Міжнародні спори та їх розв’язання.

В статуті ООН передбачаються такі види спорів:

- спори, продовження яких могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру та безпеки

- спори юридичного характеру;

- місцеві спори;

- ситуація, що може призвести до міжнародних чвар або викликати спір.

Крім того, у статуті ООН говориться про те, що сторони які беруть участь у будь-якому спорі продовження якого могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися розв’язувати спори шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів чи угод або інших мирних засобів на свій вибір.

Найпоширенішим засобом встановлення і врегулювання міждержавних відносин є безпосередні переговори між державами. Міжнародними переговорами є спосіб вирішення різних питань міжнародного життя, розробки міжнародно-правових норм, мирного розв’язання спорів, оснований на безпосередньому письмовому або усному контакті належним способом уповноважених на те осіб відповідних заінтересованих суб’єктів міжнародного права. Існує кілька типів міжнародних переговорів:

- для розв’язання міжнародних спорів між державами

- для узгодження позицій з важливих питань міжнародного життя

- для обговорення різних проблем двосторонніх відносин

- для виконання зобов’язань за певною угодою.

Консультаціїяк особлива форма врегулювання міждержавних відносин мають

свою специфіку. У міжнародній практиці використовуються 2 різновиди консультацій: факультативні та обов’язкові. Факультативні консультації це такі, до яких сторони в спорі звертаються за взаємною згодою. Обов’язкові консультації застосовуються за умов, передбачених у міжнародному договорі на вимогу будь-якої сторони спору.

Різновидом мирних засобів врегулювання спорів є добрі послуги та посередництво, що передбачають сприяння третьої сторони у розв’язанні проблеми між суб’єктами. Для інституту добрих послуг характерні:

- можливість бути наданими з ініціативи третьої сторони

- можливість бути наданими на підставі прохання 1 або кількох сторін, що сперечаються, до третьої сторони

- відмова від надання добрих послуг не може розглядатися як недружній акт

- визнання у ролі третьої сторони групи держав, окремої держави, міжнародної організації і навіть приватної особи.

Інститут посередництва передбачає:

- узгодження протилежних домагань і заспокоєння почуття ворожості між державами

- згода всіх сторін, що сперечаються на здійснення посередництва

- можливість бути запропонованим; проханим; індивідуальним; колективним.

До міжнародних судових установ відносяться Міжнародний Суд ООН; Суд європейських співтовариств; Європейський суд з прав людини.

Міжнародний суд ООНстворений у 1945р., має свій статут, у відповідності з яким до складу суду входять 15 професійних суддів, які утворюють колегію. За традицією до складу суду входять громадяни держав, що мають статус постійних членів Ради безпеки ООН. Судді поіменно обираються Радою Безпеки і Генеральною Асамблеєю ООН на 9 років. Відновлення суду відбувається за принципом ротації кожні три роки на одну третину. Постійним місцем перебування суду є Гаага.

Європейський суд з прав людини був заснований у 1959р. кількість суддів у суді дорівнює кількості держав-членів Ради Європи. Судді обираються Парламентською Асамблеєю строком на 9 років із списку, що подається національними урядами. До компетенції суду входить розв’язання спорів, які належать до тлумачення і застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950р. та право розглядати індивідуальні петиції про випадки порушення конвенції.