Міжнародно-правова охорона цивільного населення.

Заборонено застосування ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї.

Засоби та методи ведення військових дій.

До засобів ведення військових дій відносяться зброя та військова техніка, що використовується збройними силами для фізичного знищення противника та ліквідації матеріальної можливості надання ними опору. Методами ведення війни є система спеціальних прийомів використання вказаних засобів з метою досягнення успіху у збройному конфлікті. Цей розділ права збройних конфліктів називається “правом Гааги”, оскільки основні принципи та норми про засоби та методи ведення військових дій закріплені в Гаазьких конвенціях 1899 та 1907рр.

Аналіз звичайних та конвенційних норм дає змогу зробити висновок, що засоби та методи ведення військових дій можуть бути забороненими, частково забороненими та незабороненими.

Конвенційними нормами забороняється використання зброї, снарядів, речовин та методів ведення бойових дій, які здатні спричинити надмірні страждання; забороняється застосовувати методи чи засоби ведення бойових дій, які мають своєю метою спричинити широку, довготривалу та серйозну шкоду навколишньому середовищу.

Право збройних конфліктів забороняє ведення бойових дій таким методами, які б загрожували цивільним об’єктам. Додатковий протокол 1977р до Гаазької конвенції 1907р. забороняє використовувати голод серед цивільного населення в якості метода ведення війни. Не допускається піддавати нападу чи знищувати, вивозити чи псувати об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення.

Устаткування та споруди, що містять небезпечні сили не повинні ставати об’єктом нападу навіть в тих випадках, коли такі споруди та устаткування є військовими об’єктами, якщо такий напад може спричинити вивільнення небезпечних сил та наступні тяжкі втрати серед цивільного населення.

Для установок та споруд, що містять небезпечні сили, введений міжнародний спеціальний знак: група із 3 кіл ярко-рожевого кольору однакового розміру, розташованих на одній осі, причому відстань між кожним колом повинна дорівнювати одному радіусу.

Для ідентифікації культурних цінностей введений відмінний знак для їх позначення: щит, загострений знизу, поділений на 4 частини синього та білого кольору.

Цивільне населення – це особи, які не належать до жодної категорії учасників збройного конфлікту та безпосередньо не беруть участь у воєнних діях. Правовий захист цивільного населення здійснюється в конфліктах як міжнародного, так і неміжнародного характеру.

Не можна застосовувати до цивільного населення ніякі заходи фізичного чи морального тиску з метою отримання будь-яких відомостей.

Забороняється завдавати фізичних страждань чи вживати будь-які заходи, що приведуть до загибелі цивільного населення . Забороняється використовувати цивільне населення для захисту певних об’єктів, пунктів або районів нападу.

Воєнна окупація – це тимчасове захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави та встановлення військової адміністрації на захопленій території. Воєнна окупація будь-якої території не означає її перехід під суверенітет держави, що її захопила.

Окупуюча держава зобов’язана вжити усі заходи щодо забезпечення порядку на захопленій території. Населення окупованої території повинно підкорятися розпорядженням властей, але його не можна примушувати до принесення присяги на вірність окупуючій державі, до участі в бойових діях, спрямованих проти його держави, до свідчень про армію останньої. Мають поважатися честь, гідність, життя цивільних осіб, їхня власність, релігійні переконання, сім’ї. Держава, що окупує, повинна забезпечувати цивільне населення необхідним одягом, продовольством і санітарними матеріалами.

Щодо цивільного населення забороняється: вчиняти будь-які акти насильства; застосовувати примус фізичного чи морального характеру, зокрема для отримання відомостей; застосовувати тортури, тілесні покарання, медичні досліди, колективні покарання тощо; брати його в заручники; депортувати з окупованої території. Іноземцям, що опинилися на окупованій території, забезпечується право залишити її в найкоротший час.