Поняття міжнародного повітряного права.
МІЖНАРОДНЕ ПОВІТРЯНЕ ПРАВО
Визнання, тлумачення, припинення міжнародних договорів.
Функцію схоронності договору виконує одна чи декілька держав (депозитарій).
Для ефективного застосуваннянорм міжнародного договору необхідно правильно розуміти його зміст. Тлумачення – є з’ясування дійсної суті та змісту міжнародного договору. Найбільш розповсюдженимиспособами тлумачення міжнародних договорів є граматичне, логічне, спеціально юридичне, історичне, систематичне. За суб’єктом тлумачення розрізняють офіційне та неофіційне. Тлумачення вважається офіційним, якщо воно проведене державами та їх органами чи міжнародними органами та організаціями. Тлумачення проведене юридичними чи фізичними особами називається неофіційним. Різновидом неофіційного тлумачення є доктринальне тлумачення, яке проводиться вченими чи науковими організаціями.
Автентичне тлумачення– найбільш високий рівень офіційного тлумачення, оскільки здійснюється всіма його учасниками, тому воно має силу самого міжнародного договору.
Тлумачення проведене міжнародними судовими та арбітражними органами називається судовим. Проте воно обов’язкове лише для сторін спору і лише за конкретною справою.
Міжнародний договір може бути припинений за взаємною згодою його учасників. Частіше за все юридичною основою припинення договору є закінчення строку дії договору чи його виконання. В багатьох договорах передбачається можливість їх денонсації, тобто одностороннього правомірного припинення договору на умовах, вказаних в ньому. Зазвичай договори зобов’язують, щоб заява про денонсацію була направлена депозитарію чи іншому учаснику за 6-12 місяців.
Анулювання міжнародного договору означає одностороннє правомірне припинення договору на умовах, які в ньому не передбачені. Основами для анулювання є суттєві порушення його положень іншими учасниками, неможливість виконання договору, суттєва зміна обставин, виникнення імперативної норми загального міжнародного права. Суттєвими вважаються порушення, які мають важливе значення для реалізації об’єкта та цілей договору.
7. Поняття міжнародного повітряного права.
8. Принципи міжнародного повітряного права.
9. Правовий режим повітряного простору.
10. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.
11. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
12. Міжнародні авіаційні організації.
Міжнародне повітряне право – це галузь міжнародного права, що складається із норм та принципів, що регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права у зв’язку із використанням повітряного простору цивільною авіацією.
Предметом регулювання міжнародного повітряного права є насамперед правопорядок, взаємовигідне використання повітряного простору з метою міжнародних повітряних польотів. Багато міжнародно-правових норм, що визначають режим повітряного простору, як правило, мають кінцевим адресатом не тільки самі держави, але й численних інших власників авіаційної техніки. Це покладає на держави обов’язок забезпечити однакове дотримання норм повітряного права своїми фізичними і юридичними особами.
Міжнародне повітряне право ще називають комплексною галуззю права, тому, що користування повітряним простором регулюється сукупністю норм міжнародного та внутрішньодержавного права.
Міжнародне повітряне право охоплює три групи норм:
- норми, які встановлюють правовий статус повітряного простору і порядок користування ним;
- норми, які встановлюють перелік вимог до повітряних суден, екіпажів і їхнього обслуговування;
- норми, які забезпечують безпеку повітряних сполучень.
Найбільш важливим правовим актом в галузі міжнародного повітряного права є Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944р. Чиказька конвенція визначає порядок здійснення регулярних та нерегулярних польотів цивільної авіації, питання реєстрації повітряних суден і їхньої національної приналежності, вимоги до екіпажів, а також деякі інші питання.