Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах

У разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.

Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне забез­печення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підряд­никові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо,а також надання інших послуг.

Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підряд­ника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Стаття 879. ЦК Забезпечення будівництва та оплата робіт

Організація матеріально-технічного забезпечення будівництва

Організація забезпечення будівництва об'єктів матеріально-технічними ресурсами має створювати передумови для дотримання:

- технологічної послідовності та строків виконання будівельно-монтажних робіт, передба­чених у календарних планах і графіках будівництва;

- зобов'язань підрядника перед замовником щодо дотримання обумовлених договором під­ряду строків будівництва об'єктів, їх якості та вартості.

Порядок забезпечення будівельно-монтажних робіт матеріально-технічними ресурсами, а також обов'язки замовника, підрядника та субпідрядників з цих питань - замовлення ресурсів, їх транспортування, приймання, розвантаження, складування, зберігання, подача на будівельний майданчик, контроль якості, кількості, комплектності, облік надходження і використання, відповідальність за неналежне використання, втрату, знищення або пошкодження тощо – визначаються у договорі підряду на будівництво.

Договором підряду може передбачатися узгодження між сторонами питання щодо вибору постачальників (продавців) матеріальних ресурсів.

Основними функціями МТЗ будівельного виробництва є:

1.забезпечення будівельних потоків необхідною сировиною, напівфабрикатами і деталями;

2.зберігання, обробка і подача сировини за заявками споживачів - будівельно-монтажних організацій; забезпечення інструментами, пристосуваннями та ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого обладнання,догляд та нагляд за ними, постійне позичена обладнання в робочому стані;

3.забезпечення підприємства електричної і теплової енергії,стисненим повітрям і водою;

4.переміщення вантажів усередині майданчика і поза нею;проведення всіх вантажно-розвантажувальних робіт.

Склад і характер господарств, що забезпечують МТЗ, визначається особливістю основного виробництва.

До служб МТЗ слід віднести:

службу матеріально-технічного постачання, яка повинна своєчасно забезпечувати і регулювати поставки для виробничого процесу - сировина, напівфабрикати, комплектуючі деталі. Крім того, органи постачання та збуту забезпечують виконання послуг в обсязі, номенклатурі та у строки, встановлені господарськими договорами;

службу складування і зберігання матеріалів, палива, сировини і готової продукції, що забезпечується складським господарством, що є виробничо-технічною базою систем постачання та збуту;

службу виробничо-технологічну комплектації готової продукції; вона особливо важлива, тому що зведення будівель і споруд вимагає постачання комплекту збірних елементів стійок за календарними графіками. Тому служби виробничо-технологічної комплектації забезпечують підбір виробів і конструкцій комплектно, строго за добовим і годинниковим графіками, погодженими з будівельними організаціями;

інструментальне господарство та служби технологічного оснащення; вони повинні забезпечувати виробництво інструментом, пристосуваннями, технологічним оснащенням, формами високої якості при мінімальних витратах на їх виробництва. Ці служби зумовлюють успіх впровадження передової технології, механізації трудомістких робіт;

ремонтно-механічні цехи та служби повинні забезпечувати робочий стан великого і складного парку обладнання, машин шляхом його ремонту і модернізації. Чітка робота цих служб більшою мірою визначає результати роботи будівельної організації;

транспортне господарство, яке забезпечує переміщення всередині будівельного майданчика і поза її величезних мас вантажів, необхідних для нормального функціонування виробничого процесу. Особливо ритмічної роботи вимагає технологічний транспорт, що зв'язує окремі процеси в єдину виробничу систему.

З метою реалізації раціонального розподілу ролей управляючих суб'єктів, у тому числі центрів закупівлі, в рамках системи управління матеріальними ресурсами доцільно розподілити та закріпити окремі функції з урахуванням періодичності оновлення інформації:

начальники ділянок будівельно-монтажних робіт (виконроби) - щоденний звіт про кількість і вартість використаних матеріальних ресурсів по об'єктах та видах робіт, про обсяг фактично виконаних робіт у натуральному вираженні; щотижневий звіт про якість залишків; щомісячний звіт зіставлення виробничих норм з фактичними витратами;

інші матеріально-відповідальні особи - щоденний звіт про кількість і вартість використаних матеріальних ресурсів;

комірники - щоденна фіксація руху матеріальних ресурсів з урахуванням групи придатності, партії і дати постачання; прихід і витрата матеріальних ресурсів ведеться на підставі роздільної відомості;

виробничо-диспетчерський відділ - формування календарного плану проведення робіт з розбивкою по об'єктах, дільницях, декадах; визначення і коректування потреби в матеріальних ресурсах по видах робіт, ділянкам, об'єктам, замовникам і декадах; видача дозволу на прийом вступників матеріалів відповідно до вимог проекту ; контроль за комплектацією об'єктів матеріальними ресурсами замовника; щомісячна перевірка відповідності виробничих норм і фактичної витрати матеріальних ресурсів по ділянках, видам робіт, виділення груп матеріальних ресурсів за ступенем важливості;

відділ матеріально-технічного забезпечення - забезпечення постачання матеріальних ресурсів у відповідності з графіком МТЗ по декадах; облік витрат на придбання і транспортування, умов поставки від різних постачальників; розробка раціональних схем переміщення та доставки кожного матеріального ресурсу; оцінка ефекту передачі матеріальних ресурсів між підрозділами; щоденний аналіз відхилення фактичного рівня запасів від нормативного, доцільності придбання нових або використання наявних ресурсів; аналіз зберігання матеріалів за термінами;

бухгалтерія - аналіз цінової ліквідності з урахуванням категорії придатності та відсотка зносу, співвідношення ринкової та балансової вартості; щомісячне виявлення економії або перевитрати матеріальних ресурсів по ділянках, об'єктах, замовника; перевірка фінансових документів вступників матеріалів;

генеральний директор (керівник підрозділу) або виробничо-диспетчерський відділ паралельно з бухгалтерією - видача дозволу на прийом вступників матеріалів в залежності від ступеня важливості;

генеральний директор (керівник підрозділу) та відділ матеріально-технічного забезпечення - видача дозволу на відпуск матеріалів із зазначенням кількості виділюваного ресурсу, місця отримання, осіб, відповідальних за отримання та використання;

комісія у складі представників виробничо-диспетчерського відділу, відділу матеріально-технічного постачання, бухгалтерії - систематична оцінка фізичного і морального стану матеріальних ресурсів, визначення групи придатності, перевірка організації зберігання, обліку та використання ресурсів в кожному підрозділі.

МТЗ включає наступні етапи:

1.визначення потреби у матеріально-технічних ресурсах;

2.пошук і купівлю ресурсів;

3.організація доставки, зберігання і видачі виконавцям.

 

Потреба в будівельних матеріалах, деталях та конструкціях для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах, а також потреба в матеріалах для виготовлення конструкцій і деталей для цього визначається в проектно-кошторисній документації відповідно до чинних нормативів і методичних вказівок.

Матеріально-технічні ресурси поставляються на будову за розробленими у ПТД графіками їх доставки, які забезпечують дотримання прийнятих календарних планів і графіків виконання робіт.

У графіках доставки ресурсів передбачається виробничо-технологічна комплектація будівельно-монтажних робіт шляхом своєчасного надання технологічних комплектів будівельних конструкцій, деталей, матеріалів та інженерного обладнання відповідно до технології та строків виконання робіт.

Для організації комплектної поставки конструкцій, деталей, матеріалів та інженерного обладнання слід передбачати:

- комплектацію виконуваних робіт всіма видами матеріально-технічних ресурсів, незалежно від джерел і порядку їх надходження;

- поставку конструкцій, деталей, матеріалів та обладнання в комплекті з необхідними крі­пильними виробами та іншими готовими до застосування супутніми допоміжними матеріалами.

Розрахунок потреби в МТР у залежності від характеру застосовуваних матеріалів проводиться по трьох напрямках:

· потреби в сировині і матеріалах;

· потреби в паливі й енергії;

· потреби в устаткуванні.

В оперативному плануванні найбільше застосування знаходить конкретизація потреби в сировині, матеріалах, паливі й електроенергії, що буде розглядатися нижче.

Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення в промисловості є:

· об’єм випуску продукції в асортименті і номенклатурі;

· об’єм капітального будівництва, виконуваного власними силами;

· експлуатаційні і ремонтні потреби;

· план технічного й організаційного розвитку, науково-дослідних і конструктивних розробок;

· незавершене виробництво;

· залишки матеріальних ресурсів на кінець планованого періоду;

· нормативи і норми витрати матеріальних ресурсів.

Загальна потреба в матеріальних ресурсах (МТР) (річна, квартальна, місячна) на початок планованого періоду може бути визначена по формулі:

 

Ппот = Пп + Пкб + Пе + Пнт + Пнз + Н - О, (6.1)

 

де: Пп – потреба в матеріалі для виконання виробничої програми;

Пкс – потреба для капітального будівництва;

Пэ – потреба на експлуатаційні і ремонтні нестатки;

Пнт – потреба для впровадження нової техніки і проведення експериментальних робіт;

Пнз – матеріали, вкладені в незавершене виробництво;

Н – норма запасу в матеріалах;

О – залишок матеріалу на кінець досліджуваного періоду.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається в матеріальному і грошовому виразі по кожному ресурсу.

У визначенні потреби в МТР бере участь більшість відділів підприємства.

Визначення потреби в сировині та матеріалах.Визначення потреби в МТР проводиться на підставі вищенаведених вихідних даних із застосуванням різних норм, нормативів, нормативних розрахунків і складанням різних відомостей потреби, таблиць на планований період, календарних графіків.

Розрахунок потрібної кількості різних видів матеріальних ресурсів здійснюється роздільно як по характеру самих ресурсів, так і по характеру їхнього використання. Виділяються наступні види ресурсів: сировина й основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, матеріали допоміжні, теплова енергія, електроенергія, вода, пар та ін.

По характеру використання матеріально-технічні ресурси можуть бути направлені на основне виробництво, ремонтно-експлуатаційні нестатки, заходи щодо організаційно-технічного плану.

Визначення потреби в МТР здійснюється різними методами: із застосуванням укрупнених вимірників, методом прямого рахунка, методом аналогії, по типовому представнику, методом динамічних коефіцієнтів та ін.

Метод визначення потреби в матеріальних ресурсах на вимірник планованого об’єму робіт на 1 млн. руб. характерний здебільшого для капітального будівництва, широко застосовувався в минулі роки для розрахунків річної потреби в матеріально-технічних ресурсах, застосовується і в даний час у ситуаціях невизначеності при відсутності технічної документації та ін.

Застосування решти методів засновано на використанні технічних норм. Так технічна норма витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції визначається наступною формулою:

 

Нм = Ні + Нто + Нпп, (6.2)

 

де: Ні – чиста витрата матеріалу, установлювана по робочих кресленнях, чи робітником розрахункам;

Нто – технологічні відходи, визначувані досвідченим шляхом у розмірах, припустимих для даної галузі виробництва, %;

Нпп – виробничі втрати, визначувані аналогічно технологічним відходам.

Технічна норма витрати паливно-енергетичних ресурсів на одиницю готової продукції визначається:

 

Нтэ = Нчтэ + Нтп + Нпэ, (6.3)

 

де: Нчтэ – чиста витрата паливно-енергетичних ресурсів, при виготовленні продукції, т;

Нтп – технічні втрати палива, визначувані досвідченим шляхом, т;

Нпэ – втрати в двигунах і сітях визначені розрахунком, т.

Потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції, методомпрямого рахунку визначається для того або іншого виду матеріалу по формулі:

 

, (6.4)

 

де: М – потреба в матеріалі;

Ні – норма витрати матеріалу на і-й виріб;

Пi – кількість зробленого i-го виробу, у плановому періоді;

n – кількість видів виробів, для яких використовується даний матеріал.

Якщо підприємством номенклатура продукції, що випускається підприємством, різноманітна і при плануванні немає можливості уточнити програму випуску по кожній з позицій, то розрахунок потреби в матеріалі здійснюється на основі середньозваженої норми витрати на типовий чи аналогічний виріб. Потреба в матеріалі визначається по формулі:

 

М = На * П * ДО, (6.5)

 

де: М – потреба в матеріалі на загальний обсяг по даному виробі;

На – норма витрати матеріалу на аналогічний, базовий чи типовий виріб;

П – планований випуск даного чи нового виробу;

Ко – коефіцієнт, враховує особливості споживання матеріалу в даному або новому виробі в порівнянні з базовим чи аналогічним. Цей коефіцієнт може бути використано відхиленням маси даного виробу з аналогічним або маси нового виробу з базовим.

Цей метод отримав назву методу аналогії.

При багатономенклатурному виробництві потреба в матеріалі визначається по типовому представнику, який якнайповніше відображає витрату матеріалів на всю групу. Витрата матеріалів дорівнює:

М = Нт * Тг, (6.6)

 

де: М – витрата матеріалів на всю групу;

Нт – норма витрати на типовий представник;

Тг – кількість випуску усіх виробів даної групи.

Якщо на підприємстві відсутні дані про обсяг виробничої програми в натуральних показниках і норми витрати матеріальних ресурсів, застосовується метод динамічних коефіцієнтів. Потреба в матеріалі визначається по формулі:

 

М = Мф * iпп * iн, (6.7)

 

де: Мф – фактична витрата матеріалів за минулий період;

Iпп – індекс зміни виробничої програми;

Iн – індекс витрати матеріалів у плановому періоді.

У будівництві для визначення потреби в матеріальних ресурсах використовуються планові, кошторисні і виробничі норми. Виробничі норми підрозділяються на елементні, котрі визначають кількість матеріалів (цементу, металу, піску, щебеня та ін.) на одиницю окремого елементного процесу, наприклад готування бетону і укрупнені, наприклад витрата розчину і цегли на цегельну кладку.

Виробничі норми витрати матеріалів призначені для планування матеріального забезпечення в будівельних низових організаціях і на підприємствах будіндустрії. Вони встановлюються в натуральних одиницях виміру на одиницю довжини, маси, площі і т.д. Норму витрати будівельних матеріалів на одиницю можна визначити по вище приведеній формулі 3.2.

Потреба в тому або іншому будівельному матеріалі визначається по формулі:

 

Мс = Нм * П,(6.8)

 

де: Нм – норма витрати на одиницю;

П – кількість (об’єм робіт).

Визначення потреби в паливно-енергетичних ресурсах і мастильних матеріалах.Розрахунок потреби в паливі на підприємствах визначають шляхом множення планового об’єму продукції в даному періоді на норму витрати умовного палива, що залежить від видів виробництв. Для визначення кількості натурального палива потребу ділять на тепловий еквівалент, що дорівнює відношенню калорійності даного палива до калорійності умовного.

3. Потребу в змащувальних матеріалах на плановий період визначають з урахуванням специфіки їхнього споживання:

 

Рмс = Н * Ч * Т * ДО * Д, (6.10)

 

де: Н – норма витрати мастильних матеріалів на 1 час-станко-годину роботи даного устаткування, кг;

Ч – число одиниць працюючого устаткування;

Т – кількість робочих днів у плановому періоді;

К – коефіцієнт змінності устаткування;

Д – тривалість робочої зміни, годину.

4, 5. Також на основі діючих методів і формул, в залежності від споживачів, визначається потреба в воді, пару та інших енергоресурсах.