Падіння Юдейського царства. Зруйнування Єрусалима та початок Вавилонського полону

(4 Цар. XXIV – XXV)

Після смерті Йосії юдейське царство підпало під владу Єгипту. В цей час перед фараоном Нехо тремтіли навіть месопотамські володарі. Зосередивши всі свої сили проти Ассиро-Вавилонії, він на деякий час залишив Юдею без особливої уваги. Юдеї, вважаючи себе ще незалежною державою, обрали нового царя, четвертого сина Йосії – Селлуша, котрий при помазанні на царство за звичаєм отримав священне ім’я – Йоахаз. Фараон негативно відреагував на таку поведінку вассальної Юдеї і Йоахаз був відведений у полон, де й залишався до самої смерті.

На місце Йоахаза фараоном був поставлений Еліаким (другий син Йосії), за умови щорічної сплати величезної данини. Сам цар, облаштовуючи своє життя з усією пишністю, обклав Юдею податками також зі свого боку. Зрозуміло, що такі дії могли лише прискорити загибель держави.

Знайшлись люди, які стали проповідувати відродження ідолопоклонства. Еліаким (перейменований на Йоакима) підтримав цей рух і приєднався до нього, так що поганство знову стало швидко ширитись по Юдеї. Єрусалимський храм став місцем перебування священних тварин і ідолів та принесення їм жертв. Сторінки книг сучасних пророків того часу вражають зображенням безодні морального падіння юдейського народу. Навколо пророків Єремії, Варуха, Аввакума ще збиралось невелике коло людей, відданих Єгові, але вони вже були невзмозі кардинально вплинути на ситуацію.

Ніневія в цей час вже занепала (612рік до Р.Х.), і вся могутність Месопотамії зосередилась у Вавилоні. Навуходоносор, син засновника Вавилонської монархії Набополассара, очоливши війська батька, наніс єгипетському фараону остаточну поразку в битві при Каркемиші на річці Єфрат. Тоді перед новим завойовником відкрився вільний шлях до Середземного моря, на якому знаходилась також Палестина. Цю небезпеку краще за всіх передбачав пророк Єремія, який пророкував, що Юдея впаде під ударами Вавилона і народ буде відведений у полон, в якому перебуватиме протягом 70 років (Єр. ХХV). Однак слова Єремії не мали особливого впливу на юдейське суспільство, яке вже перебувало у полоні гріха ідолопоклонства. Зовсім по-іншому почали сприйматись слова пророцтв Єремії тоді, коли армія Навуходоносора вже наблизилась до Єрусалиму.

За нехтування словом Божим, що лунало із уст пророка, Єремія прорік, що за таку самовпевненість і невір’я цар не передасть особисто престол Давида своєму синові, що його тіло буде викинуте непохованим на вулиці і лише після розкладення буде поховане “ослиним погребінням”, і ніхто не промовить біля нього звичайних причитань. Пророцтво це незабаром справдилось з усією своєю жахливою точністю.

Коли Навуходоносор увійшов до Палестини, Йоаким, відрікшись від фараона, одразу ж схилився перед Вавилоном, і цим на деякий час призупинив падіння своєї держави. Можливо цей відносний мир зберігався б і надалі, якби не зрада Йоакима через три роки новому господарю на користь фараона Нехо. Дізнавшись про це, Навуходоносор зі своїм грізним військом швидко з’явився біля воріт Єрусалиму, які цар без будь-якого спротиву відчинив, намагаючись пом’якшити гнів завойовника. Навуходоносор, пограбувавши місто, захопив з собою у полон кілька тисяч народу, і в якості закладників юнаків зі знатних юдейськіх родів з метою дати їм халдейське виховання і зробити вірними слугами престолу. Між ними були Даниїл з трьома товаришами – Ананієм, Азарією і Мисаїлом. Це був так званий Перший полон (609 р. до Р.Х.), який вважається початком семидесятилітнього полону Вавилонського. Сам Йоаким своїми інтригами на користь фараона через деякий час знову розгнівав вавилонян, які захопили Єрусалим та закували в кайдани непокірного царя для відведення до Вавилону. Однак скоро він був убитий у самому Єрусалимі. І пророцтво Єремії про смерть царя справдилось з усією точністю.

Кінцеве і остаточне падіння Юдейського царства призупинила лише смерть Набопалассара. У зв’язку з цим Навуходоносор швидко повернувся до Вавилону для забезпечення за собою прав на престол.

Зрадницька політика наступного царя Єхонії знову призвела до появи під Єрусалимом військ Навуходоносора. Місто було врятовано лише добровільною капітуляцією царя з усіма його дружинами і наближеними. Всі вони разом з безліччю найкращих воїнів і майстрів числом в 10 тис. чол. були відведені до Вавилону. Серед полонених були пророк Єзекіїль і Семей, дід Мордехая. В Юдеї залишилось лише бідне населення. Ця подія отримала назву “великого полону”. Але з ним ще не остаточно закінчилось існування Юдейського царства. Для керівництва позосталим населенням Навуходоносор поставив третього сина Йосії – Матфанію, перейменованого на Седекію, який зловживав своєю владою більше за усіх своїх попередників. На дев’ятий рік свого царювання, не дивлячись на застереження пророка Єремії, цар знову починає укладативідносини з Єгиптом. Навуходоносор востаннє з’явився під стінами Єрусалиму і розпочав його облогу. Єрусалим відчайдушно захищався протягом 1,5 років, з’явилась навіть надія на визволення, особливо тоді, коли стало відомо, що на допомогу виступив єгипетський фараон. Однак Навуходоносор стрімким марш-кидком досяг і розбив єгиптян. А в Єрусалимі розпочався страшний голод, не витримали також і стіни. Через зроблений у стіні пролом армія вавилонян потрапила до міста. Седекія намагався втекти, але був схоплений. Його діти були вбиті на його очах, а сам він осліплений. Бездітний і сліпий останній юдейський цар був відведений до полону і кинутий у в’язницю. Єрусалим разом з храмом і палацами був зруйнований вщент, а всі скарби відвезені до Вавилону (включаючи навіть бронзові колони, що стояли перед входом до храму). Первосвященики були вбиті, а більша частина усього населення була відведена до полону. Це був 10-й день 5-го місяця на 19-й рік царювання Навуходоносора. Цей трашний день падіння міста Давидового по сьогодні у юдеїв згадується строгим постом.

Ті невеликі залишки населення, що були залишені Навуходоносором для землеробної праці під керівництвом Годолії, після вчиненого ними повстання і вбивства правителя, відійшли до Єгипту і земля юдейська була спустошена остаточно.

Усі ці біди були заздалегідь сповіщені пророком Єремією. Він був також свідком страшного виконання своїх пророцтв.

Падіння Єрусалиму пророк оплакав у глибоко зворушливих піснях, які складають книгу “Плач Єремії”. Сам пророк помер у Єгипті (за переданням мученицькою смертю), куди він силоміць був відведений разом з залишками юдейського населення.

Запитання до теми:

Які зовнішні політичні чинники мали вплив на Юдею після падіння Ассирійської імперії та якою була реакція на них останніх юдейських царів?

Як складались відносини Юдейського царства з молодою Вавилонською монархією та які чинники їх погіршували?

Який характер у цей трагічний для Юдеї час мало слово Господніх пророків?

Рекомендована література:

Лопухин А. Библейская история Ветхого Завета. – М., 1990.