Правовий статус космонавтів та космічних об’єктів.

Відповідно до Договору 1967р. держави, які запустили космічний об’єкт, зберігають на нього юрисдикцію, контроль і право власності під час його знаходження на орбіті, на космічному тілі або при поверненні на Землю. При виявленні їх за межами держави, у регістр якої занесені, вони мають бути повернені цій державі. Юрисдикція, контроль і право власності держави зберігаються не тільки на космічні апарати і персонал, але й на обладнання, установки, станції і споруди на Місяці. В надзвичайних ситуаціях, пов’язаних із загрозою життю людини, держава учасниця може використовувати обладнання, апарати, споруди, установки або запаси іншої держави учасниці на Місяці, сповістивши про це Генерального секретаря ООН або заінтересовану державу.

Для забезпечення прав на космічні апарати була укладена Конвенція про реєстрацію об’єктів, які запускаються в космічний простір 1975р. Конвенція передбачає, що кожна держава, яка запускає має реєструвати у відповідному реєстрі будь-який об’єкт, котрий вона запускає на навколоземну орбіту. Про заснування реєстру необхідно інформувати генерального секретаря ООН. Генеральний секретар веде реєстр, в який заносяться дані про назву держави, котра запускає, позначення об’єкта, що запустили, дату і місце запуску, параметри орбіти, призначення космічного об’єкта. Ці дані є відкритими для будь-якої держави. На космічний об’єкт наноситься реєстраційний номер, наданий йому державою, яка запускає.

Космонавт – це людина, що проводить випробування та експлуатацію космічної техніки в космічному польоті, а також професія, що з’явилася у результаті проникнення в космос людини в 1961 р.

Правовий статус космонавтів (астронавтів) визначається згідно з Договором 1967р. у відповідності з ним, космонавти розглядаються як посланці людства у космос. Це означає, що під час виконання своїх функцій космонавти на розглядаються як громадяни конкретної держави, а як представники людської цивілізації. Будь-яка людина, котра перебуває на Місяці, розглядається як космонавт і одночасно як член екіпажу космічного корабля, що підлягає рятуванню і поверненню на Землю, якщо він у цьому має потребу. Всі держави мають допомагати космонавтам у разі аварії, лиха чи змушеної посадки на території іншої держави або у відкритому морі, а також надавати їм притулок на станціях, спорудах, апаратах, що знаходяться на Місяці.

19 грудня 1967 р.Генеральна Асамблея ООН уклала угоду про порятунок космонавтів, повернення космонавтів і повернення об’єктів, запущених у космічний простір. Відповідно до цього міжнародного акта кожна договірна сторона при одержанні відомостей про аварію екіпажу космічного корабля терміново:

- інформує про це владу, що здійснила запуск, або оповіщає про це світову громадськість;

- інформує Генерального секретаря ООН для подальшого вжиття передбачуваних заходів.

Якщо екіпаж космічного корабля спустився у відкрите море або в інше місце, яке не перебуває під юрисдикцією якоїсь держави, то договірні сторони надають у міру своїх можливостей допомогу в здійсненні відповідних рятувальних операцій.

Коли ж держава, на території якої здійснив аварійну посадку екіпаж космічного об’єкта, не має у своєму розпорядженні технічних можливостей організувати порятунок, то цю роботу можуть виконати рятувальники з інших країн. Однак, як визначає ст. 2 Угоди про порятунок, такі рятувальні операції мають проводитися під керівництвом і контролем цієї держави. Так виявляється принцип поважання державного суверенітету.

Повернення космічного об’єкта та його складових частин державі, що його запустила здійснюються при наявності певних умов:

1) необхідне прохання держави, що запустила про це;

2) за вимогою необхідно надати до повернення розпізнавальні знаки;

3) витрати по виявленню та поверненню об’єкта і його складових частин повинні відшкодуватися державою, що запустила.

Сумісні польоти космонавтів або космічних кораблів здійснюються за взаємною домовленістю заінтересованих держав.