Сутність курсу «Організація будівельного виробництва»: предмет, об’єкт, мета, основні поняття
План
ТЕМА 1. Основи організації будівельного виробництва
Теоретичні основи будівельного виробництва
§1. Сутність курсу «Організація будівельного виробництва»: предмет, об’єкт, мета, основні поняття.
§2. Особливості організації виробництва в будівництві.
§3. ДБН А.3.1-5-2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва».
§4. Взаємозв’язок курсу «Організація будівельного виробництва» з іншими дисциплінами підготовки менеджерів в будівництві.
Перехід до формування ринку послуг в будівельному комплексі змінює погляд на організацію виробництва. Вона створює умови для найефективнішого використання робочої сили, предметів праці та техніки в процесі виробництва послуг і тим самим сприяє підвищенню його результативності.
Будівельне виробництво являє собою комплекс робіт, які об'єднуються певним чином і виконуються різноманітними співвиконавцями - замовниками, проектувальниками, будівельниками, постачальниками будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, технологічного устаткування тощо. Кількість таких співучасників при зведенні окремого об'єкта досягає кількох десятків, а іноді і сотень (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Процес взаємодії й взаємозв'язку учасників будівельного комплексу в створенні будівельної продукції
За цих умов кінцевий результат - одержання готової будівельної продукції у вигляді закінчених будинків і споруд - залежить від упорядкування й синхронізації виконання суміжних робіт окремими виконавцями, тобто від рівня організації виробництва.
Організація виробництва - це координація та оптимізацію в часі й просторі всіх трудових і матеріальних елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції чи послуг, а з точки зору оптимальності для виробника – з найменшими витратами при належній якості, отриманні достатнього прибутку від реалізації для розвитку подальшої продуктивної діяльності.
У подальшому при викладенні матеріалу будемо розуміти під організацією виробництва сукупність правил, процесів, дій, що забезпечують форму поєднання праці і речових елементів виробництва з метою підвищення його ефективності та збільшення прибутку. Різноманітність визначень організації виробництва свідчить про нерівномірність розвитку науки, що переживала підйоми й занепади. Розглянемо сутність та генезис цього поняття.
Зміст поняття "організація" має багато різноманітних тлумачень. Загальнофілософське його визначення пов'язано з уявленням про деякі узагальнені принципи, що направляють пізнання складних систем шляхом вивчення внутрішніх динамічних характеристик і структур. Термін "організація" використовується також для позначення однієї з основних функцій менеджменту, яка реалізується у створенні й удосконаленні системи, підтримці порядку в її функціонуванні. Нарешті, "організація" ототожнюється із соціальною системою. Підтвердженням цього є безліч визначень, що зустрічаються в літературі, таких як, наприклад, "організація - соціальна група, в якій існує функціональний розподіл праці, направлений на досягнення загальної мети". З цієї точки зору до соціальної організації можна віднести політичні, військові, виробничо-господарські, творчі, навчальні та ін. організації. Проте, незважаючи на їх велику різноманітність, необхідно сформулювати ряд ознак, що відображають суть даного поняття. По-перше, соціальна організація - це об'єднання людей з різними специфічними функціями і ролями. По-друге, соціальна організація створюється і функціонує для досягнення загальної мети, що об'єднує людей для реалізації певних соціальних потреб і в першу чергу досягнення соціальної стабільності, справедливості й захищеності. По-третє, наявність організаційної структури, що дозволяє здійснювати спільну діяльність людей у напрямі досягнення єдиної мети. Взаємодія дозволяє інтегрувати діяльність людей, сприяє формуванню організації як єдиного цілого, має якісно нові властивості, що не зводяться до суми властивостей складових частин. Таким чином, організація як соціальна система є автономною відособленою групою людей з чітко структурованою спільною діяльністю, що функціонує для реалізації соціальних інтересів, обумовлених загальною метою.
Як економічна система організація також може характеризуватися рядом ознак:
- по-перше, організація має певні межі, що дозволяють їй існувати автономно від інших подібних формувань і не розсіятися в навколишньому середовищі. Межі визначаються видами діяльності, територією, назвою, організаційною структурою та ін;
- по-друге, організація як економічна система характеризується сукупністю вживаних виробничих ресурсів, а також їх якістю;
- по-третє, потенціалом (потужністю) або загальним результатом функціонування організації, що використовується;
- по-четверте, загальною метою об'єднання і функціонування всієї сукупності виробничих ресурсів.
Таким чином, можна зробити узагальнене визначення організації як економічної системи.
Організація як економічна система є об'єднанням сукупності вживаних виробничих ресурсів для досягнення єдиної мети, обумовленої загальною глобальною метою розвитку національної економіки країни.
Очевидно, що соціальна і економічна сутність організації нерозривно зв'язані і не можуть розглядатися у відриві одна від одної. Неможливо досягти суспільства соціальної стабільності, справедливості й захищеності без ефективно функціонуючої економіки. І, навпаки, не можна добитися стабільних економічних успіхів без відповідного рівня соціальної безпеки і стабільності. Очевидно, що інтеграція сутності організації як соціальної системи з організацією як економічною системою є платформою побудови програмно - цільового управління об'єктом відповідного рівня.
З погляду історії розглянемо, що є поняттям «організація».
Організація – це сукупність дій, що ведуть до освіти і вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого, а також це об'єднання елементів для реалізації програми або мети і діючих на підставі певних правил і процедур.
Організація - це якнайдавніше суспільне явище на Землі. Відомості про комерційну діяльність організованих груп людей відомі з 3 тис. до н.е. Розвиток організацій йшов поволі, поступово нагромаджувався досвід їх створіння, з'являлися заводи, фабрики, росли талановиті організатори, керівники. Розширявся склад громадських організацій. Перший науковий підхід до аналізу організацій і процесу управління ними приписують Ф. Тейлору (США), який опублікував у 1911 р. працю «Принципи наукового управління». З того часу виробився стійкий суспільний інтерес до управління соціально-економічними системами і сформувався новий напрям в науці – організації виробництва, а потім менеджмент організацій.
Згідно з тлумачним словником, організація (від латинського organizo - спільно, стрункий вигляд, влаштовую) - це процес або явище. Багато завдань організації виробництва вирішуються на підприємствах завдяки технології, тому слід відокремити функції, що притаманні технології та організації виробництва.
Технологія характеризує способи, варіанти виготовлення продукції чи надання послуги і це обумовлює її функцію. Вона спрямована на визначення можливих типів машин, обладнання, пристроїв складності робіт, рівня класності персоналу, норм витрат матеріальних ресурсів і часу для виробництва продукції чи послуг. Технологія визначає, як, що і з допомогою яких засобів виробництва треба зробити з предметом праці, щоб він перетворився на продукт з певними властивостями.
До функції організації виробництва відносять роботи з встановлення конкретних значень технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору ефективного відповідно до мети і конкретних умов виробництва. Таким чином, основне завдання організації виробництва в поєднанні предмету праці і знаряддя праці, а також перетворенні предмету праці в продукт чи послуги певних властивостей з найменшими витратами робочої сили і засобів виробництва.
На кожному підприємстві організація виробництва обґрунтовує економічну доцільність системи засобів для досягнення якісного кінцевого результату. Ефективність виробництва визначається методами раціонального використання елементів виробництва в його сукупності. Раціональна організація виробництва полягає в тому, щоб інтегрувати сукупність розрізнених елементів, з яких складається виробничий процес у цілісну виробничу систему. Всі елементи виробничої системи повинні бути взаємо узгоджені, ефективні за параметрами функціонування. Підкреслимо ще раз: усі без винятку питання організації виробництва вирішуються на основі технології.У той же час організація виробництва має свої завдання, а саме:
- удосконалення форм організації виробництва;
- організація процесів праці у просторі й часі;
- спеціалізація підприємства;
- реконструкція та переозброєння виробництва;
- нормування витрат ресурсів з використанням логістичних методів;
- оптимізація експлуатаційних режимів устаткування та обладнання;
- інноваційне оновлення виробництва;
- забезпечення конкурентоспроможності виробів чи послуг.
Таким чином, можна сформулювати визначення організації будівельного виробництва.
Організація будівельного виробництва - це процес створення структури підприємства будівельної галузі, що дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення цілей підприємства.
Узагалі під організацією будівельного виробництва прийнято розуміти форму, порядок об'єднання праці окремих співвиконавців із речовинними елементами виробництва та відокремлених будівельно-монтажних і спеціалізованих процесів між собою у просторі і часі з метою забезпечення найповнішого використання існуючої і нової техніки, трудових, матеріальних, фінансових ресурсів та підвищення на цій основі рентабельності й ефективності виробництва.