостережуваного показника - підвищувльну або знижувальну; перехід до побудови наступного стовпчика починається лише з того моменту, коли тенденція змінилася на протилежну (мал.6.3).

Методи виявлення хвилі в економічних процесах бурхливо розвиваються останні 25 років разом з комп'ютерною технікою. Ця група ділиться на дві основні частини - ковзні середні й осциллятори.

Рис. 6.3. Основні види графіків, використовуваних у технічному аналізі

Теорія циклів більше розвинена на теоретичному, чим на практичному рівні. Вона займається циклічними коливаннями не тільки цін, але й природних явищ у цілому. Майже всі методи технічного аналізу укладаються в цю класифікацію. Наприклад, Хвильова теорія Элліотта - метод в основному графічний, але має риси фільтрації й циклічності.

Графічні методи технічного аналізу зводяться в основному до своєчасного виявлення на графіках руху цін фігур (або сполучень елементів) або сигналів, що свідчать про продовження існуючого тренда або його розвороті. На лінійних графіках - це фігури (формації), типу “голова й плечі”, “трикутники”, “прапори”, “вимпели” і ін., прибивання рівнів підтримки й опори. На хрестиках-нуликах - також утворення фігур і прибивання ліній підтримки й опори. На японських свічах (один із самих древніх способів графічного відображення руху цін) основними індикаторами є сполучення свічок, звичайно, останніх трьох. Всі ці методи дуже ефективно працюють, але вимагають тривалої практики в їхньому використанні. Іноді можливо двояке тлумачення ситуації, що склалася на ринку, до того ж вони практично не піддаються комп'ютеризації. Більше прості (принаймні, у використанні) методи, що використають фільтрацію й математичну апроксимацію, тому що їх легко можна адаптувати до роботи на комп'ютері, їхні сигнали точні й недвозначні. Інша справа - наскільки їм варто довіряти. Проблема вибору власного порядку ковзної середньої, придатної для аналізу потрібного періоду кожного цінового тренда, виявилася настільки важливою, що цей метод став окремою галуззю технічного аналізу.

Ковзні середні.

Проста середня ковзна являє собою лінію (криву), кожна крапка якої являє собою середнє значення цін за якийсь фіксований період часу (на мал. 6.5 представлений приклад трирічної ковзної середньої).

Рис. 6.4. Динаміка валового збору картоплі в 1990-2000 р.м.

Існують також зважені й експонентні ковзні середні. Але найбільше широко на практиці використаються прості за результатами досліджень сигналів, що подаються ковзними: робота з ними приносить найбільший дохід. Лінія ковзної відкладається прямо на графіку руху ціни. Загальний принцип роботи з ковзними середніми формулюється так: якщо лінія ковзної перебуває нижче цінового графіка, те ціновий тренд є бичачим, а якщо вище, те тренд - ведмежий. При перетинанні графіка ціни з ковзний середній ціновий тренд міняє напрямок. На практиці використаються сполучення двох, трьох ковзних з різним порядком (періодом).

Застосування ковзних середніх ефективно на трендових ринках, але їхні сигнали завжди запізнюються й при бічному тренді вони часто приводять до втрат. Для роботи на ринку з перевагою бічного тренда краще використати осцилятори.

Осцилятори

Використання сімейства осциляторів - один з найбільше легких і в той же час надійних способів одержання прогнозів про подальший рух ціни. Особливість осциляторів полягає у тім, що вони передбачають майбутні події, сигналізуючи про поворот заздалегідь. Цим вони відрізняються від ковзних середніх, які завжди відстають від розвитку подій.

Всі осциляторні методи за формою виконання більш-менш схожі один на одного. У їхній основі лежать різні формули, які, у свою чергу, можна застосовувати до різних порядків. Споконвічно осцилятори будувалися для щоденних коливань цін. Сьогодні їх застосовують для будь-яких - як щохвилинних, так і потижневих коливань. На відміну від графіків ковзних середніх, які будуються прямо на ціновому графіку, осцилятори звичайно розташовують окремо - вище або нижче графіка цін. Значення осциллятора може вимірятися в процентних, відносних і абсолютних одиницях. Залежно від цього на графіку осцилятора будують лінії певних рівнів, перетинання з якими говорить про той або інший стан ринку.

В основі використання осциляторних методів лежать поняття перекупленого й перепроданого ринку. Перекупленим ринок вважається тоді, коли ціна перебуває біля своєї верхньої границі, тобто її подальше підвищення неможливо. Перепроданий ринок характеризується такою низькою ціною, що на даний момент її подальший спад неможливий. Іншим важливим індикатором є розбіжність (дивергенція) між напрямками ціни й кривій осцилятора. Розбіжність - сигнал про поворот.

До найбільш відомих і важливих осциляторів можна віднести: осцилятори, засновані на ціні (Момент, Норма Зміни, Індекс Відносної Сили, Стохастичні Лінії), і осцилятори, які розраховують із використанням зміни обсягу торгівлі (Нагромадження Обсягу, Грошового Потоку).

Найпростіший спосіб побудови осцилятора називають Моментом. Кожне значення Моменту обчислюється як різниця між значеннями ціни через певний часовий інтервал.

M = Pt – Px , (6.1.)

де P - ціна закриття, t - сьогоднішній день, а х – х днів назад.

Ще один найпростіший вид осцилятора - Норма Зміни. Його відмінність від Моменту в тім, що значення обчислюються не як різниця, а як частка від розподілу ціни закриття сьогоднішнього дня на ціну закриття, яка була кілька днів назад (якийсь фіксований період). Звичайно, при використанні отримане значення помножують на сто. Виходить зміна, виражена у відсотках.

Рис.6.4. Осцилятор денного графіка акцій “Газпром”

Найкраще використати осцилляторы при бічних трендах. У противному випадку їхні сигнали можуть виявитися передчасними або взагалі помилковими.